УДК 930.1"18"

Лук'яненко В.П., Горлівський автомобільно-дорожній інститут Донецького національного технічного університету

Дорадянська історіографія відносин в Україні

на межі ХІХ-ХХ ст. у працях сучасних науковців

Стаття пропонує історіографічний аналіз оцінок дореволюційних авторів ситуації в аграрному секторі підросійської України на межі ХІХ-ХХ ст. Показана еволюція суджень сучасних дослідників порівняно з науковими поглядами радянської доби. За останні роки суттєво зрушилися дослідження реформи 1861 р., аграрної реформи Столипіна та інших важливих аспектів.

The article prefers a historygraphical analysis of the estimations of beforevolution authors of the situation at the agrarian sector of Russia Ukraine of boundary of XIX - XX centuries. The evolution of opinions of modern researches is shoed with comparative with views of the soviet epoch. Along last years the research of reform 1861, agrarian reform of Stolipin and others aspects made active.Сьогодні зростає інтерес до реформ другої половини ХІХ ст., які сприяли порівняно швидкому розвитку продуктивних сил. Усвідомлення важливості історичного досвіду аграрних реформ активізувало наукові пошуки дослідників протягом останніх років. Широкий спектр літератури, відсутність праць, які б давали цілісну картину історіографії аграрних відносин досліджуваного періоду, ставлять перед дослідниками питання про необхідність їх історіографічного узагальнення. Метою статті є відстеження еволюції поглядів сучасних науковців на історіографію аграрних відносин кінця XIX - початку ХХ ст.

Увага до історіографії аграрних відносин другої половини XIX ст. посилюється наприкінці XX ст. у зв'язку з невдалими спробами М.С.Горбачова реформувати радянську систему, а також революційними потрясіннями, спричиненими реформами Єльцина-Гайдара. На фоні цих подій реформи 60-70-х рр. XIX ст. оцінювалися вченими не просто успішними, а ідеальними. Дослідники зацікавились аналізом історіографії реформ епохи Олександра II.

Пострадянська епоха, перш за все, характеризується зміною методологічної парадигми. Відбувається відмова від марксистського редук- ціонізму і звідси від економічного детермінізму. У зв'язку з цим переглянуто відоме положення про те, що головною причиною реформ була криза кріпосного господарства. Поставлено під сумнів положення про те, що збільшення дворянської заборгованості кредитним установам свідчить про кризу поміщицьких маєтків. До важливих методологічних змін можна віднести звернення істориків до категоріального апарату суспільних і соціальних наук. Однією з перших робіт цього періоду, у якій є аналіз поглядів на аграрні відносини, слід вважати статтю Є.Г.Корнілова [1]. У ній автор показав стан вивчення радянськими авторами законодавства щодо селянських землеволодінь, участі селян у політичному житті, звернув увагу на висвітлення історії земств у навчальній літературі. Ця стаття поклала початок новому етапу дослідження дорадянської історіографії аграрних відносин.

Через кілька років М.М.Шумілов, приділивши особливу увагу оцінці радянськими істориками історіографії аграрних відносин кінця

XIX ст., відзначив, що їхні праці надали можливість не тільки виявити загальні тенденції розвитку аграрних відносин, але й відзначити їх місцеві особливості [2]. Цьому ж питанню, але в більш докладній формі, присвячена стаття Н.С.Новикової. Важливою рисою проаналізованих нею робіт стало залучення нових архівних джерел, що робить ці праці помітним явищем в історичній науці [3].

Після публікації статей Є.Г.Корнилова, М.М.Шумілова, Н.С.Новикової в історіографічних дослідженнях з аграрної проблематики настала перерва. Лише з початку 1990-х рр. різними авторами у вступі до узагальнюючих фундаментальних праць було дано огляд найбільш важливої літератури з моменту проведення реформ та проаналізовано погляди щодо аграрних відносин відомих науковців XIX ст. - Б.М.Чичеріна, В.Н.Лєшкова, О.Д.Градовського, Н.М. Коркунова та інших, показано наявність різноманітних концепцій самоврядування, що мали місце в 60-70-х рр. XIX ст. [4]. Таким чином, вищезгадані роботи не стали комплексним історіографічним дослідженням, що спонукало істориків знову звернутися до цієї проблеми.

Через деякий час з'явилися два дисертаційних дослідження з історіографії аграрних відносин. Праця В.А.Горнова, доведена до 1995 р., присвячена історіографії другої половини XIX ст. [5]. Застосування автором проблемно- хронологіч-ного методу, багатопланового підходу до історіографії аграрних відносин та ретельне вивчення літератури дозволило виділити основні групи історичних праць з цієї тематики і періоди у вивченні історії аграрної проблеми у дорадянські часи, визначити головні напрямки вивчення історії пореформеного періоду радянськими авторами. Але поза увагою залишилась велика кількість праць.

Першу спробу дослідити історіографію реалізації закону від 24 листопада 1866 р. в регіональному аспекті зробила Н.І.Голікова [6]. Дослідниця на прикладі північноросійських губерній проаналізувала історіографію селянського землекористування і оподаткування.

Історіографія соціально-економічного становища державних селян України в пореформений період стала предметом вивчення Т.І.Лазанської [7]. Дослідниця проаналізувала джерела та історію їх формування, а також історіографію землекористування, правового становища, розвитку в селянських господарствах торгівлі та промислів тощо.

Особливої уваги заслуговують історики так званого ближнього зарубіжжя. Значення досліджень Н.П.Востокової і Б.Г.Литвака полягає передусім у розробці методики пошуку, обробки й аналізу основних документів реформ і обґрунтованих висновках про неможливість всебічного вивчення теми без їх широкого залучення [8]. Праця В.Л.Степанова - це не просто історіографічний аналіз [9]. Дослідник зробив критичну оцінку історіографії проведених М.Х.Бунге реформ, у тому числі й переведення державних селян на викуп.

Наприкінці XX ст. в Україні з історіографії аграрних відносин в українському селі було захищено 5 докторських і кандидатських дисертацій та опубліковано 4 монографії, 12 брошур, понад 40 статей та наукових повідомлень. Новий фактологічний матеріал, багатоплановий, історіографічний аналіз аграрних відносин на межі XIX-XX ст. містяться у двотомній історії України, колективних та індивідуальних монографіях, брошурах,