У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





кредит за цими витратами у підприємства не виникне. Адже відповідно до пп. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР оплата вартості державних послуг, наданих органами виконавчої влади (а саме до них належать ДАІ відповідно до Закону України "Про міліцію" від 20.12.90 № 565-XII) і обов'язковість одержання яких установлюється законодавством, не є об'єктом обкладання ПДВ.

У п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" зазначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів. А саме це відбувається при перерахуванні засобів на проведення техогляду. Таким чином, у бухгалтерському обліку кошти, сплачені за проведення техогляду, також відносяться до витрат підприємства.

Витрати на проведення техогляду доцільно враховувати на рахунку 92 "Адміністративні витрати", на який відноситься і податок з власників транспортних засобів. Отже, оплата за проведення техогляду буде відображатися такою кореспонденцією рахунків: Д-т 92 - К-т 68.

Протягом звітного року підприємства — власники автотранспортних засобів щокварталу до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, сплачують до бюджету податок з власників транспортних засобів, розрахований виходячи з даних про кількість транспортних засобів (при цьому враховується об'єм циліндрів і потужність двигуна для кожного автотранспортного засобу) за станом на 1 січня звітного року, а також з урахуванням автотранспортних засобів, що надійшли на підприємство протягом звітного року.

У разі, якщо протягом звітного року автотранспортний засіб вибуває, то згідно з вимогами ст. 6 Закону про податок з власників автотранспорту перерахунок розміру податку у зв'язку з перереєстрацією транспортних засобів не проводиться. Водночас при зміні власника, починаючи з кварталу, що настає за кварталом вибуття (продажу) транспортного засобу, податок повинен сплачувати новий власник. Але слід підкреслити, що це питання є досить спірним, і, на думку податкових органів, яка виражена в листі ДПАУ від 06.05.2000 № 6278/7/17-0317, продавши автотранспортний засіб, підприємство — колишній власник, продовжує сплачувати податок з власників транспортних засобів.

Слід зауважити, що підприємства — власники транспортних засобів не сплачують податок у разі викрадення транспортного засобу, факт якого підтверджений відповідними документами органом, що порушив кримінальну справу.

У податковому обліку щоквартально нарахована до сплати сума податку з власників транспортних засобів буде збільшувати валові витрати звітного періоду. У бухгалтерському обліку нараховані суми податку будуть відображатися на підставі п. 18 П(С)БО-16 за дебетом рахунка 92 "Адміністративні витрати" і за кредитом рахунка 641 "Розрахунки за податками".

За виробничої необхідності з метою підвищення достовірності обліку і отримання реальних даних про собівартість продукції, витрати того або іншого виду діяльності чи структурного підрозділу підприємства податок з власників транспортних засобів може відображатися і на інших витратних рахунках підприємства, наприклад на рахунку 93 "Витрати на збут", якщо транспортний засіб використовується виключно для забезпечення процесу продажу товарів.

Розглядаючи питання податку з власників транспортних засобів, доцільно підкреслити, що у разі оперативної оренди автотранспортного засобу у фізичної особи сума податку з власників транспортних засобів за домовленістю сторін може бути сплачена підприємством-орендарем. Щодо включення вказаних сум до складу валових витрат зауважимо, що річний розрахунок суми податку з власників транспортних засобів складається на підставі даних бухгалтерського звіту (балансу), а орендований транспортний засіб буде враховуватися не в балансі, а на позабалансовому рахунку 01 "Орендовані необоротні активи", таким чином, вони не попадуть до задекларованої суми річного податку з власників транспортних засобів.

Особливості порядку нарахування і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища

Збір за забруднення навколишнього середовища розраховується і сплачується на підставі Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою КМ України від 01.03.99 № 303 та Інструкції "Про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього середовища", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки України ДПАУ від 19.07.99 № 162/379. Платниками збору є:

• суб'єкти підприємницької діяльності всіх форм власності, їх об'єднання, філії, інші відокремлені підрозділи. Якщо до складу підприємства включаються відокремлені підрозділи, які не мають банківського рахунка, не ведуть бухгалтерського обліку, не складають окремого балансу, то збір за забруднення ними навколишнього середовища сплачує підприємство. Тобто "самостійні" філії звітують і сплачують збір самі, а за "несамостійні" філії звітує і платить головне підприємство;

• громадські підприємства та організації;

• постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні;

• громадяни, які здійснюють на території України забруднення природного середовища і розміщення відходів.

Об'єктом нарахування збору для автотранспорту є обсяг фактично використаних видів пального, в результаті спалення якого утворюються шкідливі речовини. При цьому ліміти викидів для пересувних джерел забруднення не встановлюються.

Розрахунок суми збору до сплати здійснюється платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року, виходячи з фактично використаного пального та його виду, на підставі нормативів збору і коригувальних коефіцієнтів, що враховують чисельність жителів населеного пункту і народногосподарське значення населеного пункту.

При розрахунку суми збору використовується така одиниця вимірювання, як тонна. Зауважимо, що механізм переведення літрів у тонни базується на використанні показника густини конкретного виду бензину. Як правило, інформацію про коефіцієнти перерахунку підприємство може отримати на автозаправних станціях (АЗС), де було придбано пальне.

Щодо строків подання звітності і сплати збору зазначимо, що згідно з Інструкцією № 162/379 звітність наростаючим підсумком за І квартал, півріччя і 9 місяців подається в ДПІ до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Звітність за рік подається до 15 лютого року, що настає за звітним. Сплата збору за квартал, півріччя і дев'ять місяців проводиться до 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, а за рік збір сплачується до 20 лютого року, що настає за звітним.

Проте у зв'язку з набранням чинності з 01.04.01 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, на думку органів податкової служби, строк подання звітності становитиме 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, і 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного року. Але слід зауважити, що зазначеним Законом не були внесені зміни і доповнення до нормативних документів, що регламентують порядок подання звітності щодо збору.

Сплата збору здійснюється двома платіжними дорученнями: 30 % від загальної суми надсилається до Державного фонду охорони навколишнього середовища в складі державного бюджету, 70 % — до місцевих фондів навколишнього середовища.

Літературa

1. Закон України "Про підприємництво" від 07.02.91 № 698-ХІІ.

2. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27.03.91 № 887-ХІІ.

3. Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.91 № 1023-ХІІ.

4. Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.91 № 1963-XII.

5. Закон України "Про споживчу кооперацію" від 10.04.92 № 2265-ХІІ.

6. Закон України "Про плату за землю" від 03.07.92 № 2535-XII.

7. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 22.05.97 № 283/97-ВР (із змін. і доп.).

8. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 № 400/97-ВР.

9. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV.

10. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-Ш.

11. Закон України "Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів" від 06.04.2000 № 1641-Ш.

12. ЗаконУкраїни "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 № 2063.

13. Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.12.2000 № 614.

14. Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.01 № 2213-III.

15. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.01 № 2240-III.

16. Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва: Указ Президента України від 03.07.98 № 727/98.

17. Про внесення змін в Указ Президента України від 03.10. 98 № 727 Про спрощену систему оподаткування, обліку й звітності суб'єктів малого підприємництва: Указ Президента України від 28.06.99.

18. Про затвердження Правил застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств": Постанова Верховної Ради України від 27.06.95 № 247/95-ВР.

19. Про внесення змін до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій. Постанова КМУ від 07.03.01 № 222.

20. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Затв. постановою Правління НБУ від 19.02.01 № 72 (із змін. і допов.).


Сторінки: 1 2