Облік витрат виробництва та випуску готової продукції

План

1. Зміст та підходи до визнання витрат

2. Рахунки для обліку витрат виробництва

3. Облік доходів і прямих витрат операційної діяльності

Зміст та підходи до визнання витрат

Витрати — це процес споживання або використання матеріалів, товарів, робіт і послуг у процесі одержання доходу. Здійснення витрат прямо або опосередковано пов'язується з процесами виробництва та реалізації продукції.

Витрати визнаються при зменшенні активів або при зростанні зобов'язань, внаслідок яких відбувається зменшення власного капіталу (за винятком випадків вилучення капіталу власниками) за умови їх достовірної оцінки.

Витрати визнаються у відповідному звітному періоді одночасно з визнанням доходів, для отримання яких вони були здійснені. Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, то вони відображаються у складі витрат періоду, у якому вони були здійснені (адміністративні витрати, витрати на збут та інші). За умови, що актив забезпечує отримання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними періодами.

Якщо внаслідок здійснення витрат з'являється актив, то він відображається за статтями "Незавершене виробництво" або "Готова продукція".

Незавершене виробництво — вироби, що не пройшли всіх стадій обробки на даному підприємстві.

Готова продукція — вироби, обробка яких на даному підприємстві повністю завершена, що відповідають визначеним параметрам і стандартам якості.

Витрати визнаються і відображаються в обліку одночасно із зменшенням активів та збільшенням зобов'язань, за винятком випадків вилучення капіталу власниками, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена. Наприклад, викуп підприємством акцій власної емісії не визнається як витрати, а як вилучення капіталу.

Об'єктами витрат є продукція, роботи, послуги або види діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Формування витрат за об'єктами та місцями виникнення здійснюється за видами в системі управлінського обліку.

Витрати відносяться на види продукції (робіт, послуг) по мірі зменшення активів або зростання зобов'язань. Для потреб фінансового обліку ці витрати перегруповуються за узагальненими статтями, визначеними П(С)БО 16 "Витрати" та економічними елементами в цілому по підприємству.

Статтею витрат є вид витрат, що відноситься на окремий об'єкт обліку, елементом витрат — сукупність економічно однорідних витрат.

У залежності від способу віднесення витрат на об'єкт обліку витрати поділяються на прямі та непрямі.

Прямими вважаються витрати, які відносяться на об'єкти обліку без попереднього розподілу, лише на підставі первинних документів.

Непрямі витрати — витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта економічно доцільним шляхом.

Непрямі витрати відносяться на об'єкти обліку витрат шляхом їх розподілу економічно обґрунтованими методами.

Не визнаються витратами:

• попередня оплата запасів, робіт, послуг (аванси сплачені);

• погашення одержаних позик;

• інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не призводить до зменшення власного капіталу;

• витрати, що призводять до зменшення власного капіталу за іншими П(С)БО.

Рахунки для обліку витрат виробництва

Для обліку витрат виробництва можуть використовуватись рахунки класу 8 "Витрати за елементами" або класу 9 "Витрати діяльності" або класу 8 і 9 одночасно.

Рахунки класу 8 "Витрати за елементами" призначені для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного періоду (табл. 10.1).

За дебетом рахунків класу 8 ведеться облік усіх витрат підприємства, які списуються до дебету рахунка 23 "Виробництво" в частині прямих і виробничих накладних витрат та до дебету рахунка 79 "Фінансові результати" в частині адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат. Якщо підприємством ведеться облік витрат за рахунками класу 9 "Витрати за статтями", то рахунки класу 8 є транзитними і використовуються лише для перегрупування нагромаджених за статтями витрат за економічними елементами.

Рахунки 9 класу "Витрати діяльності" застосовуються для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності, витрати на запобігання надзвичайним подіям та ліквідацію їх наслідків. Вони призначенні для відображення здійснених витрат за видами діяльності (табл. 10.1.).

За дебетом рахунків цього класу відображаються суми витрат, за кредитом — списання суми витрат в кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 "Фінансові результати".

Облік доходів і прямих витрат операційної діяльності

Групування витрат операційної діяльності За методичними рекомендаціями щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженими Державним комітетом промислової політики України від 02.02.2001 р. № 47 витрати операційної діяльності підприємства групуються за такими ознаками (табл. 10.2).

До прямих витрат відносять: прямі матеріальні витрати — витрачання запасів, що складають основу виготовлюваної продукції, сприяють процесу її виготовлення і можуть бути віднесені до окремих об'єктів обліку витрат;*

прямі витрати на оплату праці — заробітна плата робітників, безпосередньо зайнятих у виробничому процесі, які

можуть бути безпосередньо віднесені до об'єктів обліку витрат;

• інші прямі витрати — всі інші виробничі витрати, що можуть безпосередньо бути віднесені до конкретного об'єкта витрат (амортизація, орендна плата, ліцензія тощо).

