УДК 908 (477.73) Господаренко О.В.

Господарська діяльність Миколаївської міської думи в період австро-німецької окупації 1918-1919 рр.

Розбудова незалежної української держави на сучасному етапі ставить завдання широкого розвитку місцевого самоврядування, пошуку нових форм і методів ведення міського господарства, а це вимагає вивчення досвіду діяльності таких органів у попередні періоди нашої історії, зокрема в час української революції 1917-1920-х рр.

Слід зазначити, що процес формування та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування знайшов своє відображення в історіографії. Радянські дослідники зверталися в основному до історії створення та діяльності Рад робітничих, солдатських та селянських депутатів, як найбільш дійових, з їх точки зору, органів революційної влади трудящих мас. Аналогічні висновки робились також істориками української діаспори. В останні роки значно посилився інтерес до міських дум, управ і земств, про що свідчить поява численних публікацій, проведення конференцій, захист дисертацій [1]. Однак чимало аспектів діяльності органів місцевого самоврядування ще й досі залишаються недостатньо вивченими. У зв'язку з цим автор ставить за мету показати господарську діяльність Миколаївської міської думи та управи в період австро-німецької окупації 1918-1919 рр.

Австро-німецькі війська почали наступ на Україну у лютому 1918 р. згідно з угодою з Центральною Радою, яка нездатна була протистояти більшовицьким військам під час її війни з Радянською Росією. Протягом лютого-березня німецькі війська разом із загонами УНР зайняли майже всю територію України. 16 березня вони вступили до Миколаєва, долаючи опір невеликих більшовицьких частин. Радянські війська під командуванням Муравйова відступили, прихопивши із собою третину грошового запасу міського відділення Державного банку.

Думська делегація зустрічала німців ще до вступу їх у Миколаїв, інформуючи інтервентів про ситуацію в місті, а о 4-й дня у приміщенні Лондонського готелю відбулось засідання міської думи разом з німецьким командуванням, на якому обговорювались питання взаємовідносин, зокрема в галузі господарської діяльності.

Представники думи зажадали від окупаційних властей визнання повної незалежності міського самоврядування, збереження громадських та класових організацій, в тому числі Ради робітничих депутатів, доручення охорони міста управі, недопущення репресій за політичними мотивами, повної свободи вираження політичних думок у друкованих органах та на зборах. Обшуки, арешти та реквізиції могли бути проведені виключно місцевим самоврядуванням [2].

Німецьку комендатуру, головним чином, цікавило питання про продовольство. Вона поставила вимогу перед управою, щоб війська гарнізону одержували продукти харчування так само, як і всі жителі міста. Окупанти заявили про свій намір встановити контроль за суднами та поїздами, що прибували у Миколаїв, з метою не допустити постачання радянських військ. Пасажирський рух був зупинений. Німці також підтвердили, що до встановлення зв'язку з Центральною Радою вони вважають міську думу та управу єдиними представниками місцевої влади, які брали на себе відповідальність за порядок у місті.

Незважаючи на попередню домовленість, німецьке командування почало активно втручатися у справи міського самоврядування. Після придушення повстання миколаївських робітників, 26 березня 1918 р. окупанти заарештували міського голову В.П.Костенка, звинувачуючи думу і управу в тому, що вони не попередили німецький штаб про настрої серед населення з приводу приходу австро- німецьких військ [3].

Тепер кожне засідання думи відбувалось тільки з дозволу окупаційних властей у присутності представника німецького командування. На початку квітня 1918 р. вона розглядала питання про направлення делегації до Центральної Ради для з'ясування загального становища міського самоуправління; про надання допомоги потерпілим від повстання, про вибори комітету по охороні міста, комісії по розквартируванню військ, з'ясовувала розміри пошкоджень та збитків, понесених під час повстання 22-25 березня 1918 р.

1 квітня 1918 р. з Києва від Центральної Ради прибула анкетно-слідча комісія для з'ясування настроїв населення на місцях, характеру взаємовідносин між німецькими військами та міським самоврядуванням. Результати роботи комісія мала представити на розгляд Центральній Раді [4].

9 квітня про результати поїздки в Київ до Центральної Ради на засіданні думи доповідали члени делегації Терентьєв та Ісаєв. Вони повідомили про зустріч з міністрами Ткаченком та Голубовичем, які запевнили миколаївських представників у тому, що німецькі війська були запрошені спеціально для звільнення України від більшовиків та встановлення спокою і порядку, і ні в які внутрішні справи не мають права втручатись.

Військова влада в місті мусить знаходитись в руках українського командира, а цивільна- міської думи та управи. Взаємовідносини між міським самоуправлінням і німецькими військами мають бути встановлені виключно через представників української влади. Міністри наголосили про необхідність посилення ролі місцевого самоврядування, однак міліція повинна перейти у підпорядкування Міністерства внутрішніх справ. Це вже було зроблено в Києві та передбачалось здійснити в Одесі [5].

29 квітня 1918 р. в Києві відбувся державний Т переворот. Центральну Раду було розігнано, р гетьманом України проголошений генерал j П.Скоропадський. Нове керівництво України і фактично опинилось у залежності від окупаційних властей. Погіршились відносини між німецькою * комендатурою та місцевим самоврядуванням у Миколаєві. 8 травня об 11-й ранку на засідання | міської думи прибув німецький комендант міста генерал-майор фон Гільгаузен і заявив про звільнення з посад керівників міської думи та управи. Відновлювалась цензова дума 1916 р. [6].

Економічне становище у Миколаєві залишалось дуже складним. Міський бюджет мав дефіцит у сумі більш ніж 1 млн. 300 тис. крб. Щомісячні витрати на 200 тис.