Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Облік довгострокових то поточних фінансових інвестицій

Облік довгострокових то поточних фінансових інвестицій

План

1. Зміст та види фінансових інвестицій

2. Оцінка фінансових інвестицій

3. Рахунки бухгалтерського обліку та регістри

4. для відображення інвестицій

5. Облік довгострокових інвестицій у боргові зобов'язання

6. Облік інвестицій в акції

7. Облік поточних інвестицій

8. Розкриття інформації про фінансові інвестиції

Зміст та види фінансових інвестицій

Підприємство може здійснювати фінансові інвестиції у капітал іншого підприємства чи у боргові цінні папери. При цьому в обмін на вкладені кошти воно одержує акції, облігації, векселі, казначейські зобов'язання, сертифікати та інші цінні папери.

Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. До фінансових інвестицій відносяться інвестиції в акції, облігації, депозитні сертифікати, інші цінні папери, в капітал інших підприємств (див. рис. 2.1.).

Порядок оцінки та переоцінки фінансових інвестицій, їх обліку та відображення у звітності визначено П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції".

Інвестування здійснюється з метою:

• вкладення тимчасово вільних коштів з метою отримання доходів ;

• збереження господарських зв'язків;

• ведення спільної діяльності;

• здійснення спільної діяльності;

• здійснення впливу на діяльність іншого підприємства;

• здійснення спільного контролю;

• здійснення контролю за діяльністю іншого підприємства.

Якщо сума коштів чи майна, які підприємство може використати для інвестування, є незначною або має можливість здійснити вкладення на короткий період, то воно очікує на отримання доходів від дивідендів, роялті, відсотків, зростання вартості інвестиції.

Інвестиції, які підприємство здійснює заради сприяння розвитку діяльності та збереження господарських зв'язків здійснюються не лише для отримання доходів від використання активів, а й для зростання доходів від основної діяльності.

Спільною є господарська діяльність зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

Спільний контроль — розподіл контролю за господарською діяльністю відповідно до угоди про ведення спільної діяльності.

Вплив на діяльність іншого підприємства вважається суттєвим, якщо інвестор має повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської і комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики.

Наявність суттєвого впливу контрольного учасника визнається за умов:

1) володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства;

2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства;

3) участь в прийнятті рішень;

4) взаємний обмін управлінським персоналом;

5) забезпечення підприємства необхідною техніко-еконо- мічною інформацією.

Суттєвий вплив дає можливість брати участь в прийнятті рішень з фінансової, господарської і комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики.

Контроль діяльності іншого підприємства — здійснення вирішального впливу на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою отримання вигод від його діяльності.

Залежно від терміну утримання інвестицій та мети інвестування інвестиції кваліфікуються як довготермінові або поточні.

Довгостроковими вважаються інвестиції, які утримуються підприємством у період, що складає більше, ніж дванадцять місяців, з метою отримання дивідендів, відсотків, зростання вартості капіталу, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент. Довгострокові інвестиції розміщені у балансі в розділі необоротних активів.

Поточними вважаються інвестиції, придбані підприємством на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, що є еквівалентами грошових коштів). Поточні інвестиції утримуються підприємством для погашення чи для продажу (за очікувано вищою ціною) і розміщуються в балансі в розділі оборотних активів. Частину поточних інвестицій можна кваліфікувати як еквіваленти грошових коштів.

Еквіваленти грошових коштів — це короткострокові висо- коліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у грошові кошти і характеризуються незначним ризиком зміни вартості. Тобто підприємство може у будь-який момент обміняти наявні на балансі еквіваленти грошових коштів на грошові кошти без значної втрати їх вартості. Еквіваленти грошових коштів розміщують у балансі в складі статті "Грошові кошти та їх еквіваленти".

Віднесення фінансових інвестицій до того чи іншого виду залежить від ступеня впливу інвестора на інвестований господарюючий суб'єкт. Виділяють такі види фінансових інвестицій:

а) інвестиції в асоційовані підприємства — це інвестиції в підприємства, в яких інвестор має суттєвий вплив і які не є дочірніми або спільними підприємствами;

б) фінансові інвестиції у дочірні підприємства, тобто такі, що перебувають під контролем материнського (холдингового) підприємства, яке має вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства (з метою отримання вигод від його діяльності);

в) інвестиції у спільну діяльність — це інвестиції в підприємства для ведення господарської діяльності зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю двох чи більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

Порядок відображення фінансових інвестицій у балансі і на рахунках бухгалтерського обліку подано в таблиці 4.1.

