УДК 629.5 (091)(477.73) + 930

Рижева Н.О., Миколаївський державний університет

Миколаїв - центр суднобудування на Півдні України:

до історіографії проблеми

Вивчається історія становлення і розвитку кораблебудування в м. Миколаєві на основі історіографічного аналізу наукової, документальної, мемуарної літератури, публіцистичних нарисів.

The history of formation and development of shipbuilding in Mykolayiv on the basis of historio- graphical analyses is studied. This analyses is made with the help of scientific literature, publicistic essays and memoirs.У сучасній вітчизняній історіографії помітна чітка тенденція доісторичного краєзнавства, проблеми якого завжди були актуальними. Предметом аналізу даної статті є історіофафічний огляд історії становлення і розвитку суднобудування в Миколаєві, що в історичній літературі здійснюється вперше. Завдання автора статті полягає в тому, щоб простежити відображення історії Миколаєва як центру кораблебудівної промисловості та науково-технічної думки в Україні у вітчизняній історичній науці.

Загальновідомо, що з початку свого становлення Миколаїв споруджувався як центр суднобудування, місто корабелів. "Миколаїв народився як придаток до верфі, ним він залишався завжди", - говорить дослідник Ю.С.Крючков [1]. Певна річ, автори робіт з історії Миколаєва не могли не торкатися проблеми, що визначає головне призначення міста. Певний інтерес до названої тематики з'являється у зацікавлених дослідників уже в середині XIX ст. У 1853 р. в Миколаєві обробкою документів і матеріалів портового архіву займався морський історик О.ПСоколов. Це дозволило йому написати ряд статей про місто корабелів і про його засновника М.Л.Фалєєва [2]. Про Миколаїв як портове місто, вфф "військових кораблів" писав у 1860 р. підполковник Генфального штабу А.ПІмідт [3]. Вже у пфшому історичному нарисі про Миколаїв, написаному в 1861 р. адміралом М.М. Кумані, підкреслюється промислова специфіка міста, центра суднобудування [4].

Відмітимо, що у визначений пфіод з'являються публікації з досліджуваної проблеми на сторінках пфшої міської газети, що виходила в 60-ті роки XIX ст., - "Николаевский вестник". її редактором був військовий моряк, капітан- лейтенант (у відставці) Є.С.Павловський. Він друкує ряд статей, що містять важливий пфшо- джфельний матфіал, а також, в певній мірі, узагальнення концепційного характеру. Є.С.Пав- ловський. друкує статті про життя міста корабелів і в журналі "Морской сборник", який виходив у Санкт-Петербурзі [5].

Безсумнівною науковою цінністю є видана в 1890 р. прогресивним громадським діячем, письменником, краєзнавцем Григорієм Миколайовичем Ге книга "Історичний нарис столітнього існування міста Миколаєва біля гирла Інгулу (1790-1890)" [б]. Проблема становлення Миколаєва названим автором розкривається на основі документів міського архіву. Ціннісна сутність праці полягає в акценті Г.М.Ге на тому, що місто, суднобудування, флот не могли існувати один без одного.

Оскільки обсяг статті обмежений, то перейдемо до історіографічного аналізу літератури наступного періоду в історії Миколаєва як центра суднобудування - другої половини XX ст., що найбільше цікавить нас. У науковій і публіцистичній літературі нового періоду, що подає життя Миколаєва, простежується першочерговий інтерес до історії розвитку в ньому кораблебудування.

Концепція становлення Миколаєва як одного із провідних центрів кораблебудування в Україні знаходить своє обґрунтування у працях авторів радянського періоду. Це знайшло своє відображення в публікаціях ветерана Великої Вітчизняної війни, засновника музею заводу ім. 61 Комунара, A.JI. Журавля. Цінність його робіт, що друкувалися в кінці 60-х - на початку 70-х років XX ст. на сторінках газети "Южная правда" і загальносоюзного журналу "Судостроение" [7], полягає у використанні великої кількості джерел, хоч в концептуальному плані простежується радянська школа бачення історичного минулого.

У 70-80-ті роки XX ст. виходить інформацій- но-довідкова література про місто, де акцентується увага на його промисловій специфіці [8]. Дана література хоч і носить популярний характер, що сприяє знайомству широкого контингенту читачів з історією Миколаєва, допомагає в науковому осмисленні проблеми, що аналізується, в плані введення до наукового обігу матеріалів обласного і центральних державних архівів.

Провідним дослідником історії Миколаєва як провідного суднобудівельного центру, на нашу думку, є доктор технічних наук, професор, заслужений працівник культури України Ю.С.Крючков. Для праць цього автора характерне серйозне ставлення до джерел, як опублікованих, так і архівних, введених ним до наукового обігу. Його внесок у вивчення історії міста представлений понад 60 статтями, а також книгами: "Олексій Самійлович Грейг" (1984), "Самійло Карлович Грейг" (1988), "Ім'я на борту" (1988), "Старий Миколаїв і околиці" (1991) [9]. Визнанням цінності праць автора стає публікація статей у загальносоюзних виданнях, зокрема в журналі "Судостроение". Сферою першочергової уваги Ю.С.Крючкова є історія парусного суднобудування у Миколаєві. Дякуючи його науковим знахідкам, вперше широкому колу зацікавлених читачів стає відома точна кількість суден, що зійшли із стапелів Миколаївського Адміралтейства за 70 років з початку побудови першого парусного судна у 1790 р. до фактичної ліквідації Чорноморського парусного флоту після Паризького мирного договору 1856 р. [10]. Чітко простежується концепція дослідника: місто створювалось як верф військового флоту, успіх створення якої забезпечив становлення і розвиток усіх видів суднобудування. Реалізацію суднобудівних програм у Миколаєві автор надзвичайно тісно пов'язує з творчою діяльністю "батьків- засновників міста", видатних історичних особистостей в галузі науки, техніки, технології кораблебудування. У його працях науковість і об'єктивність є головною рисою, яка досягається позитивним ставленням до досліджень своїх попередників. Все це, безумовно, зберігається і відшліфовується в подальших роботах Ю.С.Крючкова.

У зв'язку з тим, що концептуальні основи всіх його праць