УДК 314.7 : [325.1 : 940] (477) Пронь Т.М.

До історії

міграційних процесів на Півдні України

Південь України дивовижний регіон, який пережив багато історичних подій. Де в чому його можна порівняти з американським "Диким Заходом", тільки з іншою, не зовсім правильною назвою "Дике поле". Але якщо американців приваблювали пошуки золота, то тисячі поколінь людей різних рас, вірувань, говорячи сучасною мовою - людей різних національностей приваблювали сюди земля, вода, величезні простори. Саме тут багато з них знаходили те, за чим вирушали в далеку мандрівку. Протягом декількох тисячоліть вони обживали і облагороджували цю землю. Цим пояснюється сучасна поліетнічність Південного регіону України, заселення якого продовжується й сьогодні.

Процес освоєння території півдня України з найдавніших часів фактично був процесом багаторазових міграцій ззовні, але ніколи не приводили до повної зміни населення. Тому Південний регіон України є здавна неподільною територією України. Дослідник - краєзнавець з Миколаєва О.А.Добровольський справедливо зазначає: "... щоб народ існував та всебічно розвивався, він повинен мати власну землю... Земля - єднальна ланка між епохами і етносами" [1].

Як гнані вітром хвилі піднімаються на гребінь у залежності від сили вітру, так переселялися сюди цілі народи, підбурювані різними обставинами. Так склалося

історично, що цей прекрасний куточок землі і моря, не маючи, природного захисту, надзвичайно приваблював інші войовничі народи. За таких умов важко було сподіватися на стале, осіле життя. Однак автохтонні процеси тут завжди мали місце, незважаючи на те, що іноді й носили обмежений характер.

З середини XVIII ст. у переселенців з'являється можливість закріпитися та постійно проживати на цій землі. Плани Російської імперії, пов'язані з виходом до берегів Чорного моря, її сила та міць поклали край спустошливим турецько-татарським набігам, прискорили процес заселення краю. З новою силою піднімається міграційний рух, починається цілеспрямоване етнічне переміщування, що призвело до зміни геополітичної ситуації в Північному Причорномор'ї, сприяло розвиткові етнічних процесів. Міграційні процеси на півдні України завжди були хвильоподібними, перемінними та безперервними. Така міграційна поведінка населення стала з часом характерною рисою українського та російського народів. Викликалося це явище багатьма причинами - природними, історичними, культурними та політичними.

На думку дослідника, за період з середини XVIII ст. до кінця XX століття міграційний рух на півдні України пройшов щонайменше сім етапів. Перший, найбільш тривалий етап охоплював час з середини ХVIII до початку ХХ ст., другий - 1900-1914 рр., третій - 19141920 рр., четвертий - 1920-1939 рр., п'ятий - 1939-1944 рр., шостий - 1944-1991 рр., сьомий розпочався з 1991 р. Та найбільш масовими були два основні етапи: з середини XVIII ст.- до початку ХХ ст., - перший етап, 20-30-ті роки XX ст., - четвертий етап.

Перший міграційний етап, починаючи з часу російської колонізації, добре досліджений і висвітлений в історичній літературі. З дореволюційних історико- краєзнавчих досліджень регіону найбільшу цінність становлять праці А.О.Скальковського, Д.І.Багалія, Д.І.Яворницького, Г.М.Ге, Н.Д.Полонської-Василенко. Поряд із загальноісторичними проблемами вищезгадані автори порушували питання переміщення населення, що сприяли етнічним процесам на Півдні України.

Серед дослідників радянської доби слід назвати роботи В.М.Кабузана "Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губерний) в ХVIII - первой половине ХІХ века (1719-1858)" (М., 1976), В.Н.Дружиніної "Южная Украина в период кризиса феодализма (1825-1856 гг.)" (М., 1981), "Современные этнические процессы в СССР" // Под ред. Ю.В.Бромлея (М., 1977), "Культурно-бытовые процессы на юге Украины" // Под. ред. Ю.В.Иванова (М., 1979), 26-томне видання "Історії міст і сіл Української РСР", збірник наукових доповідей Міжнародної науково-методичної конференції "Заселення Півдня України: проблеми національного та культурного розвитку (Херсон, 1997). Останнім часом з'явилося чимало матеріалів, присвячених історії та культурі національних меншин "Єврейське населення Півдня України: історія та сучасність": Тези до наукової конф. 27-28 жовтня 1994 р. - Запоріжжя, 1995; "Болгарське населення Півдня України: дослідження і документи. - Вип. 1. - Запоріжжя, 1993 та ін.

Міграційний рух 20-30-х років на півдні України майже не вивчався і не має достатнього висвітлення в науковій літературі. Архівні джерела дають змогу постежити цей процес, доповнивши історичну картину життя на південноукраїнських землях міжвоєнного періоду в загальноісторичному контексті історії України, Росії як складових цивілізацій світу.

Враховуючи цю обставину, зупинимося детальніше на масовому переселенському рухові 20-30-х років на півдні України, головним чином в рамках Миколаївщини. Наведені далі висновки є фактично першою спробою попереднього узагальнення фактів з цієї тематики.

Прийнятий 5 лютого 1920 року Всеукрревкомом УСРР "Закон про землю" започаткував новий етап міграційного руху на півдні України.

Чутки про надання 2-3 десятин землі на одного члена сім'ї у південних губерніях України дійшли до Сибіру, Далекого Сходу [2]. У тяжких умовах загальної розрухи, продовольчих труднощів, піддаючись великому господарському ризику на нових місцях, стихійно піднімається небачена за своєю масовістю хвиля переселення на Україну селян-зворотників [3] (так називали вихідців з України) з Далекого Сходу, Сибіру, Туркестану, Казахстану, а також селян перенаселених центральних губерній України і Росії. Голод, викликаний неврожаями попередніх років, спричинених засухами, пожежами, сараною, падіжем худоби, браком інвентаря, насіння та можливість повернення в рідні місця стали основною причиною переселенського руху

[4].

На початку травня 1920 p. на Миколаївщині були помічені перші поодинокі переселенці, що направлялися в Катеринославську губернію. 21 червня 1921