Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Облік довгострокових зобов'язань та забезпечень

Облік довгострокових зобов'язань та забезпечень

План

1. Облік довгострокових кредитів банку

2. Облік зобов'язань за довгостроковими емітованими облігаціями

Облік довгострокових кредитів банку

Довгострокові кредити банків оформляються угодою підприємства з банком, у якій вказується: сума кредиту, розмір відсотків за кредит і графік погашення основної суми та відсотків. Найчастіше погашення відсотків та основної суми здійснюється рівними частинами через певні періоди часу (місяць, квартал, рік). Рівні суми погашення довгострокового зобов'язання називають анюїтетами.

Теперішня вартість анюїтету (ТВА) визначається за формулою:

РС — ринкова відсоткова ставка, %; n — кількість платежів; t — число платежів.

Теперішню вартість анюїтету можна визначити за таблицею "Теперішня вартість".

Розглянемо приклад розрахунку суми анюїтету. Підприємство отримало 1.08.2002 р. довгостроковий кредит банку у сумі 100 000 грн. на 3 роки під 30% річних. Щорічна сума погашення визначена кредитною угодою в сумі 55063 грн.

Розрахунок суми погашення проведено у таблиці 15.1.: Для того, щоб визначити суму щорічного погашення за таблицею "Теперішня вартість анюїтету", визначаємо фактор теперішньої вартості при n = 3, R = 30%. За таблицею ця величина складає 1,8161. 100000

Потім суму боргу ділимо на фактор дисконту ( ..... ) і отримуємо суму щорічних виплат — 55063 грн. '

Отже, за отриману сьогодні 1 гривню підприємство повинно заплатити через 3 роки 1,8161 грн.

Суми, вказані у гр. 5 таблиці є залишком боргу підприємства перед банком, що відображається у балансі на кінець року.

Незважаючи на те, що відсотки сплачуються за даною кредитною угодою один раз в рік, їх нарахування слід здійснювати на кінець кожного звітного періоду і відносити до складу фінансових витрат у періоді нарахування.

Для обліку довгострокових зобов'язань у Плані рахунків передбачено Клас 5 "Довгострокові зобов'язання". Облік розрахунків за довгостроковими кредитами ведеться на рахунку 50 "Довгострокові позики". На дебеті рахунка 50 "Довгострокові позики" відображається погашення довгострокових кредитів та переведення частини довгострокового боргу в поточний; на кредиті — суми отриманих довгострокових кредитів, а також переведення короткострокових позик (відстрочених) кредитів до складу довгострокової заборгованості.

Рахунок 50 "Довгострокові позики" має такі субрахунки:

501 — "Довгострокові кредити банків у національній валюті";

502 — "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті";

503 — "Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті";

504 — "Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті";

505 — "Інші довгострокові позики в національній валюті";

506 — " Інші довгострокові позики в іноземній валюті".

Субрахунки 501 "Довгострокові кредити банків у національній валюті" та 502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті" відображаються відповідно до суми довгострокової заборгованості підприємства перед банками за наданий кредит на звітну дату без урахування відсотків.

На субрахунках 503 "Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті", 504 "Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті" відображаються суми заборгованості перед банком, термін якої відстрочено за додатково укладеною з ним угодою.

Субрахунки 505 "Інші довгострокові позики в національній валюті", 506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті" використовуються для відображення сум заборгованості за небанківськими позиками. Наприклад, підприємство може отримати позику у кредитній спілці на тих самих умовах, що і в банку ( на визначений термін , під заставу майна та з оплатою визначених відсотків). За Цивільним кодексом підприємство може також отримати безвідсоткову позику від іншого підприємства чи за умови її повернення. Для отримання позики від власників чи інших фізичних осіб необхідно отримати ліцензію.

Для обліку нарахованих у звітному періоді відсотків використовується рахунок 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками". За кредитом рахунка 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками" здійснюється нарахування відсотків за :

— використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

— використання майна, отриманого у користування (орендні, лізингові операції тощо);

— інші операції.

За дебетом цього рахунка відображається сплата нарахованих відсотків.

Одночасно із визнанням зобов'язань за нарахованими відсотками підприємство визнає фінансові витрати на рахунку 951 "Відсотки за кредит".

Аналітичний облік позик ведеться за окремими кредитами і строками погашення.

Операції з отримання довгострокових та поточних позик відображаються в Журналі 2 "Облік довгострокових та поточних позик". У журналі відображаються обороти за кредитом рахунків 50 "Довгострокові позики", та 60 "Поточні позики" в розрізі кореспондуючих рахунків. Записи в Журнал здійснюються на підставі виписок банку і доданих до них документів.

У третьому розділі цього Журналу відображаються аналітичні дані до рахунків 50 та 60 в розрізі позикодавців та строків погашення позик. Окремо відображається переведення відстрочених короткострокових позик в довгострокові, погашення заборгованості за ними та переведення частини довгострокових зобов'язань у поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями. У цьому ж розділі наводяться дані про нараховані відсотки окремо за довгостроковими та короткостроковими позиками як за поточний місяць, так і за період з початку року.

