УДК 338.48:346.7 Т.П. Данканич, ст. викл.

Ужгородський національний університет, м. Ужгород

Організаційно-правові аспекти здійснення туристичної діяльності

В даній статті автор досліджує загальні засади нормативно-правового регулювання туроператорської та турагентської діяльності. Автором визначено основні відмінності між туроператором та турагентом відповідно до діючої редакції Закону України „Про туризм", необхідність та значення запровадження механізму фінансових гарантій. Також в статті досліджено сутність організаційних форм туризму та запропоновано удосконалення їх класифікації. туроператор, турагент, туризм, організаційні форми туризму

Вступ. Закон України "Про туризм" в новій редакції № 1282-ІУ від 18 листопада 2003р., що вступив у дію з 01 січня 2004р., докорінно змінив правові, організаційні, ліцензійні засади діяльності суб'єктів туристичної діяльності. На відміну від старої редакції зазначеного Закону в новій здійснено чіткий поділ суб'єктів туристичної діяльності, серед яких окремо виділено туристичних операторів та туристичних агентів, запроваджено механізм фінансових гарантій для них, визначено організаційні форми туризму. Дослідження нормативно-правого регулювання організації та провадження туристичної діяльності є необхідною передумовою успішного започаткування та ведення власного туристичного бізнесу у відповідності з вимогами Закону України „Про туризм". Це й визначає необхідність та актуальність дослідження.

Аналіз досліджень та публікацій показує, що останнім часом посилилася розробка наукової проблематики, пов'язаної з аспектами організації туроператорської та турагентської діяльності. У вирішення даної проблематики внесли вклад такі дослідники як Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І., Матвієнко А.Т., Сокол Т., Федорченко В.К., Мініч І.М., Кифяк В.Ф. та інші.

Об'єктом дослідження є нормативно-правові механізми організації туроператорської та турагентської діяльності.

Метою дослідження є розкриття організаційно-правових аспектів здійснення туроператорської та турагентської діяльності у відповідності з Законом України „Про туризм".

Для досягнення мети поставлено наступні завдання:

- аналіз нормативних вимог щодо організації діяльності туроператорів та турагентів;

- визначення основних відмінностей туроператора та турагента;

- дослідження необхідності та значення запровадження механізму фінансових гарантій;

- визначення сутності організаційно-правових форм туризму та удосконалення їх класифікації.

В процесі дослідження застосовувалися методи індукції, дедукції, теоретичного узагальнення.

Результати дослідження. В період дії старої редакції Закону України „Про туризм" визначення туроператора та турагента наводилися в Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності [2]. Туроператором було визначено суб'єкта туристичної діяльності, який здійснює заходи щодо формування, просування на ринку та реалізації свого туристичного продукту, а турагентом - суб'єкта туристичної діяльності, який здійснює заходи щодо просування та реалізації безпосередньо туристам туристичної продукту, сформованого туроператором, а також супутніх (додаткових) послуг, необхідних для реалізації туристичного продукту туроператора. Однак, даними Ліцензійними умовами не було передбачено чіткий розподіл обов'язків та відповідальності між туроператором та турагентом.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про туризм" в новій редакції туристичним оператором є „юридична особа, створена згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію та туроператорську діяльність" [1]. Туроператори можуть займатися і турагентською діяльністю без отримання ліцензії на турагентську діяльність.

Туристичними агентами є „юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність" [1].

До набрання чинності вищевказаного закону статус туристичної фірми не закріплювався в засновницьких документах, і міг змінюватися залежно від конкретної ситуації реалізації туристичного продукту чи послуг. В одному випадку туристична фірма могла виступати туроператором, а в іншому - турагентом. З 01 січня 2004р. така ситуація можлива не завжди - туроператор може виступати турагентом, а турагент туроператором - ні.

Новою редакцією Закону України „Про туризм" здійснено чіткий розподіл туристичних фірм на туроператорів та турагентів, яким надано різні можливості та, відповідно, яких наділено різними обов'язками. Основні відмінності між туроператором та турагентом подано у таблиці 1.

Аналіз норм Закону України „Про туризм" дозволяє зробити висновок, що туроператор не обмежений при виборі видів туристичних послуг для реалізації. Він може продавати як власний туристичний продукт, так і турпродукт, сформований іншим туроператором. Однак, він обмежений при виборі організаційно-правової форми господарювання (може бути виключно юридичною особою), та обмежений у здійсненні інших видів діяльності, крім туристичної (туристична діяльність є його винятковою діяльністю, про що має бути зазначено у установчих документах).

Турагента обмежено у виборі видів турпослуг, що реалізуються (не має права формувати та реалізовувати власний турпродукт), але не обмежено у виборі організаційно-правової форми господарювання (може бути як юридичною, так і фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності).

Ще один фактор, що суттєво впливає на вибір туристичної фірми бути туроператором чи турагентом - суттєва різниця в мінімальному розмірі гарантії банку або будь-якої іншої кредитної установи, регламентованому статтею 15 Закону України „Про туризм" в новій редакції. Законодавство зобов'язало всіх туроператорів та турагентів здійснити фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності перед туристами гарантією банку або іншої кредитної установи. Дане нововведення обумовлене бажанням законодавців захистити права та законні інтереси туриста у випадку, якщо туроператор чи турагент причинять йому збитки, що