УДК 371(477) "18/19"

Морозова О.С., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Місце і роль М.М.Аркаса у відродженні національної школи

На основі значного архівного }>штеріалу, а також останніх досліджень сучасних науковців у статті розглядається процес впровадження рідної мови в школи Миколаєва на початку XX ст. Висвітлюється особлива роль просвітителя М.М.Аркаса у цьому процесі. Автор доходить висновку, що постать Аркаса як одного з найяскравіших борців за націоналізацію школи на Миколаївщині заслуговує великої уваги.

On the basis of considerable archival materials, and the latest investigations of modern scientists, in the article the process of the assertion native language in schools of Mykolayiv at the beginning of the XX century is considered. Lighted up is the special role of the enlightener N.N.Arkas in this process. The author comes to the conclusion, that the personality ofArkas, as one of the famous fighters for the nationalization of school in Mykolayiv region, deserves greater attention.На сучасному етапі розбудови незалежної держави перед Україною постає багато найважливіших питань. Одним з головних є питання націоналізації усіх сфер діяльності, зокрема освіти. Розмова на цю тему почалася ще в кінці

ст. та згодом набула дуже широкого розповсюдження. Зважаючи на теперішній стан освіти, коли ще й досі в багатьох навчальних закладах говорять недержавною мовою, питання про націоналізацію освіти в кінці XIX - на початку

ст. в Україні, зокрема на Миколаївщині, набуло великої актуальності, крім того, вирішення його допомагає закрити "білі плями" в історичній науці.

Труднощі при розробці даного питання викликає те, що поки ще немає фундаментальних праць, присвячених цій темі, хоча дуже добре працювали над питанням відомі вчені В.ІСарбей [1], ЛКауфман [2].

За останній час вийшло багато праць сучасних вчених, присвячених темі відродження національної школи на Миколаївщині. Зокрема, це праці ЛРжепецького [3], В.О.Жадько [4], В.П.Шкварця [5] та ін. Автори доводять, що в кінці XIX - на початку XX ст. на нашій батьківщині точилася справжня боротьба за вживання рідної мови в школі.

Висвітлення досі ще невідомих сторінок цієї боротьби, базуючись на великій кількості архівних джерел разом з найсучаснішими розробками істориків, є метою даної роботи.

В кінці XIX ст. питання про націоналізацію школи було дуже гострим серед частини української інтелігенції. Аналізуючи антиукраїнську політику царизму, який не визнавав українського народу, треба згадати циркуляр Валуєва (1863 р.), Емський указ Олександра II (1876 p.).

Взагалі над українцями важким гнітом лежала заборона рідного слова. Колонізаторська політика царського уряду виявилась і в його ставленні до народної освіти. Було заборонене викладання в школах українською мовою. Але не можна сказати, що народ був байдужий до цього. Ще в кінці XVIII ст. з'явився інтерес до рідної мови, письменства, фольклору, історії, а в кінці XIX - на початку XX ст. це питання дійшло до своєї кульмінації.

Слід відмітити, що на Миколаївщині та й взагалі в Україні було не так багато людей, які б, не боячись репресій, могли б стати на захист рідного слова. Одним із них був видатний просвітитель, історик, композитор і етнограф Микола Миколайович Аркас. У діяльності Аркаса одне з провідних місць займала ідея відродження національної школи, яка мала бути інструментом становлення національно свідомого українця в процесі навчання та виховання українською мовою. Він постійно вболівав за її поширення та збереження, "яку державний уряд зводить з лиця землі" [6], та за розбудову української школи, яка б розвивала національне почуття та любов до усього рідного, виховувала справжніх дітей України. Він з болем констатував, що навіть "прості люди забувають своє і за панством перевертаються на невідь-що". Аркас мріяв про відкриття у селах українських шкіл, щоб "не цуралися і не стидилися наші люди своєї рідної мови" [7].

Як голова українського товариства "Просвіта", що започаткувало свою діяльність 25 лютого 1907 р. в Миколаєві, він неодноразово ділився думками про глибинне значення рідної мови у стінах школи, в листах до прогресивних діячів свого часу. Так, показовими у цьому зв'язку є листи, в яких він констатує, що українська граматика "дуже потрібна і дітям, і нам усім" [8], "якби ж тільки нічого не перешкоджало щиріше братися до національного самосвідомства нашим вчителям, багато дехто з них далеко не розуміють ще гаразд усієї вартості цього руху, усієї користі рідної мови..." [9]. Та виражає надію: "Мине рік або два, понаводяться наші школи, і у цій справі буде легше, а поки що складати руки не годиться..." [10].

Також писав Микола Миколайович про необхідність викладання в університетах "нашою мовою" історію України, історію української літератури та забезпечити доступ до цих лекцій не лише студентів, а усіх бажаючих [11].

Треба відмітити, що до активної діяльності в галузі націоналізації школи Аркаса спонукало декілька чинників: по-перше, спілкуючись з селянськими дітьми в Богданівці, він наче всмоктує живі народні традиції, звичаї, культуру, мову народу, і сам стає частиною його життя і не бачить свого майбутнього поза ним [12]; по- друге, навчаючись у Новоросійському університеті, він миттєво відчуває фальш і порожнечу місцевої інтелектуальної еліти, їх зневажливе ставлення до того, що складає його духовний стрижень українства [13].

Своє прагнення впровадити рідну