У 60-80-ті роки XX ст. історія становлення Миколаєва як міста корабелів у тій чи іншій мірі знаходить відображення в багатотомних працях з історії України [13], історії міст і сіл УРСР (Миколаївська обл.) [14]. Слід нагадати: викладення матеріалу в даних працях подавалось у плані марксистсько-ленінських оцінок історичного минулого, а також штучно перебільшувалася роль КПРС у всіх процесах, що відбувалися в часи тоталітарного режиму. Однак історична цінність даних видань зберігається, оскільки визначальним у них є джерельна основа та професіоналізм авторів, які досліджували проблему в межах тривалих хронологічних рамок.

Життя Миколаєва як міста корабелів висвітлюють роботи 70-80-х pp. XX ст.-: Р.С.Кац, О.М.Златопольської, А.І.Смирнова, Приборного, В.Гуйвана, А.Журавля, ЛА.Пляскова, Л.М.Кучеренко, А.Малярчука, які присвячені історії становлення і розвитку окремих суднобудівних заводів [15]. Книги, розраховані на широке коло читачів, носять характер нарисів. Історія заводів подається в багатоплановому аспекті: у тісному зв'язку з життям міста; становленням, формуванням професійного робочого колективу; кадрів інженерно-технічної інтелігенції; з багатою інформацією про кораблі, що будуються. У той же час цим книгам притаманний спільний недолік: велика кількість прийнятих штампів радянського часу: ("...гниль царського режиму..." [16], "...полум'я соціалістичного змагання..." [17]), без чого публікувати роботи в той період було б важко.

У кінці XX - на початку XXI ст. інтерес до історії Миколаєва як центра суднобудування підвищується, бо сучасна Україна - морська індустріальна держава - не може не вважати об'єктом своєї першочергової уваги подальше вдосконалення промислового суднобудування.

Одну з перших спроб по-новому проаналізувати історію Миколаєва - міста корабелів здійснили В.П.ПІкварець і М.Ф.Мельник - автори книги "Миколаївщина: погляд крізь століття" [18]. Дослідники "...прагнули до максимальної наукової об'єктивності, наближення до історичної правди на основі пошуків нових підходів, властивих сучасній українській історичній науці" [19]. Зрозуміло, в роботі, де Миколаївщина представлена з найдавніших часів до наших днів, історії суднобудування відведено небагато сторінок. Але вони написані з урахуванням літератури, яка вийшла раніше, з використанням першоджерел [20].

Серед досліджень, опублікованих в кінці XX - на початку XXI ст., автор вважає необхідним зупинитись на виданнях, пов'язаних з історією Українського державного морського технічного університету ім. Макарова [21]. Авторами цих праць є доктор технічних наук, професор Б.А.Бугаєнко, кандидат технічних наук, доцент А.Ф.Галь. У названих роботах столітня історія кораблебудівної освіти в Україні подається в нерозривному зв'язку з історією суднобудування, що безумовно важливо для історіографічного аналізу. Висвітлення проблеми в такому аспекті дозволило прослідкувати роль науки, технології в галузі кораблебудівного виробництва.

У першій книзі досліджується історія міста, його суднобудівна промисловість, зародження і становлення Миколаївського кораблебудівного інституту: "...кожний факт побудований на історичних даних, свідченнях очевидців і власних спостереженнях авторів..." [22]. Дослідники вперше вводять до наукового обігу дані про кількість побудованих у Миколаєві суден (всього 2340 за більш ніж двохсотрічний період) [23].

У другій книзі підкреслюється, що практично вся сторічна історія кораблебудівної освіти в Україні пов'язана з Миколаївським кораблебудівним інститутом. Автори представили у своїй роботі цікаву галерею портретів учених і педагогів різних років. Як говориться в передмові книги, "...за весь час існування нашого МКІ- УДМТУ в ньому було підготовлено 38280 інженерів, які склали золотий фонд суднобудівників Миколаєва, Херсона, Керчі, Києва, Севастополя, Феодосії і багатьох міст Росії і СНД" [24].

Історіографічна цінність названих праць полягає і в тому, що визначається місце, роль учених - носіїв науково-дослідницької думки в суднобудівній промисловості. Розділи, присвячені історії суднобудування Миколаєва, займають у названих книгах значне місце. Вони свідчать про високопрофесійну майстерність авторів і урахування джерел, літератури, що вийшла в попередні роки.

Сьогодні також зберігається традиція написання праць з історії суднобудівних заводів Миколаєва. Практично одночасно видаються дві книги, присвячені сторіччю Чорноморського суднобудівного заводу.

Перша - "Народжений в краю корабельному" [25] - описує історію розвитку другого п'ятдесятиріччя (1947-1997) Чорноморського суднобудівного заводу. В цей час були збудовані унікальні військові, цивільні, науково-дослідницькі кораблі, про які не згадувалось раніше через цензуру. Спеціальний нарис відведений людям - творцям кораблів. Особливо цінним є перелік головних кораблів, побудованих на цьому заводі, а також таблиці про кількість суден різних класів, випущених з початку заснування до 19- 97 р. [26]. Автори книги не забули і про своїх попередників, які писали про історію миколаївського суднобудування. їх робота використані і перераховані в списку літератури [27]. Друга - праця директора Чорноморського суднобудівного заводу Ю.Макарова "Авіаносець" [28] - ніби поєднує спогади і наукове дослідження про найбільш важливі події, факти, пов'язані із будівництвом цих могутніх кораблів.

Про роль і значення Миколаєва як центра суднобудівної промисловості на півдні Укршни свідчить досить серйозна увага до історії його розвитку у фундаментальній п'ятитомній