Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Облік розрахунків з оплати праці та соціального страхування

Облік розрахунків з оплати праці та соціального страхування

План

1. Зміст, форми та системи оплати праці

2. Облік особового складу та відпрацьованого часу

3. Визначення заробітку при погодинній та відрядній оплаті праці

4. Облік нарахування заробітної плати та розрахунків з працівниками

Зміст, форми та системи оплати праці

За законом України "Про оплату праці" №108/95 ВР від 24.03.95 р., заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу відповідно до трудового договору.

Розмір заробітної плати відповідальних працівників державних та комунальних підприємств передбачається в укладеному контракті.

Розмір оплати праці працівників недержавних підприємств визначається власником. Порядок її нарахування та виплати на підприємствах всіх форм власності передбачається колективним договором. Заробіток працівників залежить від складності та умов виконання роботи, якості її виконання працівником, результатів господарської діяльності підприємства та обраних власниками принципів матеріального заохочення. Державою регламентується мінімальний рівень заробітної плати працівників підприємств усіх форм власності. Мінімальна заробітна плата за місяць у 2003 році складає 185 грн., з 1 січня 2004 року — 205 грн. До мінімальної заробітної плати не включаються доплати за особливі умови роботи та одноразові виплати.

Основні форми оплати праці, які використовуються в Україні, — відрядна і погодинна.

Відрядна оплата праці нараховується працівнику від кількості виготовлених виробів (виконаної роботи) та їх складності. Чим складнішою є робота, тим вищою повинна бути кваліфікація робітника і оплата за її виконання. Рівень кваліфікації робітника підтверджується присвоєним йому розрядом. Найбільш кваліфікованими і високооплачуваними є робітники VI розряду і найменш оплачуваними — І розряду. Залежно від форм організації праці відрядний заробіток нараховується працівникові індивідуально або для групи працівників (колективно). При колективній відрядній оплаті праці заробіток кожного працівника залежить від кількості відпрацьованого часу і розряду робітника.

Відрядна оплата праці складається з таких систем: прямої відрядної, відрядно-преміальної, відрядно-прогресивної, акордної.

При погодинній оплаті праці заробіток працівникові нараховується, виходячи з ставки оплати за годину, день чи місяць та кількості відпрацьованих годин. Заробіток при цій формі оплати праці нараховується за такими системами: проста погодинна та погодинно-преміальна.

Основою організації оплати праці в Україні є тарифна система, яка включає:

— тарифні сітки;

— тарифні ставки;

— схеми посадових окладів;

— тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна сітка — схема тарифних розрядів працівників, яка

будується, виходячи зі складності робіт та необхідного рівня кваліфікації працівників.

Тарифна ставка визначає розмір заробітної плати робітника певного розряду за одиницею часу (1 година, 1 день, 1 місяць).

Схеми посадових окладів визначають посади, які можуть займати працівники, та суми оплати за цими посадами (посадові оклади).

На основі схем посадових окладів складають штатний розпис підприємства, у якому передбачають перелік посад працівників та їх окладів на певний період (рік). Приклад штатного розпису наведено нижче.

Штатний розпис та зміни до нього затверджуються наказом керівника підприємства.

Тарифно-кваліфікаційніхарактеристики містять переліки основних робіт галузі, виходячи з кваліфікації (розрядів) робітників.

Використання тарифної системи дозволяє здійснювати диференціацію заробітної плати залежно від складності виконуваних робіт, кваліфікації працівників.

Розмір заробітної плати також залежить від розміру отримуваних підприємством доходів, його фінансового стану та від ряду інших показників.

Заробітна плата може бути основна і додаткова.

Основна заробітна плата — винагорода за виконану роботу відповідно до визначені норми праці, її складності та умов виконання. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — винагорода за працю понад визначених норм, за трудові досягнення, особливі умови праці та у інших випадках: доплати, надбавки, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством. До них відносять нарахування заробітної плати у випадках:

— за роботу понад визначені норми;

— за роботу в нічний час (до 40% тарифної ставки або окладу, але не менше 20%);

— за роботу у святкові і неробочі дні (у подвійному розмірі тарифної ставки або окладу);

— за час простою не з вини працівника (2/3 тарифної ставки або окладу у період до 6 місяців);

— при виготовленні продукції, що виявилася бракованою не з вини робітника в процесі виробництва продукції (2/3 тарифної ставки або окладу).

Інші заохочувальні та компенсаційні винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та грошові матеріальні виплати, не передбачені чинним законодавством або які здійснюються понад визначені законодавством норми.

Порядок та умови виплати заробітної плати та інших виплат працівникам передбачено колективним договором, який укладається між адміністрацією підприємства та трудовим колективом.

Облік особового складу та відпрацьованого часу

Працівники можуть бути зараховані на роботу на підставі трудового договору або цивільно-правових договорів про працю.

За ст. 21 Кодексу законів про працю (КЗпП) трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.

Після укладання трудового договору працівник зараховується до штату підприємства і повинен виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.

Працівник має право укладати трудовий договір одночасно на двох чи декількох підприємствах, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором та угодою сторін.

До умов трудового договору відносять:

— умови прийняття працівника на роботу;

— місце роботи;

— встановлення трудової функції працівника (відповідно да Класифікатора професій, затвердженого наказом Держком- стату України від 27.07.1995 р.);

— розмір заробітної плати (регулюється Законом України "Про оплату праці", КЗпП, іншими нормативними актами, а також актами соціального партнерства - Генеральною угодою, галузевими, регіональними угодами, колективними і трудовими договорами).

— термін дії трудового договору (за ст. 24 КЗпП трудовий договір може бути безстроковим, укладеним на визначений строк за погодженням сторін або для виконання певної роботи);

— час початку роботи;

— інші умови (дотримання комерційної таємниці, пакту про неконкуренцію з колишнім роботодавцем), що не суперечать чинному законодавству.

Трудовий договір укладається в усній чи письмовій формі. Випадки, за яких укладення трудового договору в письмовій формі є обов'язковим, визначено ст. 24 КЗпП.

При укладанні трудового договору сторонами може бути обумовлене випробування для перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Термін такого випробування не може перевищувати 3 місяці, а у випадках, передбачених законодавством за узгодженням з профкомом, — до 6 місяців.

Для окремих категорій працівників зміст їх трудової діяльності має особливий характер. Це — державні службовці, військовослужбовці, судді, прокурори та інші.

При виконанні цивільних договорів про працю її процес не регулюється правом і здійснюється особою самостійно на свій розсуд.

Облік особового складу працівників ведеться відділом кадрів підприємства на підставі таких первинних документів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22.05.1996 р. № 144:

— П —1 Наказ (розпорядження) про приймання на роботу;

— П —2 Особова картка;

— П —3 Алфавітна картка;

— П — 4 Особова картка фахівця з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи;

— П —5 Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу;

— П —6 Наказ (розпорядження) про надання відпустки;

— П —7 Список № про надання відпустки;

— П —8 Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту);

— П —12 Табель обліку робочого часу і розрахунку заробітної плати;

— П —13, П —14 Табель обліку використання робочого

часу;

— П — 15 Список осіб, які працювали в понаднормовий час;

— П —16 Листок обліку простоїв.

З урахуванням чинного законодавства підприємства також ведуть :

— Книгу обліку бланків трудових книжок (форма П —9);

— Книгу обліку руху трудових книжок (форма П —10);

Підприємством може вестись Книга протоколів зборів

трудового колективу.

На кожного зарахованого за наказом керівника підприємства працівника відкривається особова картка обліку, у якій зазначають дані про нього: вік, освіта, наявність дітей, посада, оклад, розряд та інше.

Кожного місяця відділом кадрів, керівництвом виробничих підрозділів чи спеціально уповноваженими особами — табельниками на усіх працівників заповнюється табель обліку робочого часу (в одному примірнику), у якому вказується кількість відпрацьованих ними щоденно годин. При відсутності працівника на роботі у табель записуються причини спеціальними символами (наприклад, "В" — відрядження, Л — через втрату працездатності та ін.). В кінці місяця табель передається в бухгалтерію для нарахування заробітної плати та виплат за невідпрацьований час. При заповненні табеля слід враховувати, що ст. 50 КЗпП передбачено, що максимальна тривалість робочого тижня для більшості категорій працівників складає не більше 40 годин на тиждень. Для окремих категорій працівників — неповнолітніх, лікарів, вчителів та ін.— передбачена скорочена тривалість робочого тижня. Окрім того, перед святковими та неробочими днями тривалість робочого дня скорочується на 1 годину (ст. 53 КЗпП).

Ст. 73 КЗпП


Сторінки: 1 2