Непрямі витрати — витрати, що не можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Доцільність віднесення витрат на об'єкти визначається за принципом співвідношення витрат і вигод. Якщо витрати на їх безпосереднє віднесення перевищують вигоди від такої операції, то такі витрати краще відносити на об'єкти обліку шляхом розподілу. Тому витрати, розмір яких є незначним у структурі собівартості, відносять до накладних.

До виробничих накладних витрат відносять: витрати на управління виробництвом, амортизацію та обслуговування основних засобів загальновиробничого призначення, амортизацію нематеріальних активів, витрати на вдосконалення технології і організації виробництва, витрати на обслуговування виробничого процесу, витрати на охорону праці, навколишнього середовища, техніку безпеки, інші витрати.

Виробничі накладні витрати поділяються на постійні та змінні.

Змінні загальновиробничі витрати — це витрати на обслуговування і управління виробництвом, що змінюється прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням таких баз розподілу:

• витрат на утримання та експлуатацію обладнання;

• основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг);

• прямих витрат;

• обсягу продукції;

Розподіл витрат здійснюється, виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Постійні загальновиробничі витрати — витрати на обслуговування та управління виробництвом, що не змінюються (майже не змінюються) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати складаються з розподілених та нерозподілених.

Розподілені загальновиробничі витрати відносяться на кожен об'єкт витрат з використанням такої ж бази розподілу, як і змінні.

Нерозподілені загальновиробничі витрати включаються до собівартості реалізованої продукції у періоді їх виникнення (рис. 10.2).

Не пов'язані з виробництвом продукції адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати. Ці витрати не відносяться до собівартості реалізованої продукції і є витратами періоду (рис. 10.2).

До адміністративних витрат відносяться витрати, спрямовані на обслуговування та управління виробництвом.

Витрати на збут — витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг).

До складу інших операційних витрат, відносяться інші витрати періоду.

Витрати операційної діяльності у фінансовому обліку групуються за такими економічними елементами і статтями витрат (рис. 10.2).

Для потреб фінансового обліку деталізовані витрати, одержані з управлінського обліку за окремими об'єктами перегруповуються за наведеними статтями та елементами витрат (рис. 10.2) на підприємстві в цілому.

Методи формування витрат

Формування витрат початково здійснюється в системі управлінського обліку. Витрати збираються за окремими об'єктами: видами продукції, робіт, послуг, технологічними процесами та їх частинами тощо.

Витрати в системі управлінського обліку збираються за калькуляційними статтями по мірі зменшення активів та зростання зобов'язань. Підприємство самостійно або за погодженням з материнською (вищестоячою) організацією формує статті витрат, виходячи з особливостей діяльності.

Це можуть бути такі статті:

1. Сировина і матеріали (за видами).

2. Купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати.

3. Робота і послуги виробничого характеру.

4. Паливо і електроенергії на виробничі цілі.

5. Зворотні відходи.

6. Основна заробітна плата.

7. Додаткова заробітна плата.

8. Відрахування на соціальні заходи.

9. Амортизація інструментів і пристроїв спеціального призначення.

10. Амортизація основних засобів.

11. Амортизація нематеріальних активів.

12. Супутня продукція (вираховується).

Метод формування витрат залежать від особливостей технології виробництва та вимог менеджменту до інформації про формування витрат та ступенів їх контролю в процесі виробництва.

За особливостями технології виробництва виділяють такі методи обліку витрат: позамовний і попроцесний.

Позамовний метод обліку витрат використовують на індивідуальних дрібносерійних виробництвах. До таких відносяться: ремонтне виробництво, поліграфія, виготовлення меблів тощо.

За цим методом витрати збираються в кожному замовленні, одержаному від клієнта. Прямі витрати: за первинними документами, накладні - пропорційно до прямих.

Попроцесний метод обліку витрат використовується в крупносерійних та масових виробництвах: машинобудуванні, переробній промисловості тощо. Об'єктом обліку витрат є тех- нологічний процес, його частини, види виготовленої продукції. Прямі витрати відносяться на продукцію за первинними документами, накладні — за вибраними базами розподілу.

Об'єктом контролю витрат та прибутку при цьому методі може бути не лише виготовлення продукції, а й окремі етапи процесу. На вимоги менеджменту можуть створюватись центри витрат та центри відповідальності (від мінімально доцільних), в межах яких контролюються витрати в ході виробничого процесу. Такий спосіб формування і контролю витрат називається обліком за центрами витрат і центрами відповідальності.

На базі використання наведених методів обліку може здійснюватись нормування витрат за об'єктами.