УДК 930(100)

Каплін О.Д., Харківський національний університет ім. В.НКаразіна

Формування "слов'янофільських" поглядів ІС.Аксакова в 1840-1850-х pp. і його уявлення щодо історичної долі Роси

У статті розглядається практично не вивчена в історіографії наукова проблема: формування релігійних поглядів ІС.Аксакова в 1840-1850-х pp. і його уявлення щодо історичної долі Росії. Це дозволяє більш точно визначити і ставлення Т.С.Аксакова до слов'янофільства.

This work is a study ofl.S.Aksakov's religious views and his thoughts about the history of Russia in the process of their formation in the 40-ies - 50-ies of the eighteenth century. This scientific problem has not been sufficiently studied yet and its further investigation can lead to better understanding ofil.S. Aksakov 's attitude to slavophilism.Так зване слов'янофільство ("раннє", "класичне", "щире", представлене іменами О.С.Хом'якова, братів І.В. і П.В.Кіреєвських, Ю.Ф.Самаріна, К.С.Аксакова) належить до одного із найпомітніших, але надзвичайно різноманітно оцінюваних явищ російської та європейської думки середини XIX ст. На кінець 19- 70-х pp. для вчених стало очевидним, що плідне дослідження слов'янофільства як багатоаспект- ної наукової проблеми можливе за участю представників "майже всього циклу гуманітарних наук", але таке "комплексне вивчення проблеми слов'янофільства" бачилося як "поки що справа майбутнього" [1].

Заважала цьому і відсутність чіткого уявлення про кожного конкретного діяча слов'янофільського напрямку (з неодмінним врахуванням складної зміни поглядів). Н.І.Цимбаєв зауважує, що в історіографії спостерігається ототожнення поглядів різних слов'янофілів, а течія "в цілому стає відповідальною за всі висловлення осіб, причетних до слов'янофільського гуртка" [2]. Це відноситься і до І.С.Аксакова, якого практично без усяких застережень аж до сьогоднішнього дня вважають щирим слов'янофілом [див., напр., З, 4, 5]. Насправді ж формування його світогляду мало чимало відмінностей від власне слов'янофільських, про що свідчить листування ІС.Аксакова, яке майже не використовується в історіографії [б; 7; 8].

Слов'янофільство з'явилося першою і єдиною в XIX ст. соборною спробою світської частини російського освіченого шару осмислити історію російського народу як православного духовного організм}'. З цієї точки зору погляди ІС.Аксакова були досить своєрідними, але це практично не враховується в історіографії. У даній статті робиться спроба простежити формування релігійних поглядів ІС.Аксакова в 1840- 1850-ті pp. і на цій підставі усвідомити його погляди на історичну долю Росії.

Після закінчення у 1842 р. закритого імператорського училища правознавства у Петербурзі І.С. Аксаков повертається в Москву і поступає на службу в Карний департамент Сенату. Наприкінці наступного року його включають до складу спеціальної комісії, призначеної для ревізії Астраханської губернії. У листі відтіля 2 травня 1844 р. він пише про себе як про людину, що не має "ніяких твердих переконань, до яких би відчував глибоку щиросердечну участь і які б вважав Божою правдою..." [9]. Звичайно, І.С.Аксаков розуміє, що істина повинна бути одна, але "де вона, у кого вона і чи завжди тріумфує"? На це він не знає відповіді.

Молодший Аксаков "зовсім різниться" від брата Костянтина у ставленні до "національності", російського костюма ("я ніколи не надягну зипуна заздалегідь"), бороди ... [10]. Та й з інших питань він мав власне судження. Петро І як "такий, що скрізь встигає", викликає у нього захват, "порядок речей" "часів царя Олексія Михайловича і бояр" йому явно не до душі, як і сучасне вище суспільство ("світ така мерзота") з його байдужістю і лінню [11].

Таким чином, 1843-1844 pp. для І.С. Аксакова - час пошуків, у результаті яких народжується думка: поки брат і його приятелі будуть сперечатися і теоретизувати, він піде своїм шляхом, займеться вивченням Росії "у відношенні до її матеріальних сил". Першим плодом на цьому шляху, не без впливу брата Костянтина і його друзів, була невелика поема "Зимова дорога". Літературні герої вирішують ті ж питання, що і їхні реальні сучасники: про власний шлях Росії і її ставлення до Європи. Один з героїв упевнений, що народ піде "самостійним і російським" шляхом. Сам же автор береться за нову поему "Марія Єгипетська", що зіграла немаловажну роль у духовному становленні ІС.Аксакова.

Він знайшов "живу потребу євангельського слова, читання духовних книг" і особливо житій святих. І не те щоб "пробудилася" у ньому віра, але він "відчув і значення Церкви, і важливість церковних обрядів", принаймні, вже мова його, по запевненню самого ІС.Аксакова, "не стане більше блюзнити, і легковажний погляд замінився повагою" [12]. Ці слова відносяться до листопада 1845 p., коли йому траплялося "майже молитися". А душа людська, як зізнавався він у січні 1847 р., для нього "завжди і повсякчас... мала сильне значення..." [13].

Незважаючи на подібного роду читання і такий настрій душі до початку 1847 р., за акса- ковськими запевненнями, його не тривожили "жодні світові і релігійні питання". Хоча, безумовно, він не міг не мати своєї думки з тих питань, що були предметом загального обговорення. "Вибрані місця з листування з друзями" М.В.Гоголя (1846 р.) І.С.Аксаков, незважаючи на зміну своїх поглядів, оцінював досить високо і бачив в авторі "ідеал художника-християнина".

На початку 1848 р. він дійде висновку, що Захід "заплутався в лабіринті своїх міркувань", вийти з яких не може, і "відрікається від усіх начал". У зв'язку з цим для Росії настає "великий час",