репресивні заходи і в березні 1943 р. вистежили деякі конспіративні квартири. Розпочалися арешти, було схоплено і тяжкопораненого командира загону Ю.І.Кочет- ова, якого разом з іншими заарештованими партизанами розстріляли 22 квітня 1943 р. Усього з 29 бійців загону загинуло 14 [9]. Після загибелі Ю.І.Кочетова загін очолив Г.І. Лебедев. Взагалі з січня по 25 серпня 1943 р. бійці загону "Партизан Залізняк" знищили 25 солдат і офіцерів ворога, підірвали 3 військові ешелони, спалили 14 залізних вагонів, знищили 2 мости, З склади з військовим майном, 3 автомашини, 2 вузли зв'язку. Захопили 2 кулемети, 37 гвинтівок, 4 автомати, 12500 патронів [10]. Крім того, бійці загону вели постійну агітаційну роботу серед робітників та місцевого населення.
В травні 1943 р. було здійснено десантування в тилу ворога кількох груп, які згідно з планом УШПР повинні були розгорнути діяльність по створенню нових та активізації вже діючих партизанських загонів під час очікуваного літнього наступу німців. Одна з таких груп, яка входила до складу загону ім. Сталіна, на чолі з В.ДАвдєєвим десантувалась 31 травня в районі села Велика Янісоль, на 55 кілометрів північно- західніше від великого залізничного вузла Вол- новахи. Однак група швидко була виявлена і оточена каральним загоном. Після семигодинного бою, з наступом темряви, знищивши близько 85 карателів, група прорвала кільце оточення і відірвалась від переслідування. Вона вирушила у напряму до міста Сталіно, сподіваючись з'єднатись з основною групою, яку очолював командир загону М.М.Трифонов (Югов). Але доля групи М.М.Трифонова (Югова) склалася трагічно. Вона десантувалась у двох кілометрах від села Павлівка Марійського району і через кілька годин була оточена каральним загоном, який налічував більше 700 чоловік. 13 партизан- десантників вимушені були прийняти бій з переважаючими силами ворога. Після кількагодинного бою, коли вже закінчилися всі боєприпаси, десантники, що залишились в живих, підірвали себе фанатами. Група В.Д. Авдеева з семи чоловік дісталася міста Сталіно, де і розгорнула організаційну та бойову діяльність.
На промислових підприємствах та на шахтах міста було організовано 11 партизанських груп загальною чисельністю 180 чоловік, які були об'єднані в один загін ім. Сталіна під командуванням В.ДАвдєєва, який діяв до визволення Донбасу частинами Червоної Армії. У вересні 1943 р. загін вчинив 4 диверсії на транспорті, спалив 2 танки, 1 артилерійський склад і б електродвигунів, пошкодив 7 паровозів 1 вугільний млин, 5 разів руйнував поштово-телеграфний зв'язок навколо Сталіно, влаштував 18 обвалів у шахтах, знищив у боях 321 солдата та офіцера ворога, взявши при цьому чимало трофеїв. За червень - серпень надруковано 1 б різних листівок, звернень та наказів загальним тиражем 4715 примірників [11].
На території Петровського району м. Сталіно виникли і почали діяти невеликі, не пов'язані між собою підпільно-патріотичні групи під керівництвом Н.О.Кийкової, О.П.Краснікова, В.Л.Вейса. Учасники цих груп здійснювали окремі диверсії, вербували до складу груп патріотів з місцевого населення.
Влітку 1943 р. до Петровського району прибув В.Я.Грицаєнко, який був бійцем партизанського загону О.А.Шведова. В кінці липня - на початку серпня ці групи були об'єднані в один загін під командуванням В.Я.Грицаєнка. Інформаційна група загону приймала по конспіративному радіо зведення Радінформбюро, розмножувала їх на друкарській машинці та розповсюджувала серед населення. Інша група займалася визволенням з табору військовополонених радянських солдат. Так, на початку вересня 1943 р. члени загону Т.О.Юрков, І.НПрищепа визволили з табору 39 чоловік.
Агітаційна група проводила політичну роботу серед солдатів "Російської визвольної армії", козачих та національних формувань, зокрема "Туркестанського легіону", які входили як допоміжні частини до складу німецької армії. Деякі з них вступили в зв'язок з партизанами і почали допомагати їм. Рядові В.Л.Баранов, Ю.ПЧер- нов, Г.Н.Долоберідзе, А.П.Гегечкорі, охороняючи німецькі військові склади, викрадали і передавали до штабу загону зброю, боєприпаси, фанати, пальне.
За рішенням штабу загону на роботу в поліцію були направлені партизани О.П.Заволокін,
Т. А.Юрков, І.Н.Прнщепа. Вони проводили агітаційну роботу серед поліцейських, розповсюджували листівки та звернення Радінформбюро в населених пунктах, викрадали зброю та боєприпаси у міської поліції [12].
У Костянтинівці та Костянтинівському районі активно діяла підпільно-патріотична диверсійна група, яку організував І.Г.Ладник. Згодом група перетворилась на міський партизанський загін, який налічував 75 чоловік, мав оперативний штаб і відповідну структуру. Оперативний штаб одночасно керував діяльністю молодіжної партизанської групи на чолі з О.І.Стомплів- ським, дружківської партизанської групи З.О.Ібрагімової, підтримував постійний зв'язок з підпільними групами Дзержинська, Часів-Яра, станції Фенольна. Загін провів ряд диверсій на підприємствах міста, зірвав обмолот зерна в колишньому радгоспі № 10. Але внаслідок зради 10 членів загону були заарештовані, у тому числі керівники штабу - майор Г.Г.Яковлев та старший лейтенант В.К.Колоколов, яких після допитів і катувань було розстріляно в липні 1943 р. Незважаючи на арешт частини керівництва оперативного штабу, загін продовжував свою діяльність до визволення міста частинами Червоної Армії [13].
В місті Харцизьку направлений УШПР до ворожого тилу І.П.Дунаев у листопаді 1942 р. створив підпільно-диверсійну групу, яка стала ядром партизанського загону "За Батьківщину". Цей загін діяв на території Амвросіївського, Харцизького та Чистяківського районів Сталінської області [14]. До його складу входили патріоти міст Зугреса, Іловайська, Харцизька, Амв- росіївки, Степаново-Кринки, Троїцько- Харцизька. Загін налічував 89 підпільників- партизан. Групою, яка діяла в районі Харцизька, керував інженер локомотивного депо