та законодавчої регламентації її діяльності з боку державних органів. Незважаючи на це, рекомендується враховувати досвід діяльності бірж у період нової економічної політики. Важливо і необхідно створити умови для перетворення бірж у торговельні утворення типу вільної корпорації та приватної установи, не лише організовані ринки, а й організації представництва і захисту інтересів торгівлі.
У цей період постійно зростає інтерес до проблем непу й з боку вчених-економістів. Активно в цьому напрямку працюють Т.Дерев'янкін та Р.Толстов. У співавторстві вони написали кілька різнопланових праць. Зокрема, вперше на матеріалах України вони показали ринкові відносини як стрижень нової економічної політики [22]. У співавторстві з Л.Горкіною, Т.Дерев'янкін із нових методологічних засад розглянув витоки нової економічної політики та її сутність [23], роль В.Леніна у розробці концепції непу, його ставлення до робіт економістів дореволюційної школи, підвів до висновку, що суперечливість його поглядів на власність і то- варно-ринкові відносини визначили й суперечливість його комплексу заходів, які увійшли в історію під назвою нової економічної політики. Гадаємо, автори статті зупинилися на середині шляху щодо переосмислення концепції непу. Так, вихідним моментом аналізу проблеми стали "теорія і практика" непу. На наш погляд, Ленін і державна партія не мали не тільки теорії, а й скільки-небудь обміркованої програми подолання економічного колапсу і політичної кризи. Неп визначав перебіг подій у політичному та господарському житті на тому чи іншому відтинку часу.
Л.Горкіна в монографії розкрила боротьбу двох протилежних напрямків економічної думки 20-х pp.: ринкового і антиринкового. Дослідниця аналізує суть і перебіг цього протиборства. На нашу думку, доцільно було б показати, як зіткнення ідей позначилося на політичному курсі РКП(б) на стані господарства в цілому [24].
Загальні проблеми непу висвітлюються і в посібниках з економічної історії. Так, процес здійснення нової економічної політики України показано у посібнику "Україна і світ. Історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства" [25]. Особливістю цієї праці є подання непу в контексті світового економічного розвитку.
Основним недоліком є відсутність висновків щодо результативності непу.
Причини, сутність і наслідки нової економічної політики з нових методологічних засад розглядаються також і в підручнику Б.Лановика, З.Матисякевича та Р.Матейка "Економічна історія України і світу" [26]. На нашу думку, в невеликому розділі автори надто багато уваги приділяють політичним питанням за рахунок недостатнього показу проблем розвитку господарства в 20-ті pp. Так, авторам не вдалося показати неп як комплекс заходів, що були покликані вивести країну з кризи. Акцентуючи увагу на питаннях піднесення продуктивності сільського господарства, вони лише згадують про торгівлю, хоча саме торгівля, ринок пов'язують в єдиний господарський організм сільське господарство, промисловість, транспорт, банківську систему тощо. Ігнорування проблемно-хронологічного підходу до висвітлення матеріалу призвело до його розпорошення.
Деякі статистичні дані щодо зрушень в різних галузях господарства у період непу подає у своїй роботі, задекларованій як монографія, Л.Лукашевич [27]. Однак визначити цю працю монографією досить важко, оскільки вона не відповідає основним критеріям такого наукового дослідження. Зокрема, при розгляді питань економічного розвитку України у 20-ті pp. порушується логіка викладення матеріалу, повністю відсутній аналіз і навіть зв'язок між фактичним матеріалом. Висновок не відповідає наведеним фактам.
Деякі питання нової економічної політики, зокрема стан кооперативних організацій України, розкриваються в "Історії кооперативного руху" С.Бабенка, В.Галюка, С.Гелея та інших [28]. Особливістю цієї праці є подання історії кооперації України на тлі проблем світового кооперативного руху. Основну увагу автори приділили питанням організаційної розбудови кооперації. На жаль, питання її господарської діяльності у контексті відновлення ринкових відносин в Україні автори не розглядали. Не торкалися вони і питань політики більшовиків щодо кооперації.
Один із параграфів праці М.Алімана, С.Бабенка, С.Гелея та інших "Історія споживчої кооперації України" присвячено її діяльності в період непу, залежності від політичної кон'юнктури, тут показано репресії влади проти української кооперативної інтелігенції у 20-х pp., систему підготовки фахівців для споживчої кооперації, але ці питання розкривалися без всілякого зв'язку із загальноекономічними і політичними проблемами періоду непу [29].
Отже, зазначені праці лише в загальних рисах розглядають процес реалізації нової економічної політики в Україні, акцентуючи увагу на економічному боці проблеми, і майже не зачіпають політичних аспектів.
Проблеми непу і селянства знайшли своє відображення у дисертаційних дослідженнях українських істориків. Автором було проаналізовано понад 20 дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата і доктора історичних наук. Так, у дисертації О.Бакуменка [30] вивчалися питання розробки нової економічної політики, запровадження непу в аграрному секторі України, зрушення в соціально-економічних відносинах. її автор ставив за мету комплексне дослідження проблеми Однак, на наш погляд, можна констатувати його певну фрагментарність.
Ще одну спробу комплексного вивчення непу було зроблено І.Каспруком [31]. Автор обмежив рамки дослідження 1921-1923 pp. На його думку, саме в цей період сформувалися основні принципи та методи здійснення непу, головним чином завершився перехід економіки України на ринкові рейки. У його праці неп розглядається як тимчасовий відступ від комуністичної доктрини більшовиків, як політика, спрямована на створення ринкової моделі господарювання. І.Каспрук абсолютно правильно визначає суперечливий характер нової економічної політики. Акцент у дослідженні зроблено на історико- політичному зрізі проблеми. Нам здаються надто сміливими висновки автора, які стосуються загальних проблем непу, адже зроблено їх на основі вивчення лише перших трьох