УДК 393 (477)"375/1492"

Козлов М.М., Миколаївський державний університет ім. В.О. Сухомлинського

Основи давньослов'янських космологічних з'явлень - культ небесного бика Сварога-Тура

У даній статті розглядаються обряди та вірування наших предків дохристиянської доби, по- в 'язані з язичницькими богаїш Сварогом та Туром

The traditions and beliefs of our ancestors ofpre-Christian epoch, connected with such heathen gods as Swarog and Tur, are analyzed in this article.На початку XXI ст. посилилась цікавість до вітчизняних стародавніх культів та традицій. І це не дивно, адже розвиток сучасної релігії та культури не уявляється можливим без ґрунтовного дослідження першооснови давньослов'ян- ської ментальності, яка складалася протягом тисячоліть.

Уявлення про Сварога та близького до нього Тура - уособлень небесного вогню та життєвої сили - невід'ємна частина загального язичницького світогляду, підґрунтя ментальних особливостей давніх слов'ян та інших індоєвропейських народів, які складалися у дохристиянську епоху. Тому актуальність цієї теми не викликає ніякого сумніву. Реконструкція уявлень наших предків, пов'язаних зі Сварогом та Туром, - головна мета даної статті. В ній вперше порівняні культи Сварога - творця небесного світла з культом іншої східнослов'янської міфологічної істоти - небесним биком Туром.

В історичній науці існують різні погляди на функцію Сварога. У дослідженнях слов'янського язичництва кінця XVIII - початку XIX ст. Сварог ігнорується. Лише представники міфологічної школи звернули увагу на етимології цього бога. Так, О.М.Афанасьев порівняв ім'я божества "Сварог" з санскритським "sur", що означає "той, що блищить, світлий" та "svaru" (стріла) та пояснив бога як уособлення неба та сонячних променів [1].

Ї.Срезневський та М.І.Костомаров вважали, що Сварог - це один з епітетів та імен сонця, подібно до Святовіда, Радегаста, Яровіта, Даж- дьбога та ін. [2; 3]. ДІДепкін висловив припущення про зв'язок імені "Сварога" з чеським "svora", що означає "кілька собак, зв'язаних разом". Інше пояснення імені бога за ДЩепкіним - це співставлений імені Сварога з давньосло- в'янським "свар" ("ріг") у значенні "міцний", "сильний", бог з рогами, сильний бог [4]. На думку Я.Є.Боровського, Сварог у дохристиянські часи символізував не лише сонце, а все небо, світло та тепло. Він був першобогом, тобто прабатьком усіх людей та богів [5]. Точка зору Я.Є.Боровського згодом була підтримана В.М.Зубарем та Ю.В.Павленком [б]. О.М.Рапов дійшов висновку, що Сварог у X ст. був заступником ремісників, особливо ковалів [7].

Що ж стосується уявлень про бога Тура, то дослідники слов'янського язичництва або зовсім ігнорують його у своїх творах, або інтерпретують як уособлення літнього сонця, чоловічої сили, воно близьке до Велеса [8; 9].

Таким чином, історіофафічний аналіз матеріалу щодо поставленої у даному дослідженні проблеми дозволяє дійти висновку, що в науці дотепер не існує єдиної концептуально-цілісної системи уявлень про погляди східних слов'ян- язичників відносно Сварога та Тура, отже, дана тема заслуговує на аналіз.

Культ небесного бога, від якого залежали вдача на полюванні і згодом прибуток у скотарстві, виник, вірогідно, у дослов'янську добу. У найдавніших частинах літописів деяких індоєвропейських народів згадуються народні легенди про походження перших великих міст у місцевостях, на які вказує чарівний небесний бик-тур.

Так, в литовських "хроніках" розповідається легенда, за якою місцевий князь Гедимін, полюючи на Кривій горі, вбив великого тура і, радіючи з цього, назвав місце "Туровою горою". На тому самому місці князю нібито приснився сон, де він бачив залізного вовка, в животі якого вило ще сто вовків. Язичницький жрець пояснив Гедиміну, що якийсь найбільший бог радить поставити на цьому місці велике місто, славне своїми людьми на увесь світ. Згодом князь побудував там місто Вільно - майбутню столицю Литви [10].

Схожі повідомлення знаходимо у слов'яно- молдавському літописі "Сказання вкратце о молдавських господарях", де розповідається про початок виникнення Молдавії. За джерелом, волоський воєвода Драгож, полюючи на тура, знайшов чудове місце, де полювання закінчилося вдачею. Далі розповідається: "И приведе им от бога в серце мысль, дабых розсмотрели себе на питательство место и вселися тут" [11].

В обох випадках засновник майбутнього славного міста потрапляє до сакральної місцевості, полюючи на тура, а згодом отримує пораду від бога збудувати селище в даному місці. В цих письмових джерелах тур виступає одночасно в трьох іпостасях. Він приводить головного героя до священного місця, виступає в ролі будівельної жертви, а згодом у вигляді "найбільшого бога" - радника.

Про наявність у давніх слов'ян VI ст. якогось небесного бога - володаря над усіма, від якого залежали життя та смерть людей і якому приносили в жертву биків, повідомляє у своїй "Війні з готами" візантійський хроніст Прокопій Кеса- рійський [12].

Деякі атрибути бога-бика існували у солярних богів полабських слов'ян. Дітмар Мерзенбу- різький, наприклад, пише, що в селищі Редерарі- ум Сварожич бог неба та світла мав храм з дерева, який підтримувався в основі рогами биків [13].

У Саксонській Хроніці описується ідол іншого полабського бога сонця та війни Радегасті, храм якого знаходився у Ретрі. За даними автора даного джерела, ідол замість голови мав щит, на якому була зображена бича голова. В жертву цьому богу, за даними Герольда, приносили биків та овець [14]. Оттон Бамберзький свідчить, що в головному храмі міста Щеціна зберігалися роги турів, прикрашені коштовними каміннями [15].

У східних