Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Облік та розподіл транспортно- заготівельних витрат

Облік та розподіл транспортно- заготівельних витрат

Транспортно-заготівельні витрати включаються до складу фактичної собівартості запасів. До їх складу відносять:

— витрати на перевезення запасів будь-якими видами транспорту;

— витрати на навантаження-розвантаження запасів;

— витрати на складування запасів;

— витрати на страхування ризиків транспортування запасів;—

інші подібні витрати, безпосередньо пов'язані з доставкою матеріальних цінностей від постачальника на склад покупця.

Транспортно-заготівельні витрати включаються до собівартості придбаних запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку обліку запасів. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунку обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишків запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули у звітному місяці. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули. Вона відображається за тією самою кореспонденцією рахунків, за якою відображено вибуття запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат звітного місяця на суму залишків запасів на початок звітного місяця і запасів, що надійшли у звітному місяці.

Для визначення середнього відсотка і суми транспортно- заготівельних витрат, які підлягають списанню у звітному місяці, доцільно скористатись формулами:

При визначенні середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ):

9.10. Методи оцінки вибуття запасів

При відпуску запасів у виробництво, продаж та при іншому вибутті їх оцінка здійснюється за одним з методів:

— ідентифікованої собівартості запасів;

— середньозваженої собівартості;

— собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

— собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

— нормативних витрат;

— ціни продажу.

Для всіх одиниць обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, підприємства застосовують тільки один із наведених методів.

Метод ідентифікованої собівартості запасів застосовується при формуванні запасів для виконання спеціальних замовлень та проектів, а також у випадку використання запасів, що не замінюють одне одного. При використанні даного методу матеріали вибувають за первісною вартістю надходження окремих одиниць. Він може використовуватись за умов незначної номенклатури матеріалів чи товарів, що використовуються на підприємстві.

Метод середньозваженої собівартості. Оцінка здійснюється за кожною одиницею запасів шляхом розподілу сумарної

вартості залишку таких запасів, отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих у звітному місяці запасів.

Розглянемо приклад визначення собівартості списання запасів зі складу при використанні методу середньозваженої собівартості.

Початкові дані про залишок на початок звітного періоду і рух товару А наведено у таблиці 9.7.

Ціна продажу одиниці товару складає 20 грн. (без ПДВ).

Отримано виручки від реалізації товару А у вересні — 600 грн. Придбано товарів 35 одиниць на суму 470 грн. Необхідно визначити собівартість реалізованих товарів за методом середньозваженої собівартості. 15.09. Продано 20 одиниць товару.

Собівартість продажу = 20 х 12,67 = 253,40 (грн.) 27.09. Продано 10 одиниць товару

Собівартість продажу 30 одиниць товару у вересні місяць складе:

253,40 + 134,70 = 388, 10 грн.

Собівартість залишку товарів на кінець звітного місяця: 120,00 + 260,00 + 210,00 — 388,10 = 201,90 (грн.)

Метод ФІФО. Цей метод базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій надходять на підприємство. Це означає, що запаси, які відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів("першим прийшов — першим вибув"). Середньозважена вартість запасів визначається на дату кожної операції їх вибуття. При цьому вартість запасів на кінець місяця оцінюється за цінами останніх надходжень запасів.

Визначимо собівартість реалізації товару А за методом ФІФО (продовження прикладу).

15.09. Продано 20 одиниць товару.

10 х 12 = 120 10 х 13 = 130

Собівартість реалізованих 15.09. товарів складе 250 грн.

27.09 реалізовано 10 одиниць товару.

10 х 13 = 130 (грн.)

Собівартість реалізованих товарів за вересень складе 380 грн. (250+130).

Собівартість залишку товарів на кінець місяця при використанні методу ФІФО складе 210 грн. (15 х 14).

Метод ЛІФО. Цей метод базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, зворотній їх надходженню на підприємство. Тобто запаси, які відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів ("останній прийшов — перший вибув"). При цьому собівартість запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Визначимо собівартість товару А при списанні його зі складу з використанням методу ЛІФО (продовження прикладу).

15.09. Продано 20 одиниць товару А: 20 х 13 = 130 (грн.)

27.09. Продано 10 одиниць товару А: 10 х 14 = 140 (грн.)

Собівартість реалізованих 30 одиниць товару А за вересень складе 270 грн. (130 + 140).

За умовами вищенаведених прикладів представлено порівняльну таблицю 9.8. Виручка від реалізації запасів за методом середньозваженої собівартості, LIFO, FIFO складає 600 грн.

За редакцією наведеного умовного прикладу бачимо, що найвищою є собівартість реалізованих товарів при використанні методу ЛІФО, тому відповідно отриманий прибуток буде найнижчим — 84 грн. Найнижча собівартість реалізованих товарів при використанні методу ФІФО і відповідно отриманий прибуток буде найвищим — 98 грн. Середні значення собівартості реалізованих товарів і прибутку отримаємо при використань методу середньозваженої собівартості.

Підприємство самостійно обирає метод списання собівартості запасів, залежно від особливостей діяльності та стратегії розвитку. Якщо воно обрало метод ЛІФО, то у примітках до фінансової звітності наводиться різниця між вартістю запасів, відображеною на дату балансу в обліку і звітності, і найменшою з вартостей, обчисленою із застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО, чистої вартості реалізації.

Для цілей оподаткування рекомендується визначати собівартість запасів за методом ФІФО.

Метод нормативних витрат. Оцінка за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлюються самими підприємствами з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

До початку процесу виробництва складається нормативна калькуляція, у якій визначаються витрати на одиницю продукції та на виготовлюваний обсяг. Відпуск запасів і проведення всіх інших витрат здійснюється в межах, передбачених у калькуляції. Усі відхилення (перевитрати, економія) оформляються сигнальними документами. В кінці звітного періоду складається фактична калькуляція собівартості продукції, яка порівнюється з нормативною. Усі відхилення перевіряються і визначаються їх причини. При необхідності норми затрат і ціни переглядаються.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгі- вельної націнки товарів. Цей метод використовується підприємствами, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгівельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари. Сума торгівельної націнки визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгівельної націнки. Середній відсоток торгівельної націнки визначається діленням суми залишку торгівельних націнок на початок звітного місяця і торгівельних націнок у продажній вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості отриманих у звітному місяці товарів.

Сума торгівельної націнки на реалізовані товари дорівнює добутку продажної вартості реалізованих товарів та процентів торгівельної націнки. Собівартість реалізованих товарів дорівнює різниці продажної вартості реалізованих товарів і торгівельної націнки на реалізовані товари.

9.11. Відображення на рахунках бухгалтерського обліку вибуття запасів

Облік вибуття запасів відображається записами, наведеними в табл. 9.9.

9.12. Приклади списання виробничих запасів

Списання виробничих запасів внаслідок їх реалізації Підприємство може здійснити реалізацію надлишків виробничих запасів. Така реалізація відноситься до іншої операційної діяльності, тому для відображення доходів від їх реалізації використовується рахунок 712 "Дохід від реалізації інших

оборотних активів", для відображення витрат за принципом відповідності — рахунок 943 "Собівартість реалізованих виробничих запасів".

Приклад. Підприємство реалізувало сталеві листи, які протягом кількох місяців не використовувалися для потреб виробництва і використання яких у найближчому майбутньому не очікується. Балансова вартість листів — 12 000 грн., ціна продажу — 18 000 грн.

Для відображення операції продажу листів необхідно скласти такі облікові записи, грн.:

1. Визнання доходу від реалізації виробничих запасів: Дебет 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" 18 000 Кредит 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів" 18 000

2.Одночасно на суму податкових зобов'язань з ПДВ: Дебет 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів" 3 000

Кредит 641 "Податкові зобов'язання" 3 000

3. Списано собівартість реалізованих запасів: Дебет 943 "Собівартість реалізованих

виробничих запасів" 12 000

Кредит 201 "Сировина і матеріали" 12 000

4. Отримано виручку від реалізації матеріалів:

Дебет 311 "Поточні рахунки в національній валюті" 18 000 Кредит 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" 18 000 Внаслідок проведеної операції продажу сталевих листів підприємство отримає прибуток 3000 грн.

Списання виробничих запасів через невідповідність критеріям визнання активом Приклад. У складі запасів підприємства облічуються мікросхеми на суму 14 000 грн., які раніше використовувались для виготовлення радіоприймачів. У даний час модель радіоприймачів, для якої використовувались ці мікросхеми, не випускається підприємством, оскільки на ринку є нові, більш якісні і


Сторінки: 1 2 3 4