її території, та іноземців. (див. табл. 2.)
Спільною ознакою для внутрішнього та виїзного туризму є третя ознака - статус туриста по відношенню до України. Адже при обох формах туризму туристами виступають громадяни України або особи, що постійно проживають на території, але
ще не отримали її громадянства. Пропонуємо сукупність цих двох форм туризму об'єднати поняттям „національний туризм", яке також зустрічається в Методиці розрахунку обсягів туристичної діяльності, під яким розуміється сукупність внутрішнього та зарубіжного (виїзного) туризму. Ми ж пропонуємо під національним туризмом розуміти подорожі громадян України та осіб, що постійно проживають на її території як в межах території України, так і за її межами. (див. табл.. 2.)
На основі складеної таблиці 2. бачимо, що внутрішній туризм характеризується трьома ознаками, а той час міжнародний - тільки однією, що суперечить виділенню організаційних форм туризму за певними ознаками. Якщо виходити з принципу, за яким законодавці виділили організаційні форми туризму, можна за аналогією виділити такі варіанти:
а) туризм в межах України та виїзний туризм;
б) національний туризм та в'їзний туризм.
Автор пропонує внутрішній, в'їзний та виїзний туризм називати організаційними формами туризму першого порядку, а міжнародний туризм, туризм в межах країни та національний туризм - організаційними формами туризму другого порядку, оскільки включають в себе дві організаційні форми туризму першого порядку. Назви ж форм туризму другого порядку пропонуємо виходячи зі спільності ознак.
Виходячи зі змісту поняття „туризм" та ознак, за якими розрізняють організаційні форми туризму пропонуємо наступне його визначення. Організаційна форма туризму - це форма організації тимчасового виїзду особи з місця постійного проживання в залежності від напрямку пересування такої особи, території надання та споживання туристичних послуг та статусу туриста по відношенню до країни, по відношенню до якої ця форма визначається.
Таким чином, на основі значення кожної ознаки організаційної форми туризму першого порядку, взаємозв'язку класифікаційних ознак організаційних форм туризму першого порядку можна визначити організаційні форми туризму другого порядку, що представлено на рис. 2.
Туристичні оператори можуть надавати послуги по організації виїзного туризму також і особами, які не є громадянами України або постійно проживають на її території. Наприклад, туроператор України організовує відпочинок туристів, громадян Росії, в Словаччині. До якої організаційно-правової форми туризму буде належати такий туризм? Виїзним або в'їзним туризмом з точки зору України такі подорожі назвати не можна. Пропонуємо, такі подорожі називати транзитним туризмом.
Відповідно під транзитним туризмом вважаємо подорожі осіб, які постійно не проживають на території України, до іншої країни, громадянами якої вони не являються через митну територію України.
Висновки. Закон України „Про туризм" передбачає досить строгі вимоги щодо здійснення туристичної діяльності, що в свою чергу покликане захистити права за інтереси безпосередніх споживачів туристичних послуг - туристів. Зазначеним законом здійснено чіткий розподіл суб'єктів туристичної діяльності, серед яких виділено туроператорів та турагентів, які відрізняються між собою за статусом, правами, обмеженнями, розміром фінансової гарантії. Законом виділено організаційні форми туризму, класифікація яких базується на трьох ознаках: напрямку пересування туристів, території надання та споживання туристичних послуг, статусу туриста по відношенню до України. Виходячи з спільності ознак автором запропоновано удосконалити класифікацію організаційних форм туризму, виділивши серед них форми першого (внутрішній, в'їзний та виїзний туризм) та другого порядку (міжнародний туризм, туризм в межах країни та національний туризм).
Список літератури
1. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про туризм" № 1282-IV від 18 листопада 2003р.
2. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності, затверджені наказом Держаного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Держаного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України 17.01.2001р. № 7 / 62.
3. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 272с.
4. Методика розрахунку обсягів туристичної діяльності, затверджена Наказом Державної туристичної адміністрації України та Державного комітету статистики України від 12 листопада 2003р. № 142/394.
5. Матвієнко А.Т., Приянчук І.В., Лесик М.А., Андрейцев В.В. Науково-практичний коментар до Закону України „Про туризм" - К.: Науково-дослідний інститут туризму та курортів, 2006. - 212с.
Т. Данканич
Организационно-правовые аспекты осуществления туристической деятельности
В данной статье автор исследует общие засады нормативно-правового регулирования туроператорской и турагентской деятельности. Автором определено основные отличия между туроператором и турагентом в соответствии с Законом Украины „О туризме", необходимость и значение внедрений механизма финансовых гарантий. Также в статье исследовано сущность организационных форм туризма и предложено усовершенствование их классификации.
T. Dankanych
Organizational and legal aspects of touristic activity
The author researches in this article general basis of normative and legal regulation of touroperator's and touragent's activity. The author defines main differences between touroperator and touragent due to the active Law of Ukraine "About Tourism", the necessity and sense of introducing the mechanism of financial guarantees. Also in this article is researched the sense of organizational forms of tourism and is proposed the improvement of their classification.