УДК 908 (477.73)

Пархоменко В.А., Миколаївський державний університет ім. В.О.Сухомлинського

Громадське життя Миколаєва в роки Першої світової

війни (1914-1918 рр.)

У статті висвітлюється громадське життя Миколаєва в період Першої світової війни. Аналізується стан вивчення даної проблеми в краєзнавчій літературі. Зображується діяльність суспільних, національних, релігійних організацій у справі допомоги пораненим, родинам мобілізованих, біженцям, малозабезпеченим верствам населення.

The life of Mykolaiv community during World War I period is examined in the article. The analysis of this problem in literature is given. The activity of social, national and religious organizations is shown and their aide to the wounded, refugees and poor families is analyzed.Першій світовій війні як в радянській, так і в сучасній вітчизняній історіографії присвячено чимало наукових досліджень. Війна, яка прийняла масштаби планетарної катастрофи, завжди була у полі зору істориків. Однак, на відміну від Другої світової війни, регіональне життя у 19141916 рр., за винятком розвитку революційного руху, в історичній літературі не висвітлено на належному рівні.

Для мільйонів українців, які були розподілені кордонами Російської імперії та Австро- Угорщини і опинилися по обидві сторони фронту, імперіалістичний характер війни не підлягає сумніву. Проте у 1914 році для значної частини населення країни війна, що розпочалася, вважалася справедливою, визвольною. Правлячі кола оголосили її Другою вітчизняною (після 1812 року) у боротьбі з німецьким мілітаризмом. Подібні настрої були поширені і серед населення Миколаєва у 1914-1916 рр. Це проявилося у допомозі діючій армії, пораненим, біженцям, малозабезпеченим мешканцям міста. Особлива роль у цій діяльності належить громадським організаціям, висвітлення їх діяльності у воєнні роки є метою даної статті.

Окреслена нами проблема в краєзнавчій літературі фактично не знайшла свого відображення. В історичних дослідженнях розглядається переважно революційний рух та військове суднобудування в цю добу.

Так, вже у 1923 р. Миколаївським відділом Істпарту було видано збірник "Сторінки боротьби" [1], автори якого, переважно учасники тих подій, розповідають про страйковий рух в роки війни. Революційна діяльність партії більшовиків висвітлена у публікаціях Ш.Людковського та колективних працях миколаївських краєзнавців [2]. В узагальнюючих працях з історії Миколаївщини місцевих істориків Ю.Крючкова, В.Шкварця, М.Мельника розглядувана нами проблема висвітлена лише навколо подій, пов'язаних зі страйком на заводі "Наваль" на початку 1916 року [3].

Інша тема, яка достатньо розроблена в історичній літературі, - це військове суднобудування в Миколаєві у 1914-1916 рр. Необхідно, перш за все, визначити дослідження Б.Зубкова [4] та колективну працю, присвячену історії заводу "Наваль" (зараз - Чорноморський суднобудівний завод) [5]. В останні роки цю тему досліджував В.Бабич [6].

Спортивне життя у Миколаєві в роки війни розглядається у статті Н. Довгань, зокрема в ній висвітлено діяльність Миколаївського військово-спортивного комітету (створений у 1916 році), який займався допризовною підготовкою молоді [7].

Отже, в краєзнавчій літературі історичний розвиток Миколаєва в період Першої світової війни розглянуто лише в окремих аспектах, це й обумовило вибір теми даної статті.

Увечері 19 липня 1914 року німецький посол в Росії граф Пурталес вручив російському міністру іноземних справ С. Сазонову ноту з оголошенням війни Росії. Наступного дня про цю подію стало відомо у Миколаєві, в храмах якого були відслужені молебні про перемогу російської зброї над ворогом. Так, під час молебня в Адміралтейському соборі були присутні командир флотського півекіпажу генерал-майор Яков- лєв, командир 58-го Празького піхотного полку полковник Кушакевич, командир Донського козачого полку полковник Васильєв, градоначальник віце-адмірал А.Мязговський [8]. З початком війни патріотичні ідеї та почуття слов'янської солідарності охопили значну частину населення Російської імперії, у тому числі і робітників. Так, 22 липня 1914 року у Миколаєві відбулася кількатисячна маніфестація робітників суднобудівного заводу "Руссуд". Популярний тоді в Росії журнал "Нива", описуючи цю подію, відзначав, що від робітників виступив соціал- демократ Бєлов. Він завірив градоначальника А.Мяз-говського про відданість робітників Миколаєва государю у важкий час Другої вітчизняної війни, що у разі необхідності робітники "залишать свої роботи на кораблях і підуть, як один чоловік, на ратний подвиг во славу государя" [9]. Наступного дня єврейською громадою міста була влаштована патріотична маніфестація від приміщення Біржи до Міської управи [10]. В перший же тиждень війни у Миколаєві було інтерновано біля 40 громадян німецькопідданих і відправлено у внутрішні губернії Росії [11].

У Петербурзі в перші дня після оголошення війни натовпом було розгромлено німецьке посольство. Подібні антинімецькі настрої охопили і деяку частину населення Миколаєва. 1 серпня біля 300 осіб, переважно молоді, з гаслами "Геть німців!" зібралися на центральній вулиці міста - Соборній, вимагаючи закриття німецького гастрономічного магазину Нейтцель. Натовп був розсіяний поліцією [12]. А брандмейстер міської пожежної команди М. Свіжинський звернувся з проханням до Міської управи змінити назву "брандмейстер", як німецьку, на "начальник" пожежної команди [13].

Створений в Росії з початком війни Комітет по організації чеської добровольчої дружини звернувся з відозвою, в якій закликав чехів, що проживали на території Росії, вступати у чеську дружину, щоб скинути трон Габсбургів і утворити незалежну Чехію. З цього приводу група чехів звернулася з проханням до миколаївського градоначальника надати їм можливість безкоштовного проїзду до Києва, щоб там записатись до війська [14].

Після поразки російських військ в серпні 1914 року у Східній Прусії стало