теслярські та ковальські роботи, за штукатурку склепінь потрібно було понад 5000 руб. Однак через безгрошів'я все обмежилось тільки ковальськими та теслярськими роботами. Та у 1845 р. у відповідь на клопотання преосвященного Св. Синод звільнив Одеський собор ще на два роки від грошових внесків з свічкової торгівлі. До того ж за наказом від 27 березня 1845 р. для настелення підлоги в прибудовах було придбано 500 білих мармурових плит. А наказ від 5 липня 1846 р. дозволяв будівельному комітету виписати ще 1500 мармурових плит з Італії.
Слід зазначити, що преосвященний Гавриїл переймався не тільки будівельними справами, його також хвилювало питання внутрішнього оздоблення храму, а саме - поновлення настінного живопису. Саме тому владика активно укладав договори з художниками. Ось як зображує остаточний варіант добудови С.Серафимов: "На початку 1848 р. прибудова мала вигляд чотирикутника продовгуватої форми під круглим склепінням, котрий підтримували красиві круглі колони, що йшли симетрично вздовж обох його сторін; стіни і колони оброблені під мармур; склепіння розписане зображеннями із святої історії; верхні напівкруглі вікна прикрашені різнокольоровим склом; в проміжках між колонами, біля середньої стіни, що відділяла собор від- нової прибудови, влаштовані бокові вівтарі; для нагрівання собору поставлено 6 печей, підлога постелена мармуром" [12]. Ця новобудова носила назву "трапезної", або "трапезної церкви", і коштувала не менше 36 тис. руб. сріблом.
З лютого 1848 р. преосвященний Гавриїл освятив правий вівтар в ім'я Св. Симона та пра-
Література
Серафимов С. Гавриил Розанов, архиепископ Екате- ринославский, Херсонский и Таврический // Записки Одесского общества истории и древностей. - 1863. - Т. 5. - С. 919-953, Лебединцев А. // Одесский Кафедральный Преображенский собор // Прибавление к „Херсонские епархиальным ведомостям" (далі - ХЕВ). - I860. - № З (1 августа). - С 127-137; № 4 (15 августа). - С. 161-173; Флоровский В. Столетие со дня