Оцінка фінансових інвестицій

Первісна оцінка фінансових інвестицій здійснюється за собівартістю.

За умови, що придбання фінансової інвестиції здійснюється за грошові кошти, до її собівартості відноситься:

• ціна придбання;

• комісійні винагороди;

• мито;

• податки і збори;

• обов'язкові платежі;

• інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням інвестицій.

Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на цінні папери власної емісії, то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю цінних паперів. При придбанні шляхом обміну на інші активи первісною вартістю фінансової інвестиції буде справедлива вартість активу, що обмінювався. Первісна вартість інвестицій здійснюється, виходячи з напряму їх придбання (рис. 12.2).

Собівартість придбаних інвестицій в боргові цінні папери може змінюватись протягом періоду їх утримання підприємством, якщо вони придбані за вартістю, нижчою від номінальної. Тоді частина відсотків, які отримує підприємство за цими інвестиціями, не буде кваліфікуватись як дохід від використання активів, а приєднуватись до вартості інвестиції на балансі.

Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу залежить від виду інвестиції, часу утримання інвестиції та обсягу інвестування. За П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції" рекомендується використовувати такі види їх оцінки:

а) справедливою вартістю;

б) собівартістю з урахуванням зменшення корисності;

в) амортизованою собівартістю;

г) методом участі в капіталі.

За справедливою вартістю обліковуються на дату балансу всі інвестиції, для яких можливо її визначити (окрім інвестицій, які обліковуються за методом участі в капіталі). Необхідною умовою оцінки інвестиції за справедливою вартістю є її вільний продаж на фондовому ринку, і ціна можливого продажу й буде її ринковою (справедливою) вартістю. Тому цей вид оцінки частіше використовують для поточних інвестицій, придбаних для реалізації. Як правило, поточні інвестиції, що обертаються на фондовому ринку, підприємство може легко продати, отримавши грошові кошти. Окрім того, окрема інвестиція є несуттєвою для підприємства і, отримавши кошти від реалізації однієї інвестиції, воно може реінвестувати їх в інший вид інвестицій. Сума збільшення балансової вартості інвестицій відображається у складі інших доходів, зменшення — у складі інших витрат.

За собівартістю на дату балансу відображаються фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо. Як правило, це довгострокові інвестиції, придбані з метою отримання дивідендів від їх утримання. Якщо вартість інвестиції на балансі знижується, то підприємство повинне визнавати зменшення її корисності. Зменшення корисності відбувається внаслідок виникнення обмежень щодо розподілу прибутку об'єкта інвестування, зменшення руху грошових коштів від даної інвестиції та з ряду інших причин. Сума зменшення корисності відображається у складі інших витрат з одночасним зменшенням балансової вартості інвестиції.

За методом участі в капіталі відображаються фінансові інвестиції в асоційовані підприємства, в дочірні підприємства та у спільну діяльність зі створенням юридичної особи. Такі інвестиції на дату балансу відображаються за вартістю, що визначається з урахуванням зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування, крім тих, що є результатом операцій між інвестором і об'єктом інвестування. Балансова вартість інвестицій збільшується (зменшується) на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний період із включенням цієї суми до складу доходів (втрат) від участі в капіталі. Одночасно балансова вартість інвестицій зменшується на суму визнаних дивідендів об'єкта інвестування.

Балансова вартість інвестицій в асоційоване підприємство зменшується на суму зменшення корисності інвестиції та зменшується (збільшується) на суму амортизації різниці між собівартістю фінансової інвестиції в асоційоване підприємство і часткою інвестора в балансовій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань на дату придбання.

Зменшення балансової вартості інвестиції відображається лише до досягнення ними нульової вартості. При цьому вони не списуються з балансу, а відображаються за нульовою вартістю.

Фінансові інвестиції, придбані підприємством з метою утримання їх до погашення, обліковуються на дату балансу за амортизованою собівартістю (якщо вони були придбані не за номінальною вартістю). Різниця між собівартістю придбання інвестиції та її номінальною вартістю може бути у вигляді премії чи дисконту і залежить від співвідношення між оголошеною ставкою відсотків, які будуть сплачуватись емітентом боргових цінних паперів та ринковою ставкою відсотків.

Якщо ринкова ставка відсотків перевищує визначену (оголошену при емісії), то ціна емісії боргових цінних паперів не повинна перевищувати номінальну вартість для того, щоб принести інвестору дохід, який дорівнює ринковій ставці. Якщо ціна емісії, за таких умов, не дорівнює номінальній вартості боргових


Сторінки: 1 2 3