Серед тих, хто позитивно оцінює діяльність де Траверсе в Російській імперії, санкт-петербурзький дослідник Юрій Коваленко, який зазначає, що миколаївський військовий губернатор багато зробив, працюючи на Півдні, виявив себе добрим адміністратором, професійним моряком, а не придворним, простою і чесною людиною [14]. Як і Рішельє, великого статку в Росії він не здобув.

Діяльність де Траверсе на терені Російської імперії, в тому числі у Миколаєві, цікава не тільки в плані ознайомлення з біографією вищого державного чиновника, а й у плані вивчення історії Чорноморського флоту, міст Миколаєва і Севастополя, і як іноземного спеціаліста, що віддав свій досвід і знання на благо розвитку іншої країни.

Французький моряк Жан Франсуа Прево де Сансак де Траверсе народився у 1752 чи у 1754 р. на о.Мартініка у старовинній аристократичній родині [15]. Відомості про свою службу французькому королю він виклав у формулярному списку за власним підписом: у листопаді 1765 р. був прийнятий на флот у чині мічмана, у жовтні 1773 р. присвоєно чин армійського лейтенанта, у березні 1779 р. - капітана, у травні 1783 р. - підполковника, у грудні 1786 р. - полковника. За цей час взяв участь у 18-ти морських кампаніях, з яких у семи командував кораблями і фрегатами.

Особливо відзначився де Траверсе у війні за незалежність Північно-Американських Штатів (1778-1783 рр.). Командуючи різними суднами, він взяв 22 призи, у тому числі один фрегат англійського флоту, три корвети і одне 30-гарматне судно. Він зустрічався з генералом Вашингтоном, майбутнім президентом Сполучених Штатів. Де Траверсе по праву вважали одним з найвидатніших офіцерів морського флоту французького короля Людовика XVI [16].

У період Французької революції багато представників знаті шукали притулку за кордоном, йшли на службу до іноземних володарів. Серед них був і де Траверсе, який емігрував у Швейцарію. Незабаром колишній міністр морського флоту Франції маршал Шарль де Кастр порадив свого протеже Катерині ІІ, яка в свою чергу не тільки запросила капітана де Траверсе в Санкт-Петербург, а й надала йому чин капітана генерал-майорського рангу, а згодом контр-адмірала. В Росії маркіз знайшов свою другу батьківщину і нове ім'я - тут його називали Іван Іванович.

Де Траверсе вступив на російську землю у 1791 р. Почав він з командування галерами в Балтійському флоті. У 1796 р. його було призначено командиром Роченсальського порту - головної бази Балтійського веслового флоту. У 1797 р. він командував загоном канонерських човнів в ескадрі адмірала В.П.Фондезіна і здійснював щорічні плавання у фінляндських шхерах і Фінській затоці. Згодом повернувся в Роченсальський порт, де й працював до 1802 року [17].

У 1797 р. Павло І пожалував йому орден Святої Анни, маєток у Пензенській губернії та 500 кріпосних, а в наступному році - звання віце- адмірала. У 1801 р. при Олександрі І він став повним адміралом [18].

Свої різносторонні здібності де Траверсе в повній мірі проявив на посаді Миколаївського військового губернатора та Головного командира Чорноморського флоту. Завдяки його активній адміністративній діяльності у Миколаєві в 1803 р. було засновано Депо карт з бібліотекою і кабінетом рідкостей, до депо приєднана друкарня з літографією, заснована майстерня морехідних

інструментів, для якої побудовано новий будинок.

У 1804 р. в Миколаєві відкрито училище флотських юнг, в якому мали навчатися сироти для служби у флотських полках. Курс наук у штурманському училищі поповнено викладанням алгебри, геометрії, історії, фізики, французької та італійської мов, Закону Божого. Кількість вихованців збільшилась до 152, а сума на утримання училища - до 35542 крб. Де Траверсе домагався відновлення роботи Чорноморського кадетського корпусу для дітей флотських офіцерів і дворян південного краю

[19].

В часи де Траверсе на Миколаївській верфі було закладено і побудовано декілька кораблів, серед яких дві бригантини "Десна" і "Днестр", корвет "Або", фрегат "Минерва", корабель "Лесное" та особиста яхта де Траверсе "Твердая" [20].

Під час війни з Туреччиною (1806-1812 рр.) губернатор здійснив ряд заходів для захисту Миколаєва з моря: на Волоській косі і Глибокій Пристані було заплановано збудувати тимчасові батареї, розроблено проект відновлення потьомкінського блок-форту на насипному острові напроти Очакова. На цих укріпленнях були влаштовані гармати на поворотних платформах [21].

У Севастополі в 1803 р. де Траверсе запропонував новий план забудови міста. У 1805 р. він турбувався про укріплення міста з суші, у 1809 р. представив проект "про підняття Севастополя на ступінь першокласної фортеці", для чого запропонував обнести його кам'яними стінами з бастіонами і ровами. В цьому ж році на північному березі севастопольського рейду, біля західного входу, було побудовано п'ять земляних батарей, а на південному боці створено лінію земляних укріплень від Карантинної бухти до Південної. Для посилення дії цих укріплень і прикриття їх тилів розставлено канонірські човни по рейду і бухтах та улаштовано ще багато інших укріплень [22]. Після проведених під керівництвом де Траверсе робіт морський міністр П.В.Чичагов віддав належне активній діяльності адмірала і написав, що тепер це місто вперше в змозі себе захистити [23].

Про діяльність І.І. де Траверсе на посаді військового губернатора свідчать документи держархіву Миколаївської області.