Вивчаючи інформацію про потоки готівки за активами і пасивами за минулий період, оцінюючи вірогідність поновлення позичок вихо-дячи зі структури кредитного портфеля (а звідси — припливу готів-ки), динаміку депозитів і можливість оплати зобов'язань, банк визна-чає потенціальні відпливи депозитів і попит на нові позички. При цьому використовують статистичні методи аналізу та прогнозування кон'юнктури.

Дефіцит ліквідності (С) оцінюють на основі порівняння можливо-го використання фондів (А) і їх можливих джерел (Б):

С = А - Б.

Додатне значення показника С означає наявність у банку прогно-зованої потреби в додаткових фондах від продажу активів або прид-бання пасивів. Від'ємне значення свідчить про наявність надлишку фондів для інвестування.

Можливе використання фондів передбачає погашення термінових депозитів і попит на нові позички. Прогнозуючи використання фондів, необхідно враховувати сезонність виробництва та споживан-ня; цикли ділової активності, чутливість до зміни процентних ставок та ін.

У процесі управління активами, пасивами та ліквідністю балансу банку важливо дати оцінку забезпеченості банку фондами для вико-нання відповідних операцій, пов'язаних з виконанням зобов'язань із залучених коштів, потребою в розміщенні фондів та ін. Для цього застосовують показники забезпеченості фондами у вартісному виразі та в днях, які розраховуються як на певну дату, так і на період.

Показник забезпеченості на певну дату обчислюється діленням обсягу наявних фондів на цю дату на одноденну потребу в них. При

Для розрахунку цих показників необхідні дані про рух фондів у межах періоду, які є також важливим індикатором ступеня активності банку за окремими операціями як джерела доходів. Для оцінювання та порівняння ступеня активності можна використати такі показники варіації обсягу операцій (S):

Забезпеченість фондами в середньому за період можна обчисли-ти як частку від ділення обсягу наявних ресурсів на одноденну по-требу в них. Цей показник дає середню оцінку за період, проте не відображає можливих коливань в його межах.

Серед причин порушення ліквідності слід назвати відплив депозитів. Пов'язана з цим нестача коштів для забезпечення вимог за платежами змушує банки проектувати структуру портфеля з метою полегшення доступу до ліквідних коштів. Одночасно це знижує прибутковість бан-ку. Так, великі авуари у вигляді грошових активів знижують прибуток у зв'язку з втратами доходів за процентами за видані кредити. Для підви-щення ліквідності банки збільшують інвестування в короткострокові цінні папери, що, як правило, приносять менший прибуток, ніж довго-строкові. Купуються цінні папери з меншим ступенем ризику (наприк-лад, державні), але вони мають меншу прибутковість, оскільки не перед-бачають премію за ризик. У цьому разі прибутковість вступає в певну суперечність з ліквідністю.

цьому важливо враховувати надходження коштів та потребу в них як за окремими операціями, так і в цілому по банку:

Для підвищення обґрунтованості прогнозних оцінок розрахунки необхідно здійснювати за окремими категоріями депозитних рахунків і позичок. При цьому для кожної категорії робиться диференційова-ний добір статистичних моделей аналізу та прогнозування (трендо- вих, внутрішньорічних коливань), які ефективно поєднуються в системі структурно-функціональних моделей.

Це стосується й міжбанківських порівнянь ліквідності, у яких ін-формаційна база моделей диференціюється залежно від розмірів банків. Так, невеликі банки мають обмежені можливості одержання готівки на грошовому ринку й залучення додаткових депозитів. Важ-ливу роль відіграє управління ліквідністю активів, в основу якого по-кладено аналіз та прогноз їх структури за обсягом (строками пла-тежів) у поєднанні зі структурою залучених коштів. На основі цих даних оцінюється достатність припливу готівки для покриття її відпли-ву у зв'язку з настанням строків платежів. Для зменшення ступеня ри-зику створюється певний рівень високоліквідних активів, визначають-ся можливості звернення до послуг інших кредитних інститутів.

Великі банки з більш міцними позиціями на ринку, як правило, особливу увагу приділяють управлінню пасивами. Вони роблять це з метою зведення до мінімуму ліквідних, проте низькорентабельних активів. У разі потреби ці банки залучають додаткові кошти через фінансові ринки.

Дослідження статики та динаміки ліквідності має дуже велике зна-чення для ефективного управління діяльністю банку. На практиці роз-раховується ряд показників структури та динаміки ліквідності банку.

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ЛІКВІДНОСТІ

Аналіз динаміки ліквідності передбачає розрахунок таких показ-ників:*

розміру абсолютного приросту*

темпу зростання*

темпу приросту

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ СЕРЕДНЬОГО РІВНЯ ЛІКВІДНОСТІ ЗА СУКУПНІСТЮ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ БАНКУ*

абсолютного значення одного процента приросту*

середньорічного темпу зростання

Аналіз динаміки середнього рівня ліквідності за сукупністю банків або структурних підрозділів одного банку здійснюється за допомогою індексного аналізу. Розраховують індекси змінного складу, фіксовано-го складу та структурних зрушень.

