Таким чином, напередодні виборів 1998 року до вищого законодавчого органу країни, українське суспільство все ще перебувало в стані невизначеності щодо того, яке майбутнє обрати: інтегруватись у світове співтовариство, долаючи всі труднощі і перепони, реформувати всі сфери життя суспільства, чи повертатись назад у минуле. А вітчизняні політичні партії навесні 1998 року, змагаючись за мандати у Верховній Раді, пропонували рецепти виходу з кризи на будь-який смак.

Далі, давайте подивимось, які політичні смаки мають виборці Миколаївщини. Нагадаємо, що обласні результати голосування у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі відрізняються від українських: якщо в Україні в цілому подолали 4-відсотковий бар'єр 8 політичних партії (КПУ - 24,68%, НРУ - 9,4%, СПУ-СелПУ - 8,54%, ПЗУ - 5,46%, НДП - 4,99%, "Громада" - 4,68%, ПСПУ - 4,04%, та СДПУ(о) - 4,02%) [9], то в нашому регіоні їх було шість (КПУ - 38,3%, НДП - 10,6%, НРУ - 6,4%, ПЗУ - 5,8%, СПУ-СелПУ - 5,3% та ПСПУ - 4,2% голосів) [10]. Як бачимо, інший не лише склад "фіналістів", а й кількість набраних голосів "за" (перелік складено в порядку зменшення набраних відсотків). Якщо ж розглянути ці результати з точки зору того, яке майбутнє обрали мешканці Миколаївщини для себе та своїх дітей на порозі III тисячоліття, то ми побачимо, що вибір було зроблено на користь програм лівих політичних партій та виборчих блоків. Адже, комуністи, прогресивні соціалісти та виборчий блок СПУ- СелПУ разом набрали близько 48 відсотків голосів, а це незаперечний успіх. Такий підсумок останніх парламентських виборів ще раз підтвердив репутацію Півдня України як "червоного регіону".

В той же час, порівнявши відсотки, що набрали політичні партії, в програмах яких було пряме посилання на те, що Україна обирає свій шлях у ХХІ століття, то розумієш, що не все так однозначно. 3 шестірки лідерів в регіоні лише у двох партій - НРУ та блоку СПУ-СелПУ - було таке посилання в програмах. За НРУ було віддано 6,4 відсотка голосів, за СПУ-СелПУ - 5,3 відсотка. Однак, як вже згадувалось, наявність чи відсутність цього програмового положення не була вирішальним чинником в процесі прийняття рішення на виборчій дільниці.

Отже, очевидно, що український електорат на запитання про те, якою дорогою і з яким багажем Україна підійде до межі тисячоліть, дав відповідь на користь лівих політичних сил. І пересічного виборця можна зрозуміти. Адже йому щодня треба виживати і розв'язувати величезну кількість буденних проблем. І більшості населення здається, що вчора жити було легше, а проблем було менше.

На жаль, наше суспільство зовсім мало думає про майбутнє. Більшість живе у відрізку сьогоднішнього, а деяка частина - навіть вчорашнього дня. Це - сумна реальність. Не буду оригінальною, якщо скажу, що треба думати про прийдешній день, працювати на перспективу. І не в останню чергу, - це завдання політичних партій, одна з їх функцій. Націлити свій електорат на майбутнє, окреслити позитивну перспективу, подати зрозумілий план досягнення визначеної мети - це обов'язок кожної серйозної політичної сили. Будемо сподіватись, що втретьому тисячолітті такі сили в Україні з'являться.

Література

Поточний архів управління юстиції в Миколаївській області. Державний реєстр об'єднань громадян, арк. 1-70.

Право вибору: Політичні партії та виборчі блоки. - К.: Заповіт, 1998. - 128 с.

Ibid., с. 28.

Ibid., с. 87.

Ibid., с. 110.

Ibid., с. 52.

Ibid., с. 112.

Ibid., с. 7-11, 17-20, 24-29, 45-49, 56-60, 75-87, 93-97, 106-114, 124-128.

"Сопіга spem spero!" // Зеркало недели. - 1998. - 4-10 квітня. - С. 1-2.

Результати голосування та виборів народних депутатів України // Радянське Прибужжя. - 1998. - 7 квітня. - С. 3.