допомоги уряду було утворення на початку 1919 р. комісії для пошуку коштів на покриття надзвичайних витрат з метою боротьби з безробіттям, епідеміями і народними злигоднями. Вона визнала той факт, що на допомогу уряду сподіватись не треба, а необхідні для існування міста кошти треба знаходити на місцях. Комісія вважала доцільним направити 6 млн. крб. на здійснення соціальної допомоги населенню та 12 млн. крб.- на благоустрій, для чого запропонувала ввести особливий майновий податок [20].
До кола діяльності міської думи і управи входили питання розподілу капіталу і майна, розвитку місцевих промислових підприємств та інші. З початком Першої світової війни потужність суднобудівних заводів знизилась, а наприкінці 1917- на початку 1918 рр. вони знаходились на грані катастрофи і були закриті 20 березня 1918 р. Місцевій владі було не під силу відновити їх роботу, та й центральна влада не мала на це коштів. Цією ситуацією вирішило скористатись німецьке командування.
В газеті "Николаевский вестник" від 30 травня 1918 р. була надрукована об'ява німецького губернатора генерал-майора Моргенштерн-Дерінга про перехід миколаївських суднобудівних заводів у тимчасове підпорядкування та охорону військової влади [21]. Взявши під свій контроль ці підприємства, окупанти сподівались незабаром розпочати їх роботу. Спочатку оголосили, що "Наваль" і "Руссуд" переходять у відання нового акціонерного товариства, але 27 червня 1918 р. було заявлено, що заводи відкриває фірма "Фосс и Блюм" [22].
Остаточно питання про їх відкриття було вирішено з підписанням договору у Берліні між українською та німецькою сторонами наприкінці серпня 1918 р. Німецькі замовлення виконувались в першу чергу, а українські чи будь-які інші - лише в тому випадку, коли буде доведено, що угода про них була укладена раніше цього договору. Підписаний документ був дійсний на період перебування німецьких і австрійських військ у Миколаєві. Німецька сторона має право зупинити його дію, попередивши про це за 4 міс. [23].
Після повернення делегації з Берліна відбулась бесіда журналіста газети "Путь социал-демократа" з директором заводу Юренєвим з приводу підписаного договору. Зазначалось, що німці фінансуватимуть заводи, забезпечуватимуть їх сировиною і паливом для виготовлення вагонів для залізничного транспорту, будівництва та ремонту комерційних суден. Головним замовником буде Німеччина, але український уряд і приватні компанії чи особи також можуть дати замовлення [24].
Проте сталося так, що співпраця окупаційних властей та гетьманського уряду з цього приводу швидко закінчилась. Не останню роль зіграла тут відмова українських властей передати фірмі "Фосс и Блюм" замовлення на завершення будівництва суден, які знаходились на цей час на стапелях [25]. Після поразки Німеччини у Першій світовій війні окупанти залишили місто, що автоматично анулювало договір від 19 серпня 1918 р.
Таким чином, в період австро-німецької окупації міська дума провела ряд заходів по налагоджгнню господарського життя міста, намагалася подолати продовольчу та фінансову кризу, організовувала громадські роботи для боротьби з безробіттям, доклала всіх зусиль для стягнення несплачених податків за минулі роки. Однак намічені заходи в умовах загальної господарської розрухи та присутності австро-німецьких військ не були здійснені. Після відновлення радянської влади у Миколаєві у березні 1919 р. всі справи міського господарства перейшли у відання Ради робітничих депутатів.
Література
Гамрецький Ю.М. Ради робітничих депутатів України в 1917 р. (Період двовладдя). - К., 1966; Мазепа І.В. Україна в огні та бурі революції. 1917-1921. - Прага, 1947; Верстюк В.Ф. Українська революція: Доба Центральної Ради // Український історичний журнал (УІЖ). - 1995. - № 2;. Лозовий В.С. Аграрна політика Директорії УНР // УІЖ. - 1997.- N° 2; Орлянський С.Ф. Олександрівське міське громадське управління та єврейська община в 1917-1919 рр. // Наукові праці історичного факультету ЗДУ. - Запоріжжя, 1999. - Вип. VII. - С. 212-214; Гвоздик В.С. Формування державних органів влади та місцевого самоврядування на півдні України (березень- липень 1917 р.) // Ibid. - С. 214-221; Пискурев С.Е. Социально-экономический кризис г.Николаева в период Октябрьской революции и Брест-Литовских мирных переговоров (ноябрь 1917-март 1918 гг.) // Материалы 2-й Николаевской областной краеведческой конференции "История. Этнография. Культура. Новые исследования." - Т. 2. - 1995. - С. 62-66.
Державний архів Миколаївської області, ф. 1817, оп. 2, спр. 158, арк. 115-122.
Ibid., арк. 132-135.
Ibid., арк. 141-143.
Ibid., арк. 144-148.
Ibid., спр. 166, арк. 16-17.
Ibid., ф. 216, оп. 1, спр. 3812, арк. 39-42.
Ibid., оп. 3, спр. 7, арк. 73-75б.
Ibid., спр. 4, арк. 5.
Ibid., спр. 7, арк. 73-75б.
Ibid., ф. 1817, оп. 2, спр. 166, арк. 27-32.
Ibid., ф. 216, оп. 1, спр. 4077, арк. 17.
Ibid., ф. 1817, оп. 2, спр. 158, арк. 102-104.
Ibid., ф. 216, оп. 1, спр. 3798, арк. 79.
Ibid., спр. 3812, арк. 51; ф. 222, оп. 3, спр. 7, арк. 15.
Ibid., ф. 216, оп. 1, спр. 3812, арк. 51.
Ibid., ф. 1817, оп . 2, спр. 180, арк. 1, 17; спр. 175, л. 1-4; спр. 158, арк. 135.
Ibid., спр. 168, арк. 5, 7.
Ibid., ф. 216, оп. 1, спр. 1878, арк. 46-48.
Ibid., спр. 1817, арк. 50-54.
Ibid., ф. 1817, оп. 2, спр. 319, арк. 61.
Ibid., спр. 284, арк. 37, 44.
Ibid., арк. 153-158.
Ibid., арк. 57-63.
Ibidem.