Відмінності у визнанні витрат в бухгалтерському обліку і валових витрат виникають тому, що частина фактично здійснених підприємством витрат не відносяться до валових (для цілей оподаткування).

Не відносяться до валових витрат:

— представницькі витрати (більше 2% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду);

— витрати на ремонт основних засобів (більше 10 % вартості групи основних засобів на початок звітного періоду);

— витрати на сплату податку на прибуток;

— благодійні внески (більше 4% оподатковуваного прибутку попереднього періоду);

— нарахування (сплата) штрафів, пені, неустойок;

— утримання органів управління об'єднань підприємств, що є окремими юридичними особами;

— витрати на гарантійний ремонт (більше 10 % сукупної вартості товарів, що були продані);

— витрати на добові (понад норми, визначених чинним законодавством 18 грн.);

— витрати на пальне та ремонт легкових автомобілів (понад 50%);

— витрати на формування резерву сумнівних боргів;

— суми нарахованої матеріальної допомоги та винагороди за підсумками роботи за рік, якщо їх виплата не передбачена у колективному договорі;

— втрати від уцінки активів та зменшення їх корисності;

— інші витрати.

Усі наведені суми, що не визнаються як витрати для цілей оподаткування, визнаються в бухгалтерському обліку.

Визнаються валовими витратами для цілей оподаткування зменшення суми придбаних запасів на кінець періоду порівняно з їх залишком на початок періоду. Ці витрати не визнаються в бухгалтерському обліку.

Різниця через дати визнання доходів і витрат виникає тому, що в бухгалтерському обліку доходи і витрати визнаються за принципом нарахування тоді, коли вони були фактично здійснені (визнані) незалежно від руху грошових коштів, витрати — за принципом відповідності. Для цілей оподаткування доходи і витрати визнаються за подією, що сталась перша. У зв'язку з цим визнаються валовими доходами суми отриманих авансів і валовими витратами — суми сплачених. В бухгалтерському обліку суми отриманих і сплачених авансів визнаються як дебіторська заборгованість або зобов'язання і не впливають на суму доходів чи витрат.

Існують також відмінності в оцінці необоротних активів у бухгалтерському обліку та в їх оцінці для цілей оподаткування. Вони обумовлені тим, що П(С)БО 7 "Основні засоби" дозволяє здійснювати переоцінку об'єктів, якщо їх вартість на 10 відсотків відрізняється від ринкової, а також визнавати втрату корисності (відновлення корисності) окремих об'єктів.

Наприклад, залишкова вартість будівлі, визначеної для цілей оподаткування, складає 82 000 грн. Однак через неможливість ефективно використовувати за призначенням підприємство визнає втрату корисності і визначає її вартість у сумі 25 000 грн. У бухгалтерському обліку підприємство визнає витрати на суму втрати корисності — 57 000 грн. При цьому складається запис, грн.:

Дебет 975 "Уцінка необоротних активів 57 000

і фінансових інвестицій"

Кредит 103 "Будівлі і споруди" 57 000

Витрати на переоцінку основних засобів (як і інших активів) не визнаються у складі валових витрат для цілей оподаткування.

За П(С)БО 7 "Основні засоби" усі види ремонтів основних засобів (окрім модернізації та інших покращень, що призведуть до зростання майбутньої економічної вигоди) відносяться на витрати. Для цілей оподаткування на валові витрати відноситься вартість ремонтів в розмірі до 10% балансової вартості основних засобів на початок звітного періоду. Отже, їх вартість, визначена для цілей оподаткування, буде вищою.

Оцінка необоротних активів у бухгалтерському обліку і для потреб оподаткування відрізняється також при умові, якщо підприємство використовує різні норми амортизації. Тоді залишкова вартість об'єктів буде відрізнятись.

Наприклад, підприємство нараховує амортизацію нового комп'ютера (первісна вартість якого 5 300 грн., знос = 0): для цілей оподаткування — виходячи з його залишкової вартості на початок періоду з квартальною нормою 6,25%, у бухгалтерському обліку — за прямолінійним методом, виходячи з визначеного терміну експлуатації (4 роки) і ліквідаційної вартості 300 грн. Через рік експлуатації вартість комп'ютера визначена для цілей оподаткування : 4 094,13 грн.

I квартал - (5 300 х 6,25%)=331,25 грн.

II квартал - (5 300 - 331,25) х 6,25% = 310,54 грн.

III квартал - (5 300 - 331,25 - 310,54) х 6,25% = 291,14 грн.

IV квартал - (5 300 - 331,25 - 310,54 - 291,14) х

х 6,25% =272,94 грн.

5 300 - 331,25 - 310,54 - 291,14 - 272,94 = 4 094,13 грн.

Залишкова вартість в бухгалтерському обліку:

Отже, у даному прикладі ми маємо різну оцінку об'єктів основних засобів на звітну дату, а також різні суми амортизаційних відрахувань які відносяться на витрати через використання різних методів амортизації. Різниця в сумах нарахованої амортизації виникає не лише через відмінності в методах, а через різницю вартості об'єктів амортизації.

Існують також податкові різниці при визначенні об'єктів, що підлягають амортизації. У бухгалтерському обліку амортизації підлягають усі основні засоби, окрім тих, що перебувають на консервації чи в капітальному ремонті, а при визначенні об'єктів для цілей оподаткування амортизації підлягають усі об'єкти, окрім законсервованих І групи та об'єктів невиробничого призначення.

Поточний податок на прибуток і відстрочений податок на прибуток (відстрочені податкові зобов'язання, відстрочені податкові активи) визнаються витратами або доходом у звіті про фінансові результати, крім податку на прибуток, що нарахований внаслідок:

— дооцінки активів та інших господарських операцій, які відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку відображаються збільшенням власного капіталу;

— об'єднання підприємств шляхом придбання.

Поточний податок на прибуток і відстрочений податок на

прибуток визнаються змінами власного капіталу, якщо податки виникають з операцій, відображених на рахунках власного капіталу. Сума зміни власного капіталу відображається у кореспонденції з рахунками обліку необоротних активів і одночасно з рахунками обліку відстрочених податкових зобов'язань або відстрочених податкових активів (на розрахований з цієї суми податок на прибуток).

Якщо податок, визначений за даними бухгалтерського обліку, менший за податок на прибуток, визначений для потреб оподаткування, виникає відстрочений податковий актив.

Якщо податок на прибуток, визначений для потреб оподаткування, менший за податок на прибуток, визначений за даними бухгалтерського обліку, виникає відстрочене податкове зобов'язання.