Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Роль податків і державних видатків в економічній політиці держави

Роль податків і державних видатків в економічній політиці держави

План

1. Урядові закупівлі і трансфертні платежі.

2. Податкова система України.

3. Податкова політика.

4. Державні видатки.

Урядові закупівлі і трансфертні платежі.

Незважаючи на безліч економічних важелів, за допомогою яких держава втручається в економічне життя країни, найвідчутнішими серед них є оподаткування та урядові видатки. Саме податки — економічна основа для здійснення урядових закупівель товарів та послуг і державних трансфертних платежів.

За останні десятиріччя урядові видатки значно зросли і досягли 20 % валового внутрішнього продукту. Крім придбання товарів і послуг (закупівля зброї, будівництво автомагістралей і поштових споруд, утримання суддів, пожежних, учителів тощо), держава здійснює виплати, які перерозподіляють податкові доходи, отримані від усіх платників податків, певним верствам населення в формі допомоги по безробіттю, виплат на соціальне страхування і забезпечення, допомоги ветеранам війни тощо. Останнім часом вони також зросли і в багатьох країнах перевищують 20 % національного доходу. Як наслідок, податкові надходження, необхідні для фінансування державних закупівель і трансфертних платежів, складають близько ? ВВП.

Важливо уточнити різницю між державними закупівлями і трансфертними платежами. Урядові закупівлі безпосередньо поглинають або використовують ресурси: отримана при цьому продукція с складовою частиною національного продукту. Трансфертні платежі не поглинають ресурсів і не пов'язані з виробництвом.

Через урядові закупівлі суспільство намагається перерозподілити ресурси від індивідуального до суспільного споживання товарів. Через трансферти уряд змінює структуру виробництва товарів приватного сектора.

Різниця між урядовими закупівлями і трансфертними платежами має безпосереднє відношення до вивчення проблеми зростання ролі держави в економіці. Є підстави вважати, що трансфертними платежами держава менше втручається в економіку країни, ніж у разі державних закупівель.

Вище було показано, що логічним обґрунтуванням існування державного сектора в економіці виступає намагання населення країни усунути або пом'якшити нестійкість, неефективність і нерівність, пов'язані з ринковою економікою. Тут слід вказати на ряд конкретних чинників, які пояснюють історичне зростання і сучасні масштаби державних видатків і податків. До цих чинників належать: війна й оборона, зростання народонаселення, урбанізація і попит на суспільні блага, стан навколишнього середовища, програма подолання бідності і скорочення нерівності доходів. Ця програма включає розвиток соціального страхування, допомогу безробітним, соціальне забезпечення, безплатну медичну допомогу, продовольчі купони, державне житлове будівництво.

Податкова система України.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні визначені Законом Української PCP "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року № 1551-12 в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 року № 77-97-ВР (із змінами і доповненнями). Цей закон визначає податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

У ст. З цього Закону законодавчо визначені принципи побудови та призначення системи оподаткування. Серед них на першому місці виділяється принцип стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції. Принцип стимулювання підприємницької виробничої діяльності передбачає введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва.

Принципи: обов'язковість; рівнозначність і пропорційність; рівність і недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; соціальна справедливість; стабільність; економічна обґрунтованість; рівномірність сплати, тобто встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат; компетенція — встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами.

У законодавчому порядку визначаються складові частини податкового механізму, а саме: суб'єкти оподаткування, тобто ті, хто сплачує податки, — фізичні особи та юридичні особи (підприємства), об'єкти оподаткування — доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції, у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені Законами України про оподаткування. Одиниця оподаткування — це одиниця виміру об'єкта оподаткування, на яку встановлюється податкова ставка. Наприклад, для земельного податку це 1 га землі. Ставка податку — це величина податку на одиницю обкладання. Для визначення величини податку кількість податкових одиниць множать на податкову ставку.

Податкові ставки, що визначаються як відсоток, поділяються на такі види: пропорційні, коли ставка оподаткування є однаковою і не залежить від розміру доходу; прогресивні, коли ставки оподаткування зі збільшенням доходу зростають. Інакше кажучи, такі ставки передбачають більший відсоток вилучення доходу у вигляді податку, коли дохід збільшується; регресивні, коли податкова ставка зі збільшенням доходу знижується. Податки та збори (обов'язкові платежі) в Україні поділяють на загальнодержавні та місцеві.

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоративними, казенними або комунальними підприємствами;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно;

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього середовища;

15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

16) збір на обов'язкове пенсійне страхування;

17) збір до Державного інноваційного фонду;

18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

19) фіксований сільськогосподарський податок;

20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

21) гербовий збір;

22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

23) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

24) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

26) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на

електричну та теплову енергію; 26) збір за проведення гастрольних заходів.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок;

3) збір на припаркування автотранспорту;

4) ринковий збір;

5) збір на видачу ордера на квартиру;

6) курортний збір;

7) збір за участь на бігах на іподромі;

8) збір за виграш на бігах на іподромі;

9) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

10) збір за право використання місцевої символіки;

11) збір за право проведення кіно- і телезйомок;

12) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

14) збір з власників собак.

Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року, за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України. Будь-які податки та збори (обов'язкові платежі), запроваджені законами України, мають бути обов'язково включені до Закону України "Про систему оподаткування", тоді як усі інші закони України про оподаткування повинні відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюється сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Важливе місце в податковій системі посідає податок на додану вартість (ПДВ)7 непрямий податок, який включається до ціни реалізованого товару та сплачується до Державного бюджету.

Стягнення податку здійснюється відповідно до Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями). Відповідно до закону платникам ПДВ є не тільки особа (як юридична, так і фізична) підприємницької діяльності, а й особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Цей податок має як переваги, так і недоліки. Його переваги полягають, по-перше, в тому, що від нього важче ухилитися; по-друге, з ним пов'язано менше економічних порушень; по-третє, він більше, ніж інші, стимулює зростання доходів. До того ж для платників податків завжди краще сплачувати їх державі з видатків, ніж з доходів.

Недоліками ПДВ є те, що товар, у ціну якого закладено акцизний податок, однаково потрібен і бідному, і багатому. Отже, зрозуміло, що перший віддає державі більшу частину свого доходу, ніж другий.

Податок на додану вартість використовується більш ніж у 40 країнах світу. Базою оподаткування є додана вартість, яка включає видатки на заробітну плату з нарахуваннями, амортизацію, відсотки за кредит, прибуток, видатки на електроенергію, рекламу, транспорт. Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумою податку, одержаного від покупців за реалізовані товари (роботи, послуги), і сумою податку, сплаченого постачальниками за матеріальні ресурси, паливо, роботи, послуги, вартість яких


Сторінки: 1 2 3





Наступні 7 робіт по вашій темі: