У 1988 р. Товариство Лева відкрило нове відділення - екологічну секцію, яка провела акції протесту проти будівництва ТЕЦ-2 на вугіллі, проти руху приватного автотранспорту в центральній частині міста, "Зелену толоку" на Високому замку, влаштувала 100-денну екологічну експедицію по Дністру [18].

Такі широкомасштабні акції почали набирати все більш яскраво вираженого політичного забарвлення, все частіше зачіпати й ущемляти інтереси тогочасних економічних та політичних можновладців. Як наслідок, влада все більш відходила від початкової толерантності і співпраці: в офіційних виданнях і засобах масової інформації з'явились статті, що критикували дії Товариства Лева і тим самим дискредитували його діяльність.

В той же період на території Центральної та Східної України відбувались подібні, хоча і не такі масштабні, події по організації молодіжної самодіяльної ініціативи. В Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Кривому Розі та інших великих містах продовжували створюватись політичні дискусійні клуби, які об'єднували і сприяли свідомій політичній активізації великої кількості молоді та студентства.

Восени 1987 р. в Києві був офіційно зареєстрований Український культурологічний клуб (УКК), який за характером своїх позицій і вподобань став у опозицію існуючій владі. Як і їх львівські колеги, представники УКК почали відстоювати право на існування історичних пам'яток, а також сприяти їх відродженню. Так, 4 жовтня 1987 р. Міністерство культури УРСР, Київська міська рада та Міністерство оборони СРСР отримали офіційні листи-звернення Українського культурологічного клубу, в яких викладались вимоги і пояснювались причини протесту проти будівництва в межах Києво-Могилянської академії їдалень Військово-морського політичного училища. На рахунку діяльності УКК зберігається і акція по приверненню уваги до проблеми свободи слова в Радянському Союзі в ракурсі вшанування пам'яті та творчості видатного українського поета В.Стуса [19].

З поглибленням процесу гласності й демократії політизація населення продовжувала стрімко зростати. В кінці 1980-х pp. загальна кількість самодіяльних громадсько-політичних об'єднань, позбавлених вікових меж, нараховувала в Україні близько 20 тисяч [20]. Вони діяли більш як за 200 напрямками [21]. Деякі такі об'єднання були досить чисельними, стабільно об'єднуючи від 500 до 3000 осіб [22]. Майже половину цих неформальних об'єднань складали люди віком до тридцяти років, часто саме вони були в числі їх засновників або керуючим ядром [23].

Привабливість неформального молодіжного руху пояснюється тим, що майже кожен з його напрямків пропагував новий, протилежний до встановленого комсомолом стиль життя. Велика кількість молодіжних об'єднань у другій половині 1980-х pp. займалась популяризацією неофіційних тлумачень злободенних суспільно- політичних подій, що відбувались в країні. Вони будили в молоді національну самосвідомість, давали можливість вивчати етнографію рідного краю, по-новому осягнути зміст і хід української історії та в контексті цього - процес створення і існування Радянського Союзу.

Лише протягом 1988 р. в Україні виникло більше як 3 тис. молодіжних організацій, диску- сійно-політичних клубів та неформальних об'єднань, які згуртували і надали можливість проявити свої суспільно-політичні вподобання сотням тисяч громадян, абсолютну більшість яких складала молодь [24].

Таким чином, українська молодь вже в другій половині 1980-х pp. змогла подолати рубіж між хаотичною сукупністю молодіжних угрупу- вань і становленням цілеспрямованого організованого молодіжного руху. Цьому процесу сприяла низка факторів. Молодь була підтримана частиною офіційних осіб, які стали на шлях здобут-

Література

Неформальные объединения молодежи: Методические рекомендации. - К.: Б. и., 1988. - 15 с.; Неформальные объединения молодежи вчера, сегодня... а завтра? Сб. статей / ВКШ при ЦК ВЛКСМ. Науч. отд.-М., 1988.-68 с.

Левичева В.Ф. Молодежный Вавилон: Размышления о неформальном движении. - М.: Молодая гвардия, 1989.-219 с.

Комсомол и перестройка: Теория и опыт: На материалах ВЛЕССМ и ЛЕС СМ. Сб-к статей / Высшая комсомольская школа при ЦК ВЛКСМ. - М., 1989. - 192 с.

Неформальная волна. - М.: Изд-во при ВКШ, 1990. - 84 е.; Неформалы: Социальные инициативы. -М.: Московский рабочий, 1990. -240 с.

Анищук В В. Рост социальной активности молодежи. - К; О.: Вища школа, 1988. - 191 е.; Громов АВ., Кузин О.С. Неформалы: кто есть кто? - М.: Мысль, 1990. -269 с.

Головенько В. Український молодіжний рух у XX ст.: Історико-політологічний аналіз основних періодів - К: Вид-во АЛД, 1997. - 160 с.; Головенько В.А., Корніевський О.А Український молодіжний рух: історія та сьогодення / Український НДІ про- блеммолоді - К.: Наукова думка, 1994. - 111 с.

Бебик В.М., Головатий МФ, Ребкало В.А Політична культура сучасної молоді. - К: Вид-во АЛД, 1996.- 112 с.

Кулік В., Голобуцька Т., Голобуцький О. Молода Україна: сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива: Дослідження. - К. Центр дослідження проблем громадянського суспільства, 2000.-460 с.

Неформалы: Социальные инициативы. - С. 4.

Кулік В., Голобуцька Т., Голобуцький О. Вказ. пра- ця. - С. 91.

Неформальные объединения молодежи вчера, сегод- тя Україною незалежності або ж які просто підтримували процес демократичної трансформації радянського суспільства. Така підтримка надавала сили і резонансу молодіжному рухові. Молодь, в свою чергу, почала наближатись до проблем, актуальних для старшого покоління, проявляючи, до речі, і підвищену зацікавленість до збереження спадщини своїх пращурів. Це зближувало різні за віком і вподобаннями групи населення і робило загальногромадянські організовані акції більш дієвими і результативними.

ня ... а завтра? Сб.