З точки зору організаційної структури існують банки, що мають лише один підрозділ — саму установу банку. Це, як правило, ново- створені та невеликі банки.

Існують банки, що вже здобули певний авторитет серед клієнтів, показали себе протягом деякого часу як стабільні та надійні, а також змогли вийти на такий рівень обсягів діяльності й чистого прибутку, що дає їм можливість розширити свою організаційно-територіальну структуру. Такі банки починають розгалужувати свої філії по інших регіонах країни та відкривати представництва за кордоном. Хоча таке розгалуження досить ризиковане та капіталомістке, проте надає банку ряд вагомих переваг: можливість ефективніше залучати та розподіляти кошти між окремими регіонами, обслуговувати крупних клієнтів, які так само мають розгалужену мережу представництв по регіонах, та ін.

Відомо, що різні регіони неоднорідні за розмірами, пропорціями і структурою нагромадження та споживання капіталу. Практикою до-ведено, що одні регіони є переважно споживачами кредитно-фінан-сових ресурсів, а інші — постачальниками. І це слушно, хоча такий розподіл не можна вважати абсолютно об'єктивним і безапеляційним.

Отже, аналізуючи внутрішнє середовище банку, необхідно врахо-вувати, що кошти, які формуються у великих обсягах у певних регіо-нальних відділеннях банку, часто переміщують і використовують в інших регіональних відділеннях. З метою дослідити цей процес вико-ристовують балансовий метод, зокрема баланс міжрегіональних зв'язків.

Наведена далі матриця складається з абсолютних значень викори-станих ресурсів у грошовому вираженні.

Баланс міжрегіональних зв'язків читається у двох розрізах.

1. Розподіл у рядках характеризує канали розподілу ресурсів з регіонів нагромадження в регіони використання. Наприклад, маса грошових ресурсів, нагромаджених у регіоні 1, дорівнює w1, а вико-ристовується вона, по-перше, у самому регіоні 1 (показник а11), а по-друге — спрямовується в регіони 2 — п і за межі регіонального простору функціонування даного банку (b1). Діагональні елементи матриці вказують обсяги використання ресурсів, самостійно нагро-маджених у регіональних відділеннях.

2. Структура у стовпчиках характеризує джерела формування коштів окремих регіонів. Наприклад, загальний обсяг ресурсів, що надійшли в регіон 1, у схемі балансу позначено V; він складається з обсягу ресурсів, вироблених за рахунок ресурсів цього ж регіону — а , регіонів 2 — п — а21, ... ,ап1, а також із зовнішніх відносно простору функціонування даного банку надходжень — с..

На основі цих абсолютних показників розраховують систему відносних величин — коефіцієнтів, що характеризують різні аспекти міжрегіональних зв'язків.

1. Будуємо матрицю коефіцієнтів а.. Елементами її є питома вага показників, розташованих по горизонталі.

Матриця коефіцієнтів а... характеризує у відносних величинах ка-нали розподілу ресурсів по кожному регіону-постачальнику. Одер-жані коефіцієнти, у свою чергу, характеризують такі величини:

а12 — питому вагу фінансових ресурсів першого регіону, спрямо-ваних для використання у другий регіон;

а1ь — питому вагу фінансових ресурсів першого регіону, спрямо-ваних для використання за межі даної сукупності регіонів;

а11 — питому вагу фінансових ресурсів першого регіону, викорис-таних у цьому ж регіоні.

2. Коефіцієнт самозабезпечення даного регіону власними ресурсами:

2. Будуємо матрицю коефіцієнтів в., що відображають питому вагу розташованих по вертикалі показників: р.=а./У..

Коефіцієнти останньої матриці характеризують співвідношення джерел формування фінансових ресурсів даного банку в окремих регіонах. Наприклад, коефіцієнт в21 — питома вага ресурсів, що надійшли з другого регіону в перший.

На основі проведеного дослідження розраховують такі коефі-цієнти.

1. Коефіцієнт притоку фінансових коштів у даний регіон з інших, де функціонують філії банку, або з регіонів, не охоплених його діяльністю:

Розрахунки здійснюють за певний відрізок часу — період. У процесі аналізу виявляються та вивчаються відповідні законо-мірності й тенденції розвитку процесів руху та переміщення фінансо-вих ресурсів. Для цього використовують трендові рівняння

Наведену схему використовують для аналізу як взаємозв'язків, що виникають у процесі формування й використання ресурсів, так і балан-сових взаємозв'язків банків за допомогою системи балансів, зображе-них у вигляді матриць, наведених далі.

3. Коефіцієнт відпливу коштів з даного регіону в інші:

4. Коефіцієнт використання місцевих ресурсів:

Усі елементи балансу міжрегіональних зв'язків взаємопов'язані балансовою залежністю:

За системою активних операцій, тобто розподілом і використан-ням ресурсів банку, виокремлюють значення із загальної суми: по-пер-ше — розподіл ресурсів між окремими дирекціями банку в межах однієї банківської установи.

