зрозумілим, що війна буде не тільки кровопролитною, а й затяжною. Тому для ведення війни необхідна широка допомога громадських організацій. У Москві створюються Всеросійський земський союз та Всеросійський союз міст, метою яких була допомога діючій армії, пораненим та населенню, по- страждалому від військових дій. На регіональному рівні розпочинають діяльність місцеві організації. У Миколаєві виникають Міський комітет допомоги хворим та пораненим воїнам, Товариство допомоги родинам запасних, Комітет допомоги біженцям та інші.
Товариство допомоги родинам запасних було створено вже 25 липня 1914 року. Його головою було обрано З.Мязговську - дружину Миколаївського градоначальника, віце-адмірала А.Мяз- говського, заступником - Х.Матвєєва, скарбничим - О.Зборомирського, секретарем - І.Синкевича. Усього до складу правління Товариства увійшов 31 чоловік, переважно чиновники, купецтво, військові, духівництво, але було і 6 робітників від суднобудівних заводів міста [15].
Товариство займалося переважно збором пожертвувань для родин, які внаслідок мобілізації залишились без годувальників. Для цього широко проводилися квартові збори серед населення. Так, у листопаді 1914 року було зібрано і відправлено до діючої армії речей і продовольства на суму 4 тисячі руб., 1400 руб. було виділено на різдвяні подарунки дітям воїнів. На піклуванні Товариства перебувало біля 2400 дітей віком від 1 до 12 років [16]. Усього на 24 грудня 1914 року до Товариства надійшло пожертвувань від населення на суму 84422 руб. 55 копійок, із них видано грошової допомоги родинам запасних - 67527 руб. 39 коп. Число родин, що перебували на піклуванні товариства на 1 вересня 1914 року становило 1571 у кількості 4272 осіб, а на 25 грудня - 2131 родина у кількості 5338 осіб [17]. Товариство отримувало фінансову підтримку від різних верств населення. Так, 17 серпня 1914 року, збори миколаївського купецтва у складі 115 осіб під головуванням старости М.Аврамова передали Товариству допомоги родинам запасних 1 тис. руб. і ще тисячу руб. - Жіночому комітету Миколаївського місцевого управління російського Товариства Червоного Хреста [18].
У звіті Товариства допомоги родинам запасних за 1915 рік відзначалося, що ентузіазм населення дещо знизився. Найбільшими були надходження від адміністрації та робітників суднобудівних заводів. Від заводу "Наваль" надійшло 148951 руб. 52 коп. (або 62% від загальної суми внесків); від заводу "Руссуд" - 29324 руб. 62 коп.; від населення - 55592 руб.; причому охоче робили пожертвування незаможні верстви, в той час як заможні класи часто залишались осторонь. У 1915 році Товариством було видано 321652 руб. 14 коп. Із цієї суми 80% отримали родини православних, 17% - євреїв, 3% - інших віросповідань [19].
Під час квартових зборів траплялись і прикрі випадки. Так, у травні 1915 року під час грошового збору було помічено, що у дружини начальника поштово-телеграфної контори Н. Іванової було дві кварти, причому одна не запечатана, а національні прапорці Росії та Франції, що продавалися, відрізнялися від тих, що були в інших продавців. Справу з цього приводу було доручено розглянути слідчому [20].
Організацією прийому поранених у Миколаєві займався Міський комітет допомоги хворим і пораненим воїнам. Комітет оформився 2 вересня 1914 року на засіданні міської Думи під головуванням міського голови М.Леонтовича. Було вирішено асигнувати на діяльність цього Комітету 25 тисяч руб. [21]. На початку вересня 1914 року в Комітет поступило чимало пропозицій від різних установ і приватних осіб щодо розташування поранених. Так, середньотехнічне училище підготувало 50 ліжок, Товариство взаємного страхування - 50 ліжок, яхт-клуб - 20 ліжок [22]. З початком війни планувалося розмістити у Херсонській губернії 10 тисяч поранених, але підготовлено було лише 3150 ліжок. У Миколаєві у жовтні 1914 року для прийому поранених було 432 ліжка, із них 200 - у Морському шпиталі, 200 - у міській лікарні, 25 - у єврейській лікарні, 7 - у будинку Ю.Соболевої [23]. У створенні лазаретів активну участь брали міські релігійні громади. Так, у жовтні 1914 року активісти Товариства Римсько-католицької церкви Миколаєва підготували 25 ліжок у приміщенні Костьольного будинку і взяли на себе утримання поранених, організувавши секцію "Польський лазарет" у складі Н.Черняховича, Ю.Козе- ловського, М. Сосиновського, С .Прижи- яловського, А. де Жоржель [24].
Як видно із телеграми верховного начальника санітарної та евакуаційної частини О.П.Ольденбургського від 10 грудня 1914 року про призначення завідуючих миколаївських лазаретів, на той час у місті діяло 6 лазаретів: імені Цесаревича Олексія Миколайовича; при миколаївській міській лікарні; Миколаївського Духовного комітету; Товариства Римсько-Католицької церкви; Товариства Свято-Миколаївської Грецької церкви та Миколаївського Портового управління [25]. 29 березня 1915 року єврейською громадою міста було відкрито ще один шпиталь.
Перші ешелони з пораненими урочисто зустрічали міські суспільні організації, але дедалі санітарні поїзда стали прибувати все частіше, кількість поранених все зростала, і Комітет змушений був поспішно організовувати нові лазарети. У жовтні 1915 року діяло вже 17 лазаретів і, крім цього, ще у трьох приватних будинках були розміщені поранені [26]. На утримання цих шпиталів Миколаївський Комітет одержав від Головного Комітету Всеросійського союзу міст 25 тисяч руб. [27]. Пізніше Миколаївському Комітету було виділено 2750 руб. на організацію майстерні для навчання поранених різним ремеслам [28]. Також при Морському шпиталі було організовано Товариством Червоного Хреста курси для підготовки сестер милосердя. Перший випуск 48 сестер було