Порівняння ставок ПДВ України з іншими державами говорить про те, що в нас вони зависокі. З 1993 року ПДВ для підприємств усіх форм власності встановлений у розмірі 20 %. У проекті Податкового кодексу України передбачене зниження ставки податку на додану вартість з 20 до 17 %, Для порівняння можна зауважити, що найменша ставка податку на додану вартість у Японії (5 %), дещо більші вони у Канаді (7 % ), Німеччині (15%), Великобританії та Нідерландах (17,6%). Найбільший рівень податку на додану вартість у Данії та Швеції (25%).

Середній податок на товар (податок на споживання), виступає не тільки у формі ПДВ, а й у формі акцизного збору. Різниця між цими двома видами податків полягає, по суті, у сфері їхньої дії. ПДВ поширюється на широке коло продукції, тоді як акцизні податки встановлюються вибірково й охоплюють невелику кількість товарів.

Акцизний збір сплачується відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26 грудня 1992 року № 18-92 із змінами та доповненнями, внесеними Декретом Кабінету Міністрів України від 30 квітня 1993 року №43-93, та Законами України, прийнятими в наступні роки. Акцизний збір — це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Платниками акцизного збору є:—

суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) — виробники підакцизних товарів з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за завданням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику;—

нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на території України;—

будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій.

Об'єктом оподаткування акцизним збором є митна вартість підакцизних предметів (товарів), які ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України, з урахуванням сум мита і митних зборів. У разі відсутності переміщення товару за межі або через митну територію України об'єктом оподаткування є вартість товару у відпускних цінах.

Акцизний збір обчислюється за ставками у відсотках до обороту з продажу товарів, що імпортуються на митну територію України.

Важливе місце в системі оподаткування України займає податок на прибуток — обов'язковий платіж до бюджету, який сплачують усі підприємства, незалежно від форм власності. Стягнення податку здійснюється відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України, прийнятими в наступний період. Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 % до об'єкта оподаткування. Цей податок дозволяє реалізувати принцип єдності вимог держави щодо всіх господарських суб'єктів, що ставить усі підприємства в рівні умови і забезпечує однакові вимоги до їхньої діяльності. За таких умов ряд малоефективних виробництв, не здатних платити податки, змушені згортати свою діяльність або вишукувати резерви підвищення її ефективності.

З 1 січня 2004 року в Україні на зміну прибуткового податку з громадян запроваджено податок з доходів фізичних осіб. Порядок обчислення і сплати цього податку регулюється Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-ІУ (зі змінами і доповненнями). Платниками цього податку є як резиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, та нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України (за винятком тих, хто має дипломатичні привілеї тощо).

Об'єктом оподаткування резидента є:

1) загальний місячний оподатковуваний дохід;

2) чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

3) доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

4) іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

1) загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його надходження з України;

2) загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його надходження з України;

3) доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Згідно зі ст. 7 Закону, ставка податку складає 15 % від об'єкта оподаткування. Ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами цього Закону. Так, наприклад, ставка податку, нарахованого податковим агентом, як відсоток на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу, відповідно до закону (крім страховиків); відсотковий або депозитний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом та в інших випадках, визначених відповідними нормами цього Закону, складає 5 % . Ставка податку становить ЗО % на виграш чи приз (крім державної лотереї у грошовому вираженні), або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів — фізичних осіб, за винятком доходів у вигляді відсотків, дивідендів, роялті. Починаючи з 1 січня 2004 року та до 81 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 ст. 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 % від об'єкта оподаткування.

Цим Законом визначений неоподатковуваний мінімум, сума якого дорівнює 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної у розмірі, що дорівнює одній мінімальній зарплаті (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, — для будь-якого платника податку.

Розглянуті види податків є основним джерелом надходжень до Державного бюджету України. Так, якщо всю суму його доходів разом за 2002 рік взяти за 100 %, то податкові надходження складали 60,04 %, у тому числі податок на прибуток підприємств — 19,2 %, податок на додану вартість — 31,76 % , акцизний збір — 9,1 %, неподаткові надходження — 29,7 %, цільові фонди — 0,4 %.

Аналіз доходів місцевих бюджетів за 2002 рік показує, що податкові надходження складали 84,7 %, у тому числі прибутковий податок з громадян — 55,7 %, податок на прибуток підприємств — 6,36 %, акцизний збір — 1,08 %; неподаткові надходження складали 10,7 %; цільові фонди — 1,45 % у загальній структурі цих бюджетів.

Структура державного і місцевих бюджетів України за доходами все більше наближається до аналогічної структури країн, економіка яких функціонує на засадах ринкових відносин. Так, федеральний бюджет США за доходами здебільшого складається з податку з особистих доходів (44 % загальних надходжень), податку із фонду заробітної плати (37 %), податку з доходів корпорацій (10 %), акцизного збору (4 % ), інших податків (5 %).

Із наведених даних видно, що податок з особистих доходів є основним елементом податкової системи США. Він отримується з доходів, що підлягають оподаткуванню, тобто з доходів домогосподарств і некорпорованих підприємств, після вирахування знижок і пільг. Особливістю української податкової політики було те, що за останні кілька років у структурі податкових надходжень збільшувалась частка прибуткового податку з громадян до Зведеного бюджету України: 1993 рік — 6,3 %, 1994 — 9, 1995 — 10,8,1996 — 12,3, 1997 — 15,1, 1998 — 15,3, 1999 — 15,6, 2000 — 20,4, 2001 — 23,9, 2002 — 23,8, 2003 — 24,89, у 2004 році — 20,92 % (податок з доходів фізичних осіб).

Податкова політика.

Державне регулювання економіки за допомогою використання податкових важелів в умовах України в першу чергу повинно спрямовуватися на забезпечення і підтримку збалансованого зростання, ефективне використання ресурсів, стимулювання інвестиційної і підприємницької активності. Ефективною може вважатися тільки та податкова політика, яка стимулює нагромадження та інвестиції. Формування прибуткової частини бюджету за рахунок податкових надходжень не можна вважати повністю самостійним завданням. Значною мірою це залежить від успішного розв'язання перелічених вище проблем.

У теорії і практиці податкового регулювання розвинутих країн Заходу податкова політика до 80-х років XX ст. будувалася відповідно до кейнсіанської концепції функціональних фінансів. Згідно з цією концепцією величина видатків і норма оподаткування підпорядковані потребам регулювання сукупного суспільного попиту, який повинен утримуватися на рівні, що забезпечує повне використання робочої сили і капіталу за умови збереження стабільних цін (при цьому бюджетна рівновага приноситься в жертву рівновазі економічній).

Починаючи з 80-х років XX ст., у зв'язку із зниженням частки державного сектора в економіці розвинутих країн і зменшенням економічної ролі держави (скороченням її прямого втручання в економіку здебільшого через зниження державних видатків) податкова політика, крім засобу регулювання,

стала ще й засобом забезпечення