Елементи цієї матриці відбивають пропорції розподілу активних операцій між регіональними відділеннями банку.

Для вивчення руху коштів у різні галузі економіки, їх маси та пи-томої ваги використовують матричний метод розподілу регіональних потоків фінансових ресурсів з розподілом за секторами економіки.

Роль окремих підрозділів банку в обслуговуванні різних секторів економіки характеризує широту сфер діяльності даного банку в га-лузевому розрізі. Секторами економіки вважаються як галузі еконо-міки (промисловість, транспорт, сільське господарство, зв'язок, будів-ництво, торгівля та ін.), так і види діяльності (виробнича, невиробнича, комерційна, некомерційна). Для побудови матриці, що ілюструє ці по-токи, використовують комбінаційні групування, які відбивають усю пов-ноту явища, що вивчається.

Будують матрицю регіонально-галузевого розподілу потоків фінансових ресурсів. Елементами її є абсолютні значення у грошово-му вираженні. За наведеною раніше схемою розраховують матриці коефіцієнтів a.j і в., що відбивають питому вагу показників, розміще-них по горизонталі та вертикалі, у загальному обсязі по даній сукуп-ності. Економічне значення матриць коефіцієнтів полягає в тому, що вони відображають роль окремих секторів економіки у викорис-танні фінансових ресурсів підрозділів банку в межах окреслених ре-гіонів. Економічне значення матриці коефіцієнтів p.. полягає в тому, що вони відображають роль окремих регіональних підрозділів в об-слуговуванні конкретних секторів економіки.

Для вивчення характеру розподілу фінансових ресурсів у міжбан- ківському аспекті й у зв'язку з секторами економіки використовують модель міжбанківсько-галузевого розподілу ресурсів. З цією метою будують матрицю міжбанківського розподілу ресурсів.

На основі даних останньої матриці розраховують матриці ко-ефіцієнтів а. і Р. , що відображають питому вагу показників, розміще-них по горизонталі та вертикалі, у загальному обсязі по даній сукуп-ності. При цьому коефіцієнти а. характеризують роль окремих секторів економіки у використанні ресурсів окремих банків, а p.. — роль окремих банків в обслуговуванні окремих секторів економіки. Це дає можливість оцінити місце окремих банків на ринку банківсь-ких послуг. Динамічні ряди коефіцієнтів а.. і Р.. характеризують тен-денції руху фінансових ресурсів на ринку функціонування окремих банків. Ця інформація тісно пов'язана з факторами внутрішнього та зовнішнього середовищ і призначена для формування маркетингової стратегії банку.

Балансові схеми використовують також для аналізу формування ресурсів банку — пасивів — за джерелами їх залучення. Для цього будують схему формування ресурсів банку.

На основі даних останньої схеми розраховують матриці ко-ефіцієнтів а. і Р.., що відбивають питому вагу показників, розміщених

по горизонталі та вертикалі, у загальному обсязі по даній сукупності. При цьому коефіцієнти а.. характеризують структуру джерел коштів окремих підрозділів банку та банку в цілому, а коефіцієнти р.. — роль окремих підрозділів банку у формуванні його власних та залучених коштів.

Розглянуту методику можна застосовувати для визначення структур-них характеристик певного економічного процесу чи явища, а також аналізу активних і пасивних операцій банків, оскільки успіх банківсь-кої діяльності часто залежить від правильного, оптимального добору співвідношення між певним набором активних і пасивних операцій з метою максимізації прибутку, з одного боку, і мінімізації ризику збитків і забезпечення необхідного рівня ліквідності — з іншого.

Література

1. Закон України "Про державну статистику". — К., 1992.

2. Закон України "Про банки та банківську діяльність (зі змінами та до-повненнями)" // Банки і бізнес. — 1991. — №3.

3. Банковское дело: Справоч. пособие / Под ред. Ю. Бабичевой. — М.: Эко-номика, 1993.

4. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? — М.: Финансы и статистика, 1994.

5. Банковское дело: Учебник / Под ред. проф. В. И. Колесникова, Л. П. Кро- ливецкой. — М.: Финансы и статистика, 1995.

6. Банківська статистика / А. В. Головач, В. Б. Захожай, Н. А. Головач, Ю. О. Веретельникова. — К.: КДТЕУ, 1998.

7. Банківська статистика: Опорний конспект лекцій / Уклад. А. В. Голо-вач, В. Б. Захожай, Н. А. Головач. — К.: МАУП, 1999.

8. Головач А. В., Головач Н. А. Банківська статистика. — К.: Ін-т банкірів банку "Україна", 1997.

9. Заруба О. Д. Банківський менеджмент і аудит. — К.: Лібра, 1996.

10. Захожай В. Б. Банківська статистика: завдання для самостійної робо-ти, ситуації для практичних та індивідуальних занять. — К.: КДТЕУ, 1996.