Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює такі операції:

1) надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування НБУ та в порядку, що ним же визначається;

2) здійснює дисконтні операції з векселями і чеками;

3) купує та продає на вторинному ринку цінні папери згідно з чинним законодавством України;

4) відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів;

5) купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання;

6) зберігає, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали та камені, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;

7) розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких за міжнародною класифікацією відповідає вимогам до першокласних банків не нижче категорії А;

8) приймає на зберігання та в управління державні цінні папери або інші цінності;

9) видає гарантії і поруки відповідно до положення, затвердженого Радою Національного банку;

10) веде рахунок Державного казначейства України без оплати і нарахування відсотків;

11) виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними;

12) веде особові рахунки працівників Національного банку;

13) веде рахунки міжнародних організацій;

14) здійснює безспірне стягнення коштів з рахунків своїх клієнтів відповідно до законодавства України, в тому числі за рішенням суду.

Національний банк має право здійснювати й інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій.

Вищим керівним органом Національного банку є Рада Національного банку:

1) відповідно до загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку розробляє Основні засади грошово-кредитної політики і вносить їх Верховній Раді для інформування, здійснює контроль за виконанням Основних засад грошово-кредитної політики;

2) здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку країни та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї;

3) затверджує Регламент Ради Національного банку України;

4) затверджує кошторис доходів та витрат НБУ і подає Верховній Раді та Кабінету Міністрів України (КМУ) до 1 вересня поточного року прогнозовані відомості про сальдо кошторису для включення до проекту Держбюджету України на наступний рік;

5) приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу Національного банку;

6) визначає аудиторську компанію для проведення перевірки Національного банку, розглядає аудиторський висновок та затверджує бухгалтерський баланс НБУ, публікує його в офіційних друкованих засобах масової інформації;

7) затверджує щорічно до 1 липня звіт про виконання кошторису Національного банку та розподіл прибутку за звітний бюджетний рік;

8) затверджує рішення Правління Національного банку про участь у міжнародних фінансових організаціях;

9) вносить рекомендації Правлінню Національного банку в межах розроблених Основних засад грошово-кредитної політики стосовно:

• методів та форм прогнозування макропоказників економічного і соціального розвитку України, а також грошово-кредитної політики;

• окремих заходів монетарного і регулятивного характеру та їх впливу на економічний і соціальний розвиток України;

• політики курсоутворення та валютного регулювання;

• розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності;

• вдосконалення платіжної системи;

• інших питань, віднесених законом до компетенції Ради НБУ;

10) вносить рекомендації КМУ стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України;

11) з метою забезпечення виконання Основних засад грошово-кредитної політики має право застосування відкладального вето щодо рішень Правління Національного банку з питань:

а) диверсифікації активів Національного банку та їх ліквідності;

б) лімітів позабалансових зобов'язань;

в) формування резервів, покриття фінансових ризиків;

г) порядку відрахувань доходів до Державного бюджету України;

ґ) мінімального розміру золотовалютних резервів;

д) з інших питань, віднесених до її компетенції.

Комерційні банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути (рис. 2.2):

Комерційні банки + + Т + 1

ощадні інвестиційні іпотечні розрахункові

Рис 2.2. Види комерційних банків за спеціалізацією

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності та спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку, причому законодавство про господарські товариства поширюється на банки у частині, що не суперечить Закону про банки і банківську діяльність.

Банки можуть бути державними, коли сто відсотків статутного капіталу належать державі. Такий банк засновується за рішенням КМУ. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Уряд зобов'язаний отримати позитивний висновок НБУ з приводу наміру заснування державного банку.

Держава здійснює та реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через відповідні органи управління.

Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам та захисту інтересів держави як акціонера державного банку та інші функції, визначені цим Законом.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

До функцій центрального кооперативного банку належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Органи управління кооперативних банків є такими самими, як і за інших форм власності.

Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється НБУ. Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу. Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.

Банківське об'єднання створюється за попередньою згодою Національного банку України та підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Висвітлюючи кількісну та структурну характеристику банків України, доцільно використати дані рисунка 2.3, де наведена ця інформація. У 2002 році кількість банків, внесених до Державного реєстру, зменшилася

зі 189 до 182. Водночас збільшилася кількість діючих банків, які мають ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій, — із 152 до 157.

Із них 136 банків — акціонерні товариства (у тому числі: 94 — відкриті, серед яких 2 банки державні; 42 — закриті), 21 банк — товариства з обмеженою відповідальністю. З іноземним капіталом створено 20 банків (12,7 % від загальної кількості діючих банків), у тому числі 7 банків (4,5 %) — зі 100-відсотковим іноземним капіталом.

Протягом 2002 року з Державного реєстру вилучено 12 банків, у тому числі 10 — у зв'язку з ліквідацією, 2 — в результаті реорганізації. Було зареєстровано 5 нових банків. Кількість філій за рік збільшилася з 1350 до 1401, що свідчить про розширення обсягу та видів банківських послуг і більшу їх доступність для клієнтів.

У 2002 році в стадії ліквідації перебували 24 банки (13,2% від загальної кількості банків, занесених до Державного реєстру), з них 11 ліквідуються за рішенням Національного банку України, 12 — господарських судів, один банк — за рішенням зборів акціонерів.

У 2002 році було прийнято рішення про ліквідацію одного банку—АБ - «ІНКО» (у 2001 р. — про ліквідацію 4 банків, у 2000 р. — 7).

У розрізі груп за обсягом активів банки розподілилися так.

До групи І (активи перевищують 1300 млн грн) входить 10 банків (6,4% від загальної кількості діючих банків), групи II (активи становлять понад 500 млн грн) — 12 (7,6% ), групи III (активи — понад 200 млн грн) — 34 (21,7%), групи IV (активи — менше, ніж 200 млн грн) — 101 банк (64,3%).

З вищенаведеного аналізу випливає, що сучасній банківській системі властиві процеси концентрації капіталів, які відбуваються у тих чи інших формах реорганізації фінансових установ.

Реорганізація банку здійснюється добровільно за рішенням його власників або примусово за рішенням НБУ. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення (рис. 2.4):

Перетворення передбачає зміну організаційно-правової форми товариства.

Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про