Облік загальновиробничих витрат

План

1. Облік готової продукції та її реалізації

2. Облік незавершеного виробництва та готової продукції

3. Облік браку у виробництві

До складу загальновиробничих відносяться витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами підприємства, а також витрати на експлуатацію машин та устаткування (табл. 10.4).

Облік загальновиробничих витрат ведеться на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати". За дебетом цього рахунка обліковується сума визнаних витрат, за кредитом — щомісячне за відповідним розподілом їх списання на рахунки 23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації".

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні (табл. 10.4).

До змінних відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Розподіл змінних виробничих витрат здійснюється за об'єктами за визначеними базами розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Витрати, що змінюються майже прямо-пропорційно, вважаються умовно-змінними.

Витрати на управління і обслуговування виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності будуть умовно-постійними. (табл. 10.4). Витрати, що частково змінюються, вважаються умовно-змінними.

Розподіл постійних витрат за об 'єктами здійснюється за визначеною підприємством базою, виходячи з нормальної потужності.

Нормальна потужність підприємства — очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування.

Розподіл загальновиробничих витрат може здійснюватись за такими базами:

• витрати на утримання та експлуатацію обладнання;

• основна заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг);

• прямі витрати;

• обсяг продукції.

При розподілі постійних загальновиробничих витрат можуть виникнути нерозподілені постійні загальновиробничі витрати. Ці витрати відносяться не до собівартості продукції, що виготовляється, а до собівартості реалізованої продукції і є витратами періоду. Приклад розподілу таких витрат наведено в таблиці 10.4.

Приклад. Підприємством визначена нормальна потужність у тоннах випуску продукції за місяць — 1000 т. Заплановані загальновиробничі витрати за нормальною потужністю за місяць — 50 000 грн., у т. ч. — 40 000 — змінні, 10000 — постійні. У січні виготовлено 800 т. продукції, фактичні змінні витрати 29 000, постійні — 9000 грн. Розподіл загальновиробничих затрат проведено у таблиці 10.5.

За результатами розподілу накладних витрат видно, що на підприємстві у січні місяці частина постійних загальновиробничих витрат залишилась нерозподіленою. Це обумовлено тим, що потужності підприємства були завантажені на 80%, а сума постійних накладних витрат не зменшилась пропорційно із зміною обсягу виробництва.

Постійні загальновиробничі витрати можуть залишитися нерозподіленими також за умови невідповідності розподілу статей на постійні та змінні або при наявності помилок при складанні кошторисів витрат.

На суму загальновиробничих витрат, що включаються до собівартості виготовленої продукції, виконуються такі бухгалтерські записи, грн.:

Дебет 23 "Виробництво" 37 000

Кредит 91 "Загальновиробничі витрати" 37 000

2. На суму загальновиробничих витрат, що включаються до витрат періоду:

Дебет 90 "Собівартість реалізації" 1 000

Кредит 91 "Загальновиробничі витрати" 1 000

За П(С)БО 16 загальна сума розподілених та нерозподілених виробничих витрат не може перевищувати їх фактичний розмір.

Облік готової продукції та її реалізації

До готової продукції відносяться вироби, виготовлені на підприємстві, призначені для продажу, які відповідають технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом. Для цілей бухгалтерського обліку готова продукція включається до складу запасів.

Готова продукція прибуткується на склад за фактичною собівартістю. В аналітичному обліку оприбутковування готової продукції здійснюється за обліковими цінами, що визначається підприємством, виходячи з розміру фактичної собівартості попередніх періодів. Це відбувається тому, що технічно можливо визначити розмір тільки прямих витрат, що включаються до собівартості кожної партії продукції, однак лише після закінчення звітного періоду стає відома фактична потужність та сума загальновиробничих витрат, що включаються до собівартості виробленої продукції.

По завершенні звітного місяця облікова вартість готової продукції коригується до фактичної. Сума відхилень облікової вартості від фактичної визначається таким чином:

В.в. = ( В. поч.+ В.зв. міс. )/( П. поч. + П.зв. міс. ), де

В.в. — відсоток відхилень;

В.поч. — відхилення на початок місяця;

В.зв. міс. — відхилення звітного місяця;

П.поч. — продукція за обліковими цінами на початок місяця;

П.зв.міс. - продукція звітного місяця за обліковими цінами.

Сума відхилень визначається добутком відсотка відхилень та вартості відпущеної зі складу продукції.

Сума відхилень на початок місяця визначається різницею залишку по рахунку 26 "Готова продукція " за фактичною собівартістю та залишку готової продукції на складі за обліковими цінами.

