УДК 355.425.4(477.62)

Бровар О.В., Донецький національний університет

Діяльність міських партизанських загонів Донбасу в жовтні 1941 — вересні 1943 pp.

У статті аналізується бойова діяльність міських партизанських загонів Донбасу в тріод окупації 1941-1943 pp. Автор досліджує історію 'їх виникнення, особливості умов, в яких вони діяли, аналізує пов 'язані з цим форми і мотиви боротьби, взаємодію з місцевим підпіллям і регулярншли частинами Червоної Армії.

In this article the author studies the Donbass town partisan detachments fighting actions during the occupation period of 1941-1943. The author investigates the history of their origin, the peculiarities of the conditions in which they acted, analyses the struggle forms and methods, the cooperation with local underground organizations and regular military units of the Red Army.Серед питань, що пов'язані з вивченням руху Опору в Донбасі ще недостатньо висвітлена діяльність тих партизанських загонів, що діяли в окремих містах регіону. Пов'язано це з тим, що дослідники, як правило, більше уваги приділяли вивченню бойових дій загонів, які були створені у північно-східній частині регіону.

Проте факти свідчать, що загони, сформовані в містах, відіграли значну роль у розгортанні всенародної боротьби в тилу ворога. Під час окупації лише в Донецькій області налічувалось 27 міських партизанських загонів, а взагалі в Донбасі - 33. їх діяльність вже була розглянута в деяких працях 60-90-х pp. XX ст., коли дослідникам стали доступні матеріали, які раніше не використовувалися [1].

Автор цієї статті ставить своєю метою проаналізувати діяльність міських партизанських загонів регіону під час окупації в період Великої Вітчизняної війни.

Зважаючи на те, що Донбас був потужним економічним регіоном, активна бойова діяльність міських партизанських загонів набувала великого значення, зокрема проведення диверсій на підприємствах вугільної, металургійної галузі та залізничному транспорті. Необхідно відмітити, що ці загони діяли в значно складніших умовах, ніж ті, що дислокувались в лісових районах. По-перше, вони практично не мали збройних баз. їх бійці були озброєні переважно легкою особистою зброєю - пістолетами та револьверами, інколи гранатами [2]. По-друге, таким загонам було дуже важко збиратися й пересуватися по окупованому місту. По-третє, у містах з партизанами та підпільниками вела боротьбу значна кількість спеціальних каральних органів: таємна державна поліція (гестапо), служба безпеки (СД), польова жандармерія, допоміжна поліція, військова розвідка. Мережа таємної агентури ворога в окупованих містах була досить щільною. До того ж командири і бійці міських загонів, як правило, підбиралися з місцевих активістів і переважно комуністів і комсомольців [3]. їх добре знало місцеве населення і непоодинокими були випадки, що саме це було причиною їх швидкого арешту в перші дні окупації. Тому лише деякі міські партизанські загони змогли розпочати свою діяльність, більшість створювалась вже в умовах окупації місцевими патріотами або оперативними співробітниками Українського штабу партизанського руху.

Так, у грудні 1941 р. з міста Ворошиловграда Сталінським обкомом КП(б)У та органами НКВС для виконання спеціального завдання в тилу ворога був направлений старший політрук

О.Шведов, після чого він мав повернутися назад. Але перейти лінію фронту йому не пощастило. А.О.Шведов залишився на окупованій території і в місті Сталіно налагодив зв'язок з підпільними групами під керівництвом О.ДВласова, ПФ.Батули, об'єднав їх в один загін, поширивши його дії на різні райони міста. Особистий склад загону налічував 47 чоловік [4].

Бійці загону з початку 1942 і до вересня 1943 року визволяли військовополонених, друкували та розповсюджували листівки, збирали дані про переміщення і дислокацію ворожих військ, які потім переправляли через лінію фронту командуванню Червоної Армії. Загін мав кілька добре законспірованих квартир, де його члени збиралися на засідання, переховували зброю, листівки, виготовляли документи. Найбільш важливим для бійців загону було знищення живої сили та техніки ворога. За період з січня 1942 до початку вересня 1943 року загоном О.А.Шведова було знищено: військових ешелонів - 37, гаражів - З, складів боєприпасів - 3, інших складів - 4, солдатів і офіцерів - близько 300. За 20 місяців своєї активної бойової діяльності загін втратив лише 3-х чоловік [5].

Активно діяла в місті Сніжному створена в січні 1942 р. партизанська група, командиром якої став колишній вчитель Ю.І.Кочетов [6]. Комісаром групи був Г.І.Лебедєв, який до війни працював викладачем військово-фізичного виховання в технікумі і середній школі № 5. До квітня 1942 р. цей партизанський загін активних бойових дій не проводив, займався здобуванням зброї, підбором бійців. На початок 1943 р. загін, який був названий на честь відомого героя громадянської війни "Партизан Залізняк", налічував вже 29 чоловік [7].

Партизани в пошкодженій штольні шахти № 8-біс обладнали склад зброї, пального, боєприпасів [8]. Бійці загону проводили диверсії на шахтах і транспорті, всіляко зривали спроби німців їх відбудувати. Взимку 1943 p., під час загального відступу німецьких військ від Ста- лінграду, партизани пошкоджували лінії зв'язку, знищували невеликі підрозділи ворога. З квітня 1943 р. бійці загону В.Лата, М.Перегудов,

Петькін, Л.Кармаєв, В.Гайдук на станції Со- ф'їно-Бродська спалили великий військовий склад, де було знищено багато зброї, продовольства та обмундирування. Чистяківська група партизанського загону на станції Дебальцеве підірвала німецький військовий ешелон. Партизани Ю.І.Кочєтов, М.Р.Нищеряков, МС.Мірош- ниченко вчинили диверсію на Штерівській ділянці.

Стурбовані сміливими діями партизан окупаційні власті посилили