розпорядженні цього виробника і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції. Таким самим чином сільгоспвиробники розпоряджаються і ПДВ, нарахованим у зв'язку з реалізацією молока, худоби, птиці, вовни.

У бухгалтерському обліку сільгоспвиробника операції нарахування і цільового спрямування ПДВ, що використовується як дотації, відображаються у такий спосіб (табл. 4.16).

Кредитове сальдо рахунка 48 становить суму нарахованих дотацій, які повинні використовуватися сільгоспвиробником з метою підтримки власного виробництва тваринницької продукції.

Якщо сальдо податкового кредиту перевищує сальдо податкових зобов'язань, такий податковий кредит має бути покритий податковими зобов'язаннями наступного звітного періоду.

У разі нецільового використання дотацій (коштів, перерахованих самим сільгоспвиробником на окремий банківський рахунок або отриманих від переробних підприємств) ці кошти в розмірі, встановленому як сума, використана не за цільовим призначенням, підлягають вилученню до бюджету.

Фіксований сільськогосподарський податок. Спрощена система оподаткування передбачає сплату фіксованого сільськогосподарського податку, який введено на території України Законом "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.98 № 320-XIV із змінами та доповненнями. Законом визначено, що фіксований сільськогосподарський податок — це податок, який не змінюється до 1 січня 2004 р. і справляється з одиниці земельної площі.

Сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм можуть стати платниками фіксованого сільськогосподарського податку лише за умови, що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 % загальної суми валового доходу підприємства. Якщо валовий дохід сільськогосподарського підприємства у звітному періоді від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції переробки становить менше 50 % загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах. Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є:

• сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законом України;

• селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції;

• власники земельних ділянок і землекористувачі, у тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників і землекористувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби. Сплата фіксованого сільськогосподарського податку звільняє сільськогосподарське підприємство від сплати інших податків і зборів:

- податку на прибуток підприємств;

- податку на землю;

- податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- комунального податку;

- збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

- збору на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування України;

- збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства);

- збору на обов'язкове соціальне страхування;

- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

- збору до Державного інноваційного фонду.

Законом "Про фіксований сільськогосподарський податок" встановлено, що інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування", сплачуються платниками фіксованого сільськогосподарського податку в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України. До таких податків і зборів належать: податок на додану вартість, акцизний збір, прибутковий податок з громадян, мито, державне мито, рентні платежі, податок на промисел, збір за забруднення навколишнього середовища.

Слід зазначити, що Указом Президента України "Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників" від 02.12.98 № 1328/98 звільнено від сплати податку на додану вартість з 01.01.99 до 01.01.04 сільськогосподарських товаровиробників щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виго- товлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою. Указом обумовлено, що від сплати податку на додану вартість звільняються лише ті сільськогосподарські товаровиробники, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний період, становить не менше 50 % загальної суми валового доходу підприємства.

При визначенні валового доходу сільськогосподарського підприємства — платника фіксованого податку слід керуватись Положенням про порядок справляння і обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженим постановою КМ України від 23.04.99 № 658. Положенням установлено, що валовий дохід платника фіксованого податку визначається як загальна сума доходів від усіх видів його діяльності, отримана (нарахована) за звітний період у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній економічній зоні, так і за її межами.

Статтею 8 Закону встановлено, що об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробникові у власність або наданих йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Щодо оренди сільськогосподарських угідь, то це питання конкретизовано в п. 9 Положення № 658. Положенням визначено, що у разі, коли платник фіксованого податку здає сільськогосподарські угіддя в оренду, орендовані площі не можуть включатись до розрахунку фіксованого податку орендарями. У разі, коли сільськогосподарські угіддя здаються в оренду неплатником фіксованого сільськогосподарського податку, орендовані площі включаються до розрахунку суми фіксованого сільськогосподарського податку орендарями. В обох випадках орендарем вноситься передбачена договором орендна плата за землю. У разі, коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь у зв'язку із набуттям права землевласника або землекористувача, відповідно, землевласник або землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки разом з витягом з державного земель- ного кадастру про склад земельних угідь та їх грошову оцінку. Державні землевпорядні організації уточнюють грошову оцінку сільськогосподарських угідь у зв'язку із зміною їх складу й повідомляють про це платників податку та органи державної податкової служби.

Ставки фіксованого сільськогосподарського податку встановлені Законом України з розрахунку на один гектар сільськогосподарських угідь у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 р., відповідно до Методики, затвердженої КМ України, в таких розмірах:

• для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,5 %;

• для багаторічних насаджень — 0,3 %.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку, які здійснюють господарську діяльність у гірських зонах і поліських територіях, сплачують податок з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до їх грошової оцінки в таких розмірах:

• для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,3 %;

• для багаторічних насаджень — 0,1 %.

Належність сільськогосподарських угідь до гірських зон і поліських територій визначається на підставі Закону України "Про статус гірських населених пунктів України" від 15.02.95 № 56/95 ВР і Постанови КМ України "Про визначення поліських територій України" від 25.12.98 № 2068.

Перелік платників фіксованого сільськогосподарського податку, на яких поширюються ставки податку, встановленого для гірських зон і поліських територій, затверджується щороку до 15 січня на пленарних засіданнях обласних рад за поданням районних державних адміністрацій.

Належна до сплати сума фіксованого податку визначається платником податку виходячи зі ставок податку, площі сільськогосподарських угідь та їх грошової оцінки, розрахованої за Методикою грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою Постановою КМ України від 23.05.95 № 213.

Розрахунок податку складається за формою, встановленою порядком розрахунку, який затверджено наказом ДПА України від 27.04.99 № 230. Розрахунок податку щороку до 1 лютого подається платником податку до органу податкової служби за місцезнаходженням платника податку. Сплата податку прово- диться щомісячно до 20 числа наступного місяця. Податок сплачується щомісяця в розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку у таких розмірах: I квартал — 10 %;

II квартал — 10 %;

III квартал — 50 %;

IV квартал — 30 %.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку мають право на вибір форми сплати податку у грошовій формі або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції протягом податкового року.

Для розрахунку сільськогосподарською продукцією в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку використовуються певні співвідношення однієї тонни пшениці до вартості однієї тонни відповідної продукції, що встановлюються щороку. Цей розрахунок здійснюється продукцією ранніх зернових культур до 15 жовтня, пізніх зернових культур — до 1 грудня, продукцією тваринництва — щомісяця. При поставці продукції в товаротранспортній накладній платника фіксованого податку роблять запис "В рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку" (табл. 4.17).

Особливістю тут слід відмітити розподілення доходів від реалізації продукції згідно з Методичними рекомендаціями з визначення питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства, затверджені Міністерством аграрної політики України від 29 грудня 2002 р.

Приведена методика розрахунку має на меті встановити, який відсоток від загальної суми валового доходу підприємства складає дохід, одержаний від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки на власних переробних підприємствах і на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства. Якщо після проведення розрахунку сума доходу (виручки) сільськогосподарських підприємств, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий)