Банківська справа

План

1. Види банків та їх функції.

2. Банківські резерви.

3. Створення банківських грошей. 

4. Потреба контролю за пропозицією грошей. 

Види банків та їх функції.

Банки — це особливі економічні інститути, головні функції яких: акумуляція грошових коштів, надання кредиту, здійснення грошових розрахунків, емісія кредитних знарядь обігу, випуск різних цінних паперів тощо. До банківської системи, як правило, входять:центральний банк і комерційні банки, а також спеціалізовано-кредитні інститути. Центральний банк (Національний банк України) покликаний забезпечувати стійкість своєї грошової одиниці; проводити єдину державну політику в галузі кредиту, грошового обігу, розрахунків і валютних відносин; захищати інтереси кредиторів і вкладників банків на основі визначення загальних правил регулювання діяльності комерційних банків і контролю за їхнім дотриманням; сприяти розвиткові економіки та її інтеграції у світову економіку.

Перша економічна функція комерційних банків полягає в акумулюванні безстрокових чекових депозитів і оплаті чеків, виписаних на ці банки. Друга важлива функція полягає в наданні кредитів підприємствам, фермерам, торговцям тощо. Банки виконують також різні інші функції, конкуруючи з рештою фінансових інститутів. До таких інститутів належать страхові компанії, позиково-ощадні асоціації, взаємоощадні банки, ощадні банки, кредитні спілки, а також інвестиційні, лізингові, факторингові, фінансові компанії тощо. На відміну від кредитних банків, ці установи займаються кредитуванням певних сфер і галузей економіки. Вони домінують у певних вузьких сферах ринку позичкового капіталу і, як правило, виконують одну або декілька провідних операцій.

Комерційні банки приймають ощадні і строкові вклади, які часто вилучаються на вимогу своїх вкладників. На відміну від поточних рахунків за цими вкладами виплачується відсоток. Майже всюди комерційні банки конкурують з кооперативними товариствами з надання позик на будівництво і центральними ощадними товариствами. Приймаючи грошові перекази і видаючи туристичні чеки, банки конкурують з поштовими агентствами і спеціальними компаніями. Користуючись майном за дорученням, вони частково виконують функції радників з питань доцільності вкладення капіталу в цінні папери.

Навіть надаючи грошові позики окремим особам і бізнесменам, банки конкурують з фінансовими компаніями і так званими факторськими фірмами, які забезпечують корпорації оборотним капіталом. Купуючи облігації, іпотеки і цінні папери, банки конкурують зі страховими компаніями та іншими інвесторами.

Таким чином, комерційні банки не є єдиним фінансовим інститутом. Але, за визначенням, вони — єдина організація, здатна створити в умовах ринку "банківські гроші", тобто безстрокові чекові депозити, які можуть бути зручно використані як засіб обігу. У цьому передусім полягає їхнє економічне значення.

Другою функцією банків є кредитна функція: вони надають короткострокові кредити бізнесу і населенню; вони дають довгострокові позики під заклад нерухомості та надають середньострокові кредити тривалістю понад один рік.

Банківські резерви.

Банківська справа — бізнес, подібний до будь-якого бізнесу. Комерційний банк — порівняно просте ділове підприємство. Банк надає своїм клієнтам (вкладникам і позичальникам) певні послуги і натомість отримує від них ту чи іншу форму оплати. Він намагається заробити прибуток для своїх акціонерів.

Балансовий звіт банку відображає його фінансове становище на певний момент часу. Баланс банку містить джерела коштів банку — пасивів зобов'язань і напрямки їх прикладання (активи). Інакше кажучи, активи — це те, чим фірма володіє, а пасиви — це те, що вона заборгувала. Різниця між активами і пасивами (зобов'язаннями) називається власним капіталом. Банки здобувають кошти, отримуючи позики і залучаючи вклади. Ці кошти банки використовують для набування активів у вигляді цінних паперів чи надання позичок. Доходи банку, які він отримує від володіння цінними паперами і від наданих позичок, покривають витрати на випуск зобов'язань і забезпечують прибуток.

За винятком другорядних відмінностей, баланс, що публікується банком, у цілому виглядає так само, як баланс будь-якого іншого ділового підприємства. Єдина своєрідна риса зведеного банкового балансу полягає в тому, що значна частина пасивів представлена коштами, які належать виплаті на першу вимогу, тобто складають депозити, що є основою чекових розрахунків.

В умовах економіки, що розвивається, нові вклади фактично перевищують вилучення з банку. Однак ситуація міняється щодня, щотижня, щомісяця. Сума вилучень протягом певного періоду може випадково і перевищити вклади. З огляду на це банкіри тримають відповідну суму коштів обов'язкових резервів у національній валюті на кореспондентському рахунку банку або на окремому рахунку в центральному банку. Тому особливістю банківського балансового звіту з боку активів є стаття, яка називається "резерви". Резерви — це кошти, або активи, що тримаються банками у формі готівки в касі або у формі депозитів, вкладених банками у центральний банк.