Оприбуткування готової продукції на склад здійснюється за накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма М-12), приймально-здавальними актами. На окремі її види, (номенклатурні номери) відкриваються картки складського обліку, у яких ведеться облік надходження готової продукції, її вибуття та виводиться залишок після кожної операції. На складі ведеться в більшості випадків кількісний облік готової продукції. Відвантаження готової продукції здійснюється за угодами з покупцями за цінами, які визначаються для кожного зокрема. На основі первинних документів ведеться Відомість аналітичного обліку запасів (5.1) до Журналу 5 "Облік витрат".

Протягом звітного місяця у цехах нагромаджуються дані про виробництво продукції за обліковими цінами та кількістю виготовленої продукції. У кінці місяця здійснюється корегування облікової вартості готової продукції до фактичної.

Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства використовується рахунок 26 "Готова продукція". За дебетом рахунка відображається надходження готової продукції за фактичною виробничою собівартістю, за кредитом — списання готової продукції та сума відхилень фактичної виробничої собівартості від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до собівартості реалізованої продукції.

Списання вартості готової продукції зі складу здійснюється за одним із методів, передбачених П(С)БО 9 "Запаси":

— ідентифікованої собівартості;

— середньозваженої собівартості;

— собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

— собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

— нормативних витрат.

В кінці звітного місяця при оприбуткування готової продукції складаються такі облікові записи :

1. На суму фактичної виробничої собівартості виготовленої продукції:

Дебет 26 "Готова продукція ";

Кредит 23 "Виробництво".

2. На суму виробничої собівартості за обліковими цінами:

Дебет 90 "Собівартість реалізації";

Кредит 26 "Готова продукція ".

3. На суму відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами:

Дебет 90 "Собівартість реалізації";

Кредит 26 "Готова продукція ".

(При перевищенні собівартості над обліковою ціною).

Дебет 90 "Собівартість реалізації";

Кредит 26 "Готова продукція ".

(При перевищенні облікової ціни над фактичною собівартістю — "сторно").

Відвантаження готової продукції покупцям здійснюється за цінами, визначеними угодами з ними.

Для обліку доходів від реалізації продукції використовується рахунок 701 "Доходи від реалізації готової продукції". Протягом року за кредитом рахунка 701 відображається загальна сума доходу підприємства від реалізації продукції, виключаючи суми непрямих податків, зборів і платежів. Аналітичний облік реалізації готової продукції відображається у Відомості аналітичного обліку розрахунків з покупцями і замовниками (3.1), за винятком заборгованості, забезпеченої векселем. У Відомості вказується за кожним виставленим рахунком покупцям: сальдо на початок місяця, дата виникнення заборгованості, суми дебіторської заборгованості в кореспонденції з рахунками грошових коштів та доходів, дата оплати за продукцію та сальдо на кінець місяця. Облік реалізації готової продукції відображається такими обліковими записами (табл. 10.6)

До собівартості реалізованої продукції відносять :

— виробничу собівартість реалізованої продукції;

— нерозподілені загальновиробничі витрати;

— наднормативні виробничі витрати.

Виробнича собівартість реалізованої продукції визначається, виходячи з облікової ціни з урахуванням суми відхилень фактичної виробничої собівартості від облікової ціни.

Рахунок 90 "Собівартість реалізації" призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. За дебетом рахунка 90 "Собівартість реалізації" відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом — списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду — 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності".

Рахунок 90 "Собівартість реалізації" має такі субрахунки:

901 "Собівартість реалізованої готової продукції";

902 "Собівартість реалізованих товарів";

903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг";

904 "Страхові виплати".

Списання виробничої собівартості реалізованої продукції оформляється на рахунках бухгалтерського обліку таким записом:

Дебет 901 "Собівартість реалізованої готової продукції";

Кредит 26 "Готова продукція".

Суму нерозподілених загальновиробничих витрат одержуємо за розрахунком (табл. 18.12). При їх списанні складаємо такий обліковий запис, грн.:

Дебет 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" 1 000

Кредит 91 "Загальновиробничі витрати" 1 000

Наднормативні виробничі витрати виникають при використанні методу нормативних витрат для формування собівартості виготовленої продукції:

1. Списання наднормативних витрат на матеріали:

Дт 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" ; Кт 20 "Виробництво".

2. Списання наднормативних витрат на заробітну плату: Дт 901 "Собівартість реалізованої готової продукції"; Кт 661 "Розрахунки за заробітною платою".

3. Списання наднормативних загальновиробничих витрат: Дт 901 "Собівартість реалізованої готової продукції"; Кт 91 "Загальновиробничі витрати".

Собівартість реалізованої продукції визначаємо за алгоритмом:

Облік незавершеного виробництва та готової продукції

Продукція, що не пройшла