Бухгалтерські записи з наведеного прикладу подані в таблиці 15.2.:

Нарахування відсотків потрібно робити за періоди, у яких складається баланс підприємства, але не рідше одного разу на квартал.

Інформація про довгострокові кредити банків відображається у фінансовій звітності таким чином.

У Балансі:

— рядок 440 "Довгострокові кредити банків" — залишок рахунка 501 "Довгострокові кредити в національній валюті";

— рядок 510 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" — залишок рахунка 611 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в національній валюті";

— рядок 610 "Інші поточні зобов'язання" — залишок рахунка 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками".

У "Звіті про фінансові результати" за звітний період у рядку 140 "Фінансові витрати" вказуються обороти рахунка 951 "Відсотки за кредит".

Облік зобов'язань за емітованими довгостроковими облігаціями

Облігація — цінний папір, який засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ній термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску).

Випустити облігації може будь-яке підприємство за рішенням власників у межах 10% статутного капіталу. Для цього воно повинно отримати дозвіл комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка здійснює реєстрацію емісії. Після реєстрації емітенту видається свідоцтво, яке є підставою для друкування сертифікатів цінних паперів або оформлення глобального сертифіката.

У сертифікаті вказується номінальна вартість облігації, яку вона досягає на період погашення.

Часто облігації розміщуються за вартістю, що відрізняється від номінальної: з дисконтом або премією.

При розміщенні облігації визначається ставка відсотків за облігацією, що є платою за користування позиковими коштами, а також періоди їх виплат.

Витрати на сплату відсотків повинні визначатись за ринковою ставкою, незважаючи на те, що сума нарахованих відсотків базується на визначеній ставці відсотків.

Відсотки нараховуються у кожному звітному періоді, незалежно від дати їх виплати за принципом нарахування.

Довгострокові зобов'язання за облігаціями визнаються за теперішньою вартістю.

Якщо ринкова ставка відсотка дорівнює визначеній на момент емісії ставці відсотка, облігація може реалізовуватись за номінальною вартістю.

Для обліку зобов'язань за довгостроковими облігаціями використовується рахунок 52 "Довгострокові зобов'язання за облігаціями". Цей рахунок використовується для розрахунків особами, що придбали облігації, за випущеними та розміщеними облігаціями власної емісії.

Рахунок 52 "Довгострокові зобов'язання за облігаціями" має такі субрахунки:

521 — "Зобов'язання за облігаціями";

522 — "Премія за випущеними облігаціями";

523 — "Дисконт за випущеними облігаціями".

За кредитом субрахунку 521 "Зобов'язання за облігаціями" ведеться облік зобов'язань за довгостроковими облігаціями за номінальною вартістю. За кредитом цього рахунка

відображається погашення заборгованості за розрахунками з власниками облігацій.

Субрахунок 522 "Премія за випущеними облігаціями" використовується для обліку нарахованих сум премій та їх амортизації до досягнення номінальної вартості облігації або до моменту її продажу. Розмір премії за облігацією залежить від ціни розміщення облігації та її номінальної вартості і є різницею між ними. Сума нарахованої амортизації відображається за кредитом субрахунку 522 "Премія за випущеними облігаціями", її амортизація (списання) — за дебетом рахунка. Амортизація премії здійснюється, виходячи з її розміру та терміну емісії облігації.

Субрахунок 523 "Дисконт за випущеними облігаціями" використовується для обліку дисконту за розміщеними облігаціями. Розмір дисконту залежить від номінальної вартості облігації та вартості її розміщення і визначається як різниця між ними. Сума дисконту відображається за дебетом субрахунку 523 "Дисконт за випущеними облігаціями", його амортизація (списання) — за кредитом рахунка. Сума дисконту, що списується у звітному періоді залежить від розміру визнаного дисконту та терміну, який залишився до погашення облігації.

Аналітичний облік облігацій ведеться за їх видами та строками погашення.

Наприклад, 1.08.2000 р. підприємство випустило 1000 облігацій номіналом 1000 грн. кожна з терміном погашення 3 роки під 30% річних при ринковій ставці 30%. За наведеним прикладом будуть складені такі бухгалтерські записи ( табл. 15.3).

Якщо ринкова ставка відсотка вища за ставку відсотка за облігацією, то така облігація реалізується зі знижкою. Покупець заробляє не лише відсотки, а й суму дисконту, який він отримає при погашенні.

Наприклад. 1.01.2000 р. підприємство випустило 1000 облігацій номінальною вартістю 1000 грн., строк погашення яких 3 роки під 28% річних. Ринкова ставка — 30%.

Реалізаційна ціна однієї облігації розраховується таким чином:

1. Теперішня вартість зобов'язання за облігаціями:

1000 грн. x


Сторінки: 1 2