Як правило, касові гроші в сейфах банків та їхні резерви в резервному банку являють собою лише невелику частину акумульованих ними депозитів. Ця частина визначається не тільки розумною обережністю, але й законодавчими вимогами. В Україні вимоги щодо виконання банками нормативу обов'язкового резервування визначає Національний банк України. Згідно з Постановою Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України" (№ 244 від 27.06.2001 року (із змінами і доповненнями), обов'язковому резервуванню підлягають усі залучені та обліковані на балансі банку кошти юридичних та фізичних осіб, як у національній, так і в іноземній валюті, за винятком кредитів, залучених від інших банків, та іноземних інвестицій, отриманих від міжнародних фінансових установ.

Формування обов'язкових резервів здійснюється у відсотковому відношенні до пасивів (зобов'язань) у цілому за зведеним балансом банку — юридичної особи, включаючи філії. Сума коштів обов'язкових резервів має перебувати на кореспондентському рахунку банку або має бути перерахована на окремий рахунок в управлінні Національного банку України.

Банківська система часткових резервів передусім має ту особливість, що завдяки їй банки можуть створювати гроші. Кількість цих грошей залежить від розміру резерву, який банк вважає необхідними або зобов'язується в юридичному порядку утримувати. Правда, банки, що діють на основі часткових резервів, вразливі для банківської паніки. Однак, ця паніка дуже малоймовірна, якщо банк має достатні резерви і проводить виважену політику кредитування.

Таким чином, комерційні банки та інші депозитні установи зобов'язані зберігати у вигляді готівки або депозитів у центральному банку встановлені законом резервні вклади, або просто резерви, що дорівнюють певній частині їхніх зобов'язань по вкладах. Резервна норма визначає розмір цієї певної частини. Резерви насамперед служать засобом контролю керівними кредитно-грошовими установами можливостей комерційних банків щодо кредитування.

Кількість, на яку дійсні резерви банку перевищують потрібні резерви, називається надлишковими резервами. Резерви комерційного банку є активами для комерційного банку, але пасивами (зобов'язаннями) для центрального банку, що їх тримає.

Створення банківських грошей.

Здатність окремого комерційного банку створювати гроші через кредитування залежить від розмірів його надлишкових резервів. Іншими словами, комерційний банк може давати в позику лише суму, що дорівнює сумі його надлишкових резервів. Він обмежений таким чином, оскільки чеки, виписані позичальником, скоріше за все будуть вкладені в інший банк, що призведе до втрати частини резервів і рахунків кредитуючого банку в розмірі позики, яку він видав.

Система комерційних банків в цілому може надавати позику, що в декілька разів перевищує її надлишкові резерви, оскільки банківська система не може втрачати резервів, хоча індивідуальні банки можуть поступатися резервами іншим банкам у системі. Розглянемо це на прикладі. Припустимо, що пан Середа вклав 1000 гривень у банк А на свій поточний рахунок. Вклад готівки не змінює пропозицію грошей. З появою 1000 грн на поточному рахунку із обігу вилучаються інші 1000 грн готівки, яка перебувала поза банками (у пана Середи). Якщо резервні вимоги становлять 10 %, то банк А повинен зарезервувати 100 грн для нового тисячагривневого вкладу, а 900 грн становитимуть надлишкові резерви (табл. 11.1). Комерційний банк може надати позику на суму, яка дорівнює його надлишковим резервам. У такому випадку ця сума складає 900 грн. Позичальник (банк А) виписує чек на суму 900 грн і передає його декому, хто вкладає цей чек в інший банк Б. Банк Б отримує 900 грн резервів і депозитів. Проте 10 % , або 90 грн, цих нових резервів банку Б треба зберігати як обов'язкові резерви на 900 грн нового безстрокового вкладу. Це означає, що банк Б може надати в позику 810 грн. Банк В, до якого може вкласти 810 грн позичальник банку Б, має тримати в резерві 81 грн, а 729 грн може використати для надання позик. Якщо ми будемо більш прискіпливими і долучимо до розгляду банки Д, Е, Є, Ж тощо, то в кінцевому рахунку ми побачимо, що на основні 900 грн надлишкових резервів система комерційних банків у цілому спроможна надавати в позику 9000 грн (підсумок стовпця 4 табл. 11.1):

Таблиця 11.1. Розширення пропозиції грошей системою комерційних банків

Банк | Одержані резерви і вклади, грн (1) | Обов'язкові резерви, грн(2) | Надлишкові резерви, грн (3)=(1)-(2) | Сума, яку банк

може надати в позику; новостворені гроші, грн —(4)

1 | 2 |