При цьому розмір абсолютної зміни

При цьому розмір абсолютної зміни

¦ Індекс змінного складу вказує на зміну рівня ліквідності банку як за рахунок зміни рівня ліквідності в окремих структурних підроз-ділах, так і за рахунок структурних зрушень в межах банку:

¦ Індекс фіксованого складу показує вплив на динаміку серед-нього рівня ліквідності зміни рівня ліквідності в окремих структур-них підрозділах банку за незмінної конфігурації самої структури:

¦ Індекс структурних зрушень показує вплив на динаміку се-реднього рівня ліквідності змін у розподілі частки підрозділів бан-ку за умови незмінного рівня ліквідності кожного структурного підрозділу: визначає загальну зміну рівня ліквідності у звітному періоді порівня-но з базисним.

а за рахунок зміни обсягу активів — за формулою

Загальна зміна ліквідності, таким чином, виражається фомулою

Зміна рівня ліквідності за рахунок боргових зобов'язань визна-чається за формулою

АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ НОРМАТИВІВ Щодо показника ліквідності, як і деяких інших показників бан-ківської діяльності, Національним банком України встановлюються певні нормативи.

Розмір абсолютної зміни

Між цими індексами існують адитивний та мультиплікативний зв'язки:

АНАЛІЗ ВПЛИВУ ОКРЕМИХ ФАКТОРІВ НА ДИНАМІКУ ЛІКВІДНОСТІ

Абсолютний приріст (зменшення) ліквідності

Статистичний аналіз виконання нормативів ліквідності передбачає порівняння нормативного показника та реально розрахованого по окремому банку й визначення абсолютного та відносного розмірів відхилення. Додатково визначають причини таких відхилень. Показ-ники відхилення розраховують так.

Абсолютний показник відхилення

Процент відхилення становить

Відносний показник відхилення реального рівня ліквідності банку від нормативного (розрахованого за миттєвою ліквідністю або інши-ми нормативами ліквідності) становить

Система управління ліквідністю банку

Банк вважається ліквідним (після оцінювання його балансу), якщо наявні активи дають змогу шляхом їх швидкого перетворення в готів-кові кошти негайно розраховуватися за строковими борговими зобов'я-заннями пасиву. Успішне управління ліквідністю полягає в ефективній стратегії управління одночасно активними та пасивними операціями банку.

Для забезпечення ліквідності у світовій практиці прийнято вико-ристовувати так званий портфельний підхід до управління балан-сом банку. Він полягає в такому управлінні активами та пасивами банку, яке забезпечує ліквідність, прибутковість, платоспроможність, стабільність і стійкість банку одночасно.

Основна проблема портфельного підходу — балансування між ліквідністю та прибутковістю.

За сприятливої кон'юнктури на ринку позичкових капіталів і банк-івських послуг банк може спрямовувати свої ресурси в довгострокові та порівняно неліквідні, але більш прибуткові цінні папери та креди-ти. Проте існує необхідність запобігання ризику раптової вимоги ви-лучення значних коштів (скажімо, за депозитними операціями). Для цього банк повинен постійно підтримувати достатній рівень високо- ліквідних активів, які називають резервами.

Портфельний підхід до управління активами банку базується на формуванні резервів, тобто групуванні активів за рівнями ліквідності. В основу такого групування покладено залежність між рівнями ліквідності та прибутковості кожного виду активів. Що більша при-бутковість активів, то менша ліквідність, і навпаки.

За цією ознакою активи банку поділяють на первинні (не прибут-кові, але абсолютно ліквідні), вторинні (помірно прибуткові, але висо- коліквідні), третинні (цінні папери) і резервні.

Таке групування дає можливість адекватно оцінити як стан активів банку, так і перспективи ліквідності його балансу.

Література

1. Закон України "Про державну статистику". — К., 1992.

2. Закон України "Про банки та банківську діяльність (зі змінами та до-повненнями)" // Банки і бізнес. — 1991. — №3.

3. Банковское дело: Справоч. пособие / Под ред. Ю. Бабичевой. — М.: Эко-номика, 1993.

4. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? — М.: Финансы и статистика, 1994.

5. Банковское дело: Учебник / Под ред. проф. В. И. Колесникова, Л. П. Кро- ливецкой. — М.: Финансы и статистика, 1995.

6. Банківська статистика / А. В. Головач, В. Б. Захожай, Н. А. Головач, Ю. О. Веретельникова. — К.: КДТЕУ, 1998.

7. Банківська статистика: Опорний конспект лекцій / Уклад. А. В. Голо-вач, В. Б. Захожай, Н. А. Головач. — К.: МАУП, 1999.

8. Головач А. В., Головач Н. А. Банківська статистика. — К.: Ін-т банкірів банку "Україна", 1997.

9. Заруба О. Д. Банківський менеджмент і аудит. — К.: Лібра, 1996.

10. Захожай В. Б. Банківська статистика: завдання для самостійної робо-ти, ситуації для практичних та індивідуальних занять. — К.: КДТЕУ, 1996.