Стосовно другого кола понять зазначимо наступне. Найбільш ранньою концепцією екологічно безпечного туризму є німецька концепція «м'якого туризму» (Sanfter Tourismus). Концепція одержала визначене поширення в сфері туристичного бізнесу в середині XX в.

У пріоритети «м'якого» туризму входить не тільки успішний бізнес, але й дбайливе ставлення до природи, самобутній культурі і традиціям місцевого населення, а також, за концепцією, центральною ідеєю «м' якого» туризму є гуманізація традиційного туризму.

Істотне доповнення до концепцій «м'якого» туризму зробив Дитер Крамер. На його думку, гуманізація туризму, реформування і перетворення «жорсткого» туризму в «м'який» більш продуктивні не на індивідуальному рівні, тобто не через зміну індивідуального поводження туристів чи конкретних політиків і керівників туристичного бізнесу, а через цілеспрямований вплив громадських організацій на політику великих турфірм [13].

У багатьох джерелах наводиться визначення, дане Суспільством екотуризму (США): «екотуризм - це подорожі в місця з відносно недоторканою природою з метою, не порушуючи цілісності екосистем, одержати уявлення про природні і культурно-етнографічні особливості даної території, що створює такі економічні умови, коли охорона природи стає вигідною місцевому населенню» [13].

Проблема визначення поняття «екотуризм» хвилює багатьох спеціалістів. Так, у ході підготовки до однієї міжнародної конференції з проблем туризму було запропоновано відразу 10 визначень, от деякі з них:

Будь-яка форма туризму, що ґрунтується на природній екологічній привабливості країни.

Туризм, що включає одержання досвіду й інформації про охорону навколишнього середовища, всі елементи ґрунтуються на екологічно стійких принципах.

Подорожі в унікальні куточки природи зі специфічними цілями вивчення рідкісних рослин, тварин, особливих типів екосистем [12].

И. Петрасов у роботі «Концепция устойчивого развития применительно к мировому туризму» описав відмінності традиційного туризму від екотуризму [9]:

перевага природних об' єктів туризму;

стійке природокористування;

менша ресурсо- і енергоємність;

особиста участь у соціально-економічному

розвитку територій;

- екологічна освіта туристів.

Бабкін А.В. у книзі «Специальные виды туризма» узагальнив ознаки і визначення екологічного туризму і виділив три основних компоненти екотуризму [1]:

«пізнання природи»;

«збереження екосистем»;

«повага до інтересів місцевих жителів».

Згідно з ВТО, стійкий туризм - це «такий напрям розвитку туризму, що дозволяє задовольняти потреби туристів зараз, з огляду на інтереси приймаючого регіону, дозволяє зберегти цю можливість у майбутньому. При цьому передбачається керування всіма ресурсами таким чином, щоб економічні, соціальні та естетичні потреби задовольнялися з підтримкою культурної й екологічної цілісності, без нанесення шкоди біологічній розмаїтості і системам життєзабезпечення».

И. Петрасов у книзі «Экономико-географические предпосылки устойчивого развития туризма в странах мира» згадує про те, що 1 жовтня 1999 р. на Генеральній асамблеї ВТО в Сантьяго (Чилі) був прийнятий Глобальний етичний кодекс туризму, основні положення якого розкривали суть концепції сталого розвитку в туризмі [9].

Шведським агентством по захисту навколишнього середовища (Environmental Protection Agency - SEPA) були розроблені 10 принципів сталого туризму але, очевидно, що зараз, по своїй суті, більшість видів

Проаналізувавши основні напрями розвитку екологічного туризму у світі, а також, беручи до уваги основні положення концепції «сталого розвитку», можемо зробити висновок, що екотуризм - це туристська діяльність, метою якої є пізнання особливостей мало змінених природних і традиційних культурних ландшафтів за умови збереження ландшафтного різноманіття. В Україні екологічний туризм перебуває на початковій стадії розвитку. Екотуристичні мандрівки організовуються переважно на самодіяльному рівні, комерційна діяльність у цьому напрямі лише зароджується. Однак уже помітне виділення двох шляхів розвитку екологічного туризму не відповідає критеріям сталого розвитку, і необхідний перехід на нові принципи [6].

Існують фактори, що стимулюють туристичну промисловість розвиватися відповідно до концепції сталого розвитку. Цими факторами є [4]:

зростаючий регулятивний тиск;

зростаюча поінформованість про зниження собівартості при доцільному споживанні ресурсів;

організації, які надають туристичні послуги, усвідомлюють, що екологічна якість є необхідним показником конкурентоспроможності;

компетентність уряду й організацій у тому, що розвиток туризму впливає на навколишнє середовище;

зростаюча поінформованість громадськості про можливості впливу на туристичну політику. Треба зазначити також те, що сталий розвиток

туризму в остаточному підсумку може призводити до сталого розвитку всієї території, при цьому здійснюючи охорону природи, охорону культури, соціальний і економічний розвиток (рис. 1).

туризму - «американського» та «європейського». Перший формується у вигляді організації спортивно- туристських подорожей в екстремальних природних умовах, другий - у формі організованого відпочинку у сільській місцевості із залученням до традиційної місцевої культури (в Україні цей вид туризму називають сільським зеленим або агротуризмом) [2].

Миколаївщина володіє високим рекреційно- туристичним потенціалом, перспективним напрямом його розвитку є екологічний туризм. Привабливими для цього є регіональні ландшафтні парки - «Кінбурнська коса», «Гранітно-степове Побужжя», «Тилігульський», «Приінгульський» тощо.

На територіях природного заповідного фонду найбільш цікавими видами рекреаційно-туристичної діяльності є такі:

подорожі туристичними маршрутами та екологічними стежками;

організація пляжно-купального відпочинку;

створення та забезпечення функціонування візит-

центрів і музеїв природи;

організація спостережень за птахами;

аматорська та професійна фото-, відеозйомка [10].

Адже різноманіття ландшафтів нашого краю

задовольнить цікавість найбільш прискіпливих шанувальників природи: Гранітно-степове Побужжя - для любителів скель, альпінізму, екстремального спорту; Ольвійська хора - для тих, хто надає перевагу піщаним пагорбам та красі лиману... А Єланецький степ завжди дивує нас незалежно від пори року. Немає більш унікальних місцин, ніж наше Обхідне поле чи дивовижність Кінбурнської коси.

Не будемо забувати, що наша область є транзитною для сконцентрованого потоку туристів, які їдуть з