Для визначення розміру незавершеного виробництва необхідно врахувати облік руху сировини і матеріалів, деталей, вузлів та напівфабрикатів, ступінь їх обробки та всі витрати на обробку, включаючи накладні витрати.

Облік виробництва здійснюється на рахунку 23 "Виробництво". Зокрема, цей рахунок передбачений для обліку на окремих субрахунках витрат:

— промислових та сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції;

— підрядних, геологічних та проектних організацій на виконання будівельно-монтажних, геологорозвідувальних та проектно-пошукових робіт;

— підприємств транспорту та зв'язку на надання послуг;

— підприємств громадського харчування на випуск власної продукції;

— підприємств торгівлі, постачання та збуту на здійснення діяльності з продажу товарів;

— дорожніх господарств на утримання й ремонт автомобільних доріг;

— інших підприємств і організацій;

— допоміжних (підсобних) виробництв;

— на виконання некапітальних робіт (будівництво тимчасових споруд, демонтаж припиненого будівництва об'єктів).

За дебетом рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом - вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90), собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інструменту, енергії, ремонтно-транспортних послуг тощо).

Аналітичний облік за рахунком 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

У виробництвах, що мають постійні залишки незавершеного виробництва, для визначення витрат, що відносяться до готової продукції, їх необхідно постійно щомісячно оцінювати.

Собівартість готової продукції при наявності незавершеного виробництва визначають таким чином: до незавершеного виробництва на початок місяця додають затрати звітного місяця, вираховують повернення і списання сум, а також незавершене виробництво на кінець звітного періоду. Тому правильна оцінка незавершеного виробництва є важливою.

При визначенні вартості незавершеного виробництва слід враховувати:

— фактично здійснені прямі витрати (за первинними документами);

— транспортно-заготівельні витрати — за середнім відсотком, виходячи з вартості витрачених матеріальних цінностей;

— додаткову заробітну плату — за визначеним відсотком;

— витрати на соціальне страхування — за відсотками, визначеними у відповідності до вимог чинного законодавства до основної та додаткової заробітної плати;

— загальновиробничі накладні витрати — виходячи з визначеної підприємством бази розподілу.

Для точнішої оцінки незавершеного виробництва підприємства проводять його інвентаризацію. У акті інвентаризації залишки незавершеного виробництва відображають за окремими об'єктами обліку витрат, виходячи із ступеня їх обробки і порівнюють з даними, отриманими з бухгалтерського обліку. Отримані відхилення аналізують.

Не відображаються у складі незавершеного виробництва: виробничі запаси, які ще не підлягали обробці, втрати від браку, напівфабрикати власного виробництва, своєчасно не списані затрати, пов'язані з готовою продукцією або виконаними замовленнями.

Приклад. На машинобудівному заводі виготовлення токарних верстатів здійснюється в складальному цеху. Незавершене виробництво на початок звітного місяця складає 42 000 грн. У звітному місяці у складальному цеху було здійснено такі затрати, пов'язані з виробництвом продукції, грн.:

— прямі матеріальні затрати — 86 000

— прямі затрати на оплату праці — 32 000

— витрати на додаткову заробітну плату — 8 000

— відрахування на соціальні заходи — 16 400

— амортизація виробничого обладнання — 15 500

— витрати на утримання і експлуатацію машин і

обладнання — 8 300

— розподілені загальновиробничі накладні витрати — 18 400

Всього витрат — 184 600

У звітному періоді було оприбутковано на склад готової

продукції на суму 198 240 грн.

Необхідно визначити залишок незавершеного виробництва на кінець місяця.

У звітному періоді було здійснено витрат на виробництво на суму 184 600 грн.

При відображенні витрат на виробництво було складено такі облікові записи (таблиця 10.7.):

Для визначення залишку незавершеного виробництва відкриємо рахунок 23 "Виробництво" і віднесемо здійснені у звітному місяці затрати усі здійснені витрати (табл. 10.4). За- гальна сума затрат звітного місяця склала 184 600 грн. У звітному місяці була оприбуткована готова продукція на суму 198 240 грн.

Для того, щоб визначити незавершене виробництво на кінець місяця необхідно :

Детальніше порядок формування витрат на виробництво буде розглянуто у темі "Облік витрат".

Не відносяться до складу незавершеного виробництва напівфабрикати власного виробництва.

Напівфабрикати — продукція, що не пройшла всіх стадій (етапів) виробництва на даному підприємстві і потребує подальшої обробки.

Облік напівфабрикатів ведеться на рахунку 25 "Напівфабрикати". Цей рахунок призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух напівфабрикатів власного виробництва.

Облік напівфабрикатів власного виробництва на окремому рахунку ведуть підприємства, у яких напівфабрикати, крім

використання у виробництві, реалізуються на сторону як готова продукція. До напівфабрикатів належить продукція, що не пройшла всіх установлених технологічним процесом стадій виробництва й потребує доопрацювання або укомплектування. Зокрема, на цьому рахунку можуть обліковуватися виготовлені підприємством напівфабрикати: чавун передільний у чорній металургії; сира гума і клей в гумовій промисловості; сірчана кислота на азотно-туковому комбінаті хімічної промисловості; солод у пивоварній промисловості; пряжа і сирова тканина в текстильній промисловості.

На підприємствах, на яких напівфабрикати власного виробництва використовуються тільки для власних виробничих потреб, їх рух і залишки обліковуються на рахунку 23 "Виробництво".

За дебетом рахунку 25 "Напівфабрикати" відображається надходження (створених) напівфабрикатів, за кредитом — вибуття напівфабрикатів унаслідок продажу, передачі в подальшу переробку, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визначення активу.

Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій руху напівфабрикатів наведена в таблиці 10.8.

Аналітичний облік напівфабрикатів ведеться за їх видами, визначеними, виходячи з потреб підприємства.

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.

Готова продукція оприбутковується на склад підприємства за фактичною собівартістю її виробництва.

Оприбуткування готової продукції на склад здійснюється за накладними — вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, відомостями, приймально-здавальними актами та з використанням інших первинних документів.

Об'єктом обліку готової продукції є кожен вид виготовленої продукції, за яким здійснюються формування прямих витрат та розподіл накладних витрат в управлінському обліку. На кожен вид готової продукції в обліку відкривається картка складського обліку, у якій вказується : номенклатурний номер та назва продукції, одиниця вимірювання, дати надходження та вибуття кожної партії даного виду продукції. Залишок на картці виводиться після кожної операцій надходження і вибуття продукції. При незначній номенклатурі і обсягах готової продукції дозволяється вести облік готової продукції на складі у книзі складського обліку, сальдових або оборотно-сальдових відомостях.

Для відображення в обліку відвантаження готової продукції використовують такі первинні документи: накладна, товарно-транспортна накладна.

Паралельно бухгалтерія веде нагромаджувальні відомості випуску готової продукції та нагромаджувальні відомості відвантаженої продукції. У сумарному вираженні узагальнена інформація про відвантаження готової продукції відображається у Відомості 5.1 до Журналу 5.

Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства використовують рахунок 26 "Готова продукція" .

За дебетом рахунку 26 "Готова продукція" відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю.

Собівартість реалізованої готової продукції визначається за методами оцінки вибуття запасів: ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості, ФІФО, ЛІФО, нормативних витрат.

Оцінка готової продукції на дату балансу здійснюється за нижчою з вартостей: собівартістю виготовлення або чистою вартістю реалізації.

Не включаються до собівартості реалізованої продукції:

— адміністративні витрати;

— витрати на збут;

— нерозподілені загальновиробничі накладні витрати.

Для відображення реалізації готової продукції складають

такі облікові записи (таблиця 10.9):

Порядок відображення витрат, пов'язаних з виготовленням продукції, розглянемо у розділі "Облік витрат".

Облік браку у виробництві

Значну частину в непродуктивних витратах підприємства займають втрати від браку.

Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

У процесі виробництва продукції можливі також технологічні втрати. До них належать витрачання сировини і матеріалів та інших запасів, внаслідок яких неможливо оприбуткувати готову продукцію. Порядок їх розрахунку для промислових підприємств визначені Методичними рекомендаціями по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг), затверджені Державним комітетом промислової політики України від 02.02.2001 р. № 47.

Наприклад, підприємство займається виготовленням фарби. За затвердженою технологією виробництва для виготовлення однієї партії фарби робітники закладають в обладнання усі необхідні складові вагою 500 кг. Вихід готової фарби при повному дотриманні технології складе близько 485-485 кг. У даному випадку 15-20 кг вкладених матеріалів будуть технологічними втратами. Оцінка технологічних втрат за прямими матеріальними витратами здійснюються за нормативними калькуляціями або технологічними картами, за витратами з оплати праці з нарахуваннями на соціальне страхування — з нормативами з урахуванням виконаних операцій, загальнови- робничими накладними витратами — за відсотком, виходячи з порядку їх розподілу підприємством. Технологічні втрати списуються на собівартість виготовленої у звітному періоді продукції або на незавершене виробництво.

Брак продукції поділяється