УДК 908(477)+281.93

Федорчук О.О., Миколаївський державний університет ім. В.О. Сухомлинського

Науково-релігійна діяльність Інокентія, архієпископа Херсонського і Таврійського

У статті зроблена спроба розглянути життя і діяльність архієпископа Херсонського і Таврійського Інокентія (1800-1857pp.) в одеський період його життя як одного з визначних діячів Російської православної церкви. Мета статті - показати внесок преосвященного у розвиток церковного краєзнавства та розбудову Херсонської єпархії.

In the article there is an attempt to look through the life and activity of the bishop Inokentiy (1800- 1857), during his living in Odesa, as one ofthe outstanding people of Russian Ortodox Church.The author tries to show bishop's contribution to the development of chuch in Kherson region.В житті Російської православної церкви в кожну історичну епоху висувались визначні релігійні діячі, які були носіями і виразниками кращих ідей і прагнень свого часу й ставали керівниками духовного життя суспільства. Одним з таких діячів першої половини XIX ст. можна по праву вважати Інокентія - архієпископа Херсонського і Таврійського, зарахованого Українською православною церквою до лику святих. Преосвященний відігравав велику роль у суспільному розвитку південноукраїнських земель, особливо в одеський період свого життя. Саме цим і зумовлюється актуальність дослідження його діяльності.

Біографічні відомості про нього знайшли достатнє відображення в дореволюційних публікаціях [1]. В радянській історіографії діяльність архієпископа спеціально не досліджувалась.

Серед сучасних праць, присвячених Інокентію, слід назвати, перш за все, статті протоієрея О.Кравченка, О.Непомнящого, кримських істориків І.Антонової і Ю.Бабінова [2]. Але в них неповно висвітлена діяльність архієпископа як наукового і релігійного діяча саме на Півдні України. Тому автор має на меті показати в даній статті внесок Інокентія в розвиток церковного краєзнавства та розбудову Херсонської єпархії на південноукраїнських землях.

Інокентій (в миру Іван Олексійович Борисов) народився 15 грудня 1800 р. у м. Єлець Орловської губернії у сім'ї священика. В 1810 р. він вступає до Воронезького єпархіального училища, після закінчення якого навчається в Орловській духовній семінарії. Після закінчення з відзнакою семінарії у 1819 р. його як одного з кращих випускників направляють навчатися до Київської духовної академії, де у студента Борисова виявились здібності до богослов'я, філософії, історії та інших наук. У 1823 p., закінчивши академію, отець Іоанн призначається інспектором і професором церковної історії і грецької мови Санкт-Петербурзької духовної семінарії. Яскравий талант проповідника і викладача, вміння передавати свої знання іншим - все це принесло свої плоди: через деякий час його призначають ректором Олександро-Невського училища. 10 жовтня 1823 р. він приймає постриг під ім'ям Інокентія, після чого рукопокладений в сан ієродиякона, а 29 грудня - ієромонаха. В грудні 18- 24 р. отець Інокентій призначається доцентом богословських наук в Петербурзьку духовну академію, де викладає порівняльне і основне богослов'я. Користуючись працями протестантських богословів, він вводить у свої лекції нові для того часу історичний та історико-порівняльний методи Визначальними рисами його викладання були: оригінальний погляд на церковну науку, швидкість і проникливість в оволодінні новими знаннями, знання західноєвропейської філософії і богослов'я. Інокентій творчо опрацював основні галузі богослов'я: основне, догматичне (ним вперше введена в лещійний курс історія догматів), моральне, пастирське, порівняльне. Заснував символіку і еклезиологію як церковні науки [3].

2 жовтня 1825 р. ієромонах Інокентій призначається інспектором Санкт-Петербурзької духовної академії. 7 січня 1826 р. він екстраординарний професор, а 16 березня того ж року зведений у сан архімандрита. В 1830 р. Інокентія призначають ректором Київської духовної академії і одночасно настоятелем Києво-Братського монастиря. Починається період розквіту Київської духовної академії. Він активно включається у викладацьку діяльність, радить студентам читати книги з астрономії і природної історії. Сам ректор, будучи надзвичайно освіченим, будував свої лекції так, що вони справляли на слухачів велике враження. "Відрізнялись вони глибиною думки, ясністю і красномовністю слова й захопливістю викладу" [4]. Своїм впливом на оточуючих Інокентій мимоволі нагадував великих мудреців старовини, коли встановлювався найтісніший розумовий зв'язок між учнями і наставниками [5]. В академії архімандрит здійснив ряд перетворень, які покращили її навчальну діяльність: ввів курс латині, деякі з предметів розширив, в інших науках оновив їх зміст, знову ввів еклезиологію. З ініціативи Інокентія починається викладання церковного права в академії, це мало велике значення, бо саме з цього часу цей предмет викладається в інших духовних академіях Росії.

В 1837 р. преосвященний засновує щотижневий журнал "Воскресное чтение", в якому він бере активну участь, друкуючи свої кращі проповіді, твори і статті. В останні роки свого перебування в Києві архіпастир мріяв написати історію російської церкви. Перша стаття із цього циклу "Християнство в Польщі" була надрукована в "Журнале министерства народного просвещения".

21 жовтня 1836 р. відбулася хіротонія архімандрита Інокентія в єпископа Чигиринського, вікарія Київської митрополії, із збереженням за ним посади ректора Київської духовної академії. В київський період свого життя єпископ публікує свої знамениті проповіді: "Зібрання слів і бесід " в 2-х томах, "Перша сідмиця Великого посту", "Страсна сідмиця" і "Світла сідмиця". Сучасники вважали його кращим проповідником, він стає відомим як глибокий дослідник рукописів. Як визнання його внеску на ниві духовної освіти 14 березня 1840 р., за пропозицією графа М.С.Воронцова, Інокентій був обраний дійсним членом Одеського товариства історії і старожитностей.