імунотропних засобів, що мають мінімальну токсичність і антигенне навантаження на організм, невелику кількість протипоказань до застосування, адекватну дію при простих схемах уведення і дозволяють не просто стимулювати або пригнічувати ті чи інші ланцюги імунітету, а нормалізувати їх роботу, відновлювати змінені показники імунітету поза залежністю від направленості змін (імуномоде- люючий ефект).
З усього комплексу заходів імунопрофілактичної дії найбільш ефективними для імунотерапії виявлених порушень імунного статусу у спортсменів та їх імунореабілітації з метою відновлення працездатності є засоби власне імунокорекції, а в якості додаткових, за показаннями, повинні застосовуватися засоби опосередкованої імунокорекції.
Для власне імунокорекції застосовують фармакологічні засоби, що впливають на відновлення гомеостазу шляхом цілеспрямованої дії на ушкоджений ланцюг імунної системи. Існує велика кількість різноманітних препаратів, що мають таку здатність. За походженням всі ці речовини можна поділити на природні і синтетичні. Природні речовини, у свою чергу, поділяють на екзогенні та ендогенні. До препаратів на основі природних факторів відносять препарати з органів людини та вищих хребетних (препарати імуноглобулінів, пептидні препарати, препарати на основі цитокінів); препарати мікробного походження (на основі компонентів клітинної стінки бактерій чи грибів), препарати на основі нуклеїнових кислот, інші препарати з мікроорганізмів); препарати рослинного походження (з бавовни, екстракт кори мильного дерева); препарати тваринного походження (хітозан та інші з' єднання з хітину ракоподібних). До препаратів синтетичного походження відносять похідні азиридину, пурину, піримідину, синтетичні полінуклеотиди, поліелектроліти, синтетичні аналоги природних імуномодуляторів та інші (штучні тиміні пептиди, штучні індуктори інтерферонів). Значна кількість екзогенних речовин мають мікробне або грибне походження. Речовини ендогенного походження зазвичай поділяють на препарати імуноглобулінів, пептидні препарати з імунотропною активністю та цитокіни.
Застосування засобів опосередкованої імуно- корекції має на меті: зниження антигенного навантаження, лікування хронічних осередків інфекції, проведення антибіотикотерапії з одночасним використанням засобів корекції біоценозу шлунково- кишкового тракту та методів специфічної імунотерапії, проведення специфічної та неспецифічної гіпосенсибілізації, застосування вітамінів, мікроелементів та інших препаратів, що збільшують загальні адаптаційні можливості організму. На даний час все ширше використовують комплексні препарати вітамінів, полівітамінів і мікроелементів, оскільки мікроелементи є активаторами різних біохімічних процесів у клітинах, включаючи імуно- компетентні клітини.
Прекрасним засобом для профілактики захворювань, що викликані недостачею або відсутністю збалансованих вітамінів і мікроелементів в організмі людини, є морські водорості та препарати на їх основі, унікальний біохімічний склад яких здатний повністю покрити потребу організму в екзогенних біологічно активних речовинах [13].
Успішним є застосування в практиці спортивної медицини цитамінів для профілактики і корекції наслідків високих фізичних і емоційних навантажень [1]. Перевантаження розвиваються в спортсменів різного класу і майстерності на тлі нерідко аритмічного тренувального і змагального процесів. Здатність досягати високих рівнів вирішуваних задач напряму залежить від фізичної готовності спортсмена, його адаптивних можливостей, травматизму, наявності імунних і психологічних дисфункцій. Основний механізм біологічної дії цитамінів заснований на тому, що вони здатні корегувати метаболізм у пошкоджених клітинах тої тканини, з якої вони виділені. Виражена органо- і тканиноспецифічність дозволяє ціленаправлено сформувати підбір комплексу цитамінів для спортсменів різних спеціалізацій і рівня майстерності не тільки в активній фазі їх спортивного життя, але й після закінчення спортивної кар'єри. Достатньо часто саме в цей час виявляються різні порушення організму, що потребує забезпечення компенсації порушених функцій.
Враховуючи викладене вище, можна стверджувати, що арсенал імунотропних засобів характеризується достатньою широтою. Всі вони знаходять все більш широке застосування з різною метою: для підвищення неспецифічної резистентності до інфекцій, для корекції імунодефіцитних станів різного ґенезу, у терапії ряду аутоімунних захворювань та інше. Разом з тим слід відмітити, що відомості про використання імуномодуляторів у спортивній медицині небагато. Лише поодинокі представники цієї групи (левамізол, нуклеонат натрію) використовувались для нормалізації чи підвищення імунореактивності і профілактики спортивного імунодефіциту. Деякі препарати (тимоген, інтерферони) застосовувались для лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у спортсменів.
Однак велика частина імуномодуляторів не апробована в спорті зовсім. Ці препарати застосовуються лише в комплексній терапії вторинних імунодефіцитів та вторинної імунної недостатності при різних захворюваннях. Деякі автори вказують на те, що імуномодулятори можуть застосовуватися у вигляді монотерапії і в комплексі з різними загальнозміцнюючими засобами при імунореабі- літаційних заходах, у тому числі і у спортсменів у період напруженого психофізичними навантаженнями, коли розвивається стан спортивного імунодефіциту і необхідно відновити функціональну активність імунної системи і здоров'я спортсмена.
Слід пам'ятати, що імуномоделюючі засоби не тільки відновлюють, але і підвищують знижену працездатність спортсменів, тому можуть розглядатися як корегуючі препарати, особливо при виконанні навантажень високої інтенсивності.
Аналіз проблеми чітко виявляє недостачу фармакологічних засобів для корекції імунних дисфункцій у спортсменів та підвищення спортивної результативності. Суттєвою умовою для застосування даних препаратів є низька токсичність і відсутність побічних ефектів.
Беручи до уваги відомості, що стосуються основних ефектів імуномодуляторів різної природи, а також відомості про вираження і характер змін у імунній системі спортсменів, які виникають у ході їх професійної діяльності, можна говорити про обґрунтованість його застосування при фізичних навантаженнях у якості засобів не тільки імуно- корекції, але й для підвищення працездатності спортсменів [2; 11; 12; 13].
Ефективність комплексної реабілітації спортсменів із застосуванням імуномоделюючих препаратів
На даний час імунокорегуюча терапія стала широко застосовуватись у комплексі реабілітації захворювань та травм шийно-грудного відділу хребта у спортсменів. Без імунофармакологічних засобів неможливо добитися суттєвого ефекту функціонування імунної
