УДК 94(477.7)

Коваль Г.П., Миколаївський державний університет

Діяльність Миколаївської міської думи в галузі торгівлі

в кінці XVIII - на початку XX ст,

У статті показується діяльність Миколаївського самоврядування в галузі торгівлі, головні повноваження та постанови думи щодо торгівлі, зростання населення міста як один із головних чинників розвитку торгівлі, співпраця думи з купцями й торговцями, їх склад і капітал, такси та доходи міста Миколаєва від міської торгівлі.

The activity of Mykolayiv self-government in trade is shown in the article. The author touches upon the main authorities and acts of Duma in the field of trade, cooperation with merchants and traders, the growth of town population as one of the main factors of trade development and Mykolayiv town income from local trade.Розвиток ринкових відносин, індивідуальної підприємницької діяльності, відкриття приватних магазинів, пожвавлення економічного життя в незалежній Україні спонукають звернутися до розгляду історичного досвіду діяльності органів міського самоврядування в галузі торгівлі в кінці ХУІІІ - на початку ХХ ст., що і є метою даної статті.

Миколаївську міську думу було обрано в 1796 р. на підставі "Грамоти на права і привілеї містам Російської імперії" від 21 квітня 1785 р., за якою зокрема їй належало за допомогою спостережень, довіри і всіма іншими дозволеними засобами заохочувати торгівлю, будуючи для цього майданчики, пристані, комори, магазини і інше, що може бути потрібним, вигідним і корисним [1].

За "Городовим положенням" від 16 червня 1870 р. дума мусила дбати про забезпечення жителів міста продовольчими товарами, облаштування ринків і базарів, захист і розвиток місцевої торгівлі і промисловості, устрій торгової поліції і порядок її дій тощо. Вона видавала обов'язкові постанови: про внутрішній розпорядок на ярмарках, ринках-базарах; охорону порядку в місцях торгівлі і промислів, час відкриття і закриття торгових і промислових закладів у вихідні і святкові дні, дотримання правил про питний збір. Дума встановлювала розміри мита з купецьких свідоцтв та квитків на лавки, збори (такси) при клеймуванні мір довжини та ваги [2].

На розвиток торгівлі в Миколаєві значно впливало зростання кількості населення. В 1863 р. тут проживало 43 тис. жителів [3], а за переписом 1897 р. - 92060 [4]. Миколаїв займав друге місце в Херсонській губернії (після Одеси) по торгівлі хлібом, рибою і худобою. В місті знаходились два базари, налічувалося 805 торгі- вельно-промислових закладів, з річним обігом 37 млн. крб. [5].

Напередодні Першої світової війни, у 1913 р., у Миколаївському градоначальстві проживало 109855 жителів, функціонувало 1737 торгівельних підприємств з річним обігом понад 87 млн. крб., діяло шість відділень державних та комерційних банків, міський громадський банк, товариства взаємного кредитування, ломбард, чотири ощадні каси. За вантажообігом Миколаївський морський порт разом з Новоросійським займав друге місце серед портів Російської імперії на Чорному морі [6].

Серед мешканців Миколаєва виділялися купці та дрібні торговці. За даними міського перепису, 27 квітня 1875 р. у місті та пригородах проживало 1385 купців (683 чоловіки і 702 жінки) і 1732 дрібні торговці (797 чоловіків і 935 жінок) із загальної кількості 82805 мешканців [7]. Таким чином, купці й дрібні торговці становили 3,8% міського населення.

Свої повідомлення про заходи в галузі торгівлі Дума публікувала в газетах. Так, в "Одеському віснику" від 7 квітня 1837 р. говорилось про видачу підряду на будівництво у Миколаєві, в Адміральській частині, на базарній площі, шести дерев'яних лавок для м'ясної торгівлі з кошторисом на суму 3021 крб. 93 коп.; про торги, призначені на 26 квітня. Бажаючі взяти участь у торгах повинні були за три дні до їх початку з'явитися в думу, внести заставу, підтвердити документами своє звання і особу та підписати контракт. Умови контракту знаходилися в думі.

Розташування в Миколаєві однієї з головних баз Чорноморського флоту Російської імперії та розквартирування частин армії викликало велику потребу в продуктах харчування для моряків, військових та їх сімей, що значно сприяло розвиткові торгівлі. 20 листопада 1837 р. в "Одеському віснику" комісаріатська експедиція інтендантства головного управління Чорноморського флоту і портів запрошувала бажаючих здійснити поставки сухопутного провіанту і вівса у 1838 р. до міст Миколаїв, Севастополь, Таганрог, Херсон, Керч та Ізмаїл. Тільки до Миколаєва потрібно було поставити 119068 пудів житнього борошна, 10680 пудів гречаної крупи, 10680 пудів ячної, 13350 пудів пшоняної, 2120 пудів вівса [8]. З цього приводу Дума видавала свої розпорядження і листувалась з Головним управлінням Чорноморського флоту і портів і Херсонською казенною палатою з приводу платежів за продукти харчування і фураж, стягнення гільдійських повинностей з купців.

Оскільки торгівлю в основному здійснювало купецтво, то Дума складала списки купців і подавала відомості про їхні капітали. Так, в січні 1836 р. до списків входили купці 1, 2, 3 гільдій - християни та караїми. Зокрема, першої гільдії купецька родина Коренєвих складалася з глави - Марії Дмитрівни, 50 років, синів - Матвія, 28 років, та Петра, 17 років; сума капіталу становила 50 тис. крб., податків і повинностей - 2200 крб. Родина займалася підрядами та торгівлею бакалійними товарами.

Купці оголошували суму своїх капіталів для отримання свідоцтв на право торгівлі. Так, 18 грудня 1837 р. купець третьої гільдії