УДК 930.2Миколаївський навчально-науковий центр Одеського національного університету

Нова економічна політика в історичних дослідженнях

ХХ-ХХІ ст.

У запропонованій статті розглядаються проблеми сучасної української історіографії періоду непу. Автор пропонує власну точку зору на шляхи і методи класифікації історичних праць.

Котляр Ю.В..

ім. І.І.Мечникова

The article is connected with the problems of modern historiography of Ukraine in the NEP period. The author proposes his own point of view concerning the ways and the methods of the classification of historical work.20-ті роки XX ст. - унікальний період в історії України. Економічні перетворення, особливо в аграрній сфері, які проводили в той час більшовики, стали предметом досліджень багатьох поколінь істориків. Тема завжди була і залишається актуальною. Підвищений інтерес до проблеми нової економічної політики викликаний, на наш погляд, тим, що на початку 20-х pp. стався перехід від одного типу господарювання до іншого, який вступив у протиріччя з комуністичною доктриною, однак забезпечив збереження політичної влади РКП(б). З досліджуваних питань було і є чимало публікацій, однак в історіографічному плані проблема ще не розглядалась, тому автор даної статті робить своїм завданням дати критичний огляд новітньої літератури з питань нової економічної політики в Україні.

Новий етап дослідження теми розпочався в умовах проголошення незалежності України у 1991 р. і триває до наших днів. У цей час з'явилися ґрунтовні узагальнюючі праці з історії

України, до наукового обігу були введені нові джерела та використані нетрадиційні підходи.

Звільнення від пут ідеології, розширення джерельної бази, перевидання праць політиків та економістів 20-х pp. спонукали дослідників 90 -х pp. до переосмислення процесу формування концептуальних засад нової економічної політики. Першим, хто з нових методологічних засад спробував переглянути економічну політику більшовиків у 20-ті pp., був відомий український історик С.Кульчицький. У статті "Нова економічна політика: уроки для сьогодення" [1] він зробив спробу переосмислити теорію і практику непу в Україні, виходячи із завдань реформування сучасної економіки. Новим у висвітленні непу був акцент на ринку як основному змісті нової економічної політики. Чи не вперше доведено, що неп як політика визначався поступово під тиском реалій життя. Вчений показав процес зміни моделей економіки: воєнно-комуністичної в період громадянської війни на ринкову - в часи непу, а ринкової - на директивну наприкінці 20 -х років, визначив його причини, методи управління економікою, характерні для кожної моделі. У своїх наступних працях С.Куль-чицький висвітлював різні аспекти непу. Так, у монографії "Ціна великого перелому" [2] розглянуто питання згортання непу. Його причини вчений пов'язує із створенням ленінської концепції кооперування селянства і початком колективізації, ліквідацією госпрозрахунку як основного принципу діяльності промисловості, зі встановленням валютної монополії держави та обов'язкових планових завдань хлібоздачі з розкладкою на селі. У статті "Між двома війнами (1921-1941 РР-)" [3] С.Кульчицький виклав причини зміни економічної політики радянської влади на початку 20-х pp., розкрив процес формування непу і реалізації його в Україні, показав вплив на нову економічну політику індустріалізації та колективізації.

Певним підсумком досліджень непу С.Кульчицьким стала монографія "УСРР в добу нової економічної політики (1921-1928 pp.)" [4]. Автор піднімає і розкриває питання взаємозв'язку нового економічного курсу радянської влади і політичних трансформацій у суспільстві і державі. Він показує процес утворення СРСР, проблеми внутрішньої політичної боротьби в Україні і в Радянському Союзі, стан партійно- радянського апарату, каральних органів держави. Вчений вводить у науковий обіг поняття "державна партія" для визначення результату зрощування державних і партійних органів у 20-ті pp.

Майже в усіх своїх працях першої половини 90-х pp. С.Кульчицький приділяє увагу ролі В.Леніна у розробці і реалізації нової економічної політики. Не можна не погодитися з думкою автора, що "масштаб особистості Леніна, якщо судити із впливу на долю народів Росії й хід розвитку всього людства, незрівнянний з масштабами особистості інших вчених діячів XX століття". Дійсно, від першої особи в державі багато в чому залежав курс, який обирала країна. На початку 20-х років заслугою В.Леніна було розуміння необхідності повернення від воєнно- комуністичних методів господарювання до ринкових, розробка конкретних заходів, що забезпечували реалізацію нової економічної політики. Разом з тим поза увагою дослідника залишився науковий доробок тих економістів, чиї ідеї розвитку ринкового господарства використовував

В.Ленін, інші партійні та радянські керівники у процесі формування концепції непу.

Наступні праці С.Кульчицького, зокрема монографії "Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928)" та "Україна між двома війнами (1921-1939)" [5] засвідчують суттєвий перегляд ученим методологічних засад дослідження економічної політики більшовиків у 20-ті pp., зокрема, відмову від класового та партійного підходів до оцінки історичних періодів, подій, явищ, осіб. Це дало йому змогу довести, що відмова В.Леніна, правлячої партії від комуністичної доктрини була вимушеною і тимчасовою, готової програми повороту до ринку не було, заходи державної партії, які пізніше здобули назву нової економічної політики, визначалися під тиском життя. І зрештою, що економічна політика, яка проводилася у 20-ті pp., сприяла збереженню і посиленню влади більшовиків. Внесок С.Кульчицького у розробку проблем нової економічної політики, безперечно, слід визнати вагомим.

Нові концептуальні підходи при розгляді проблем розвитку українського села у 20-х роках застосовані авторами другого тому колективної монографії "Історія України: нове бачення", монографій "Сталінізм в Україні: 20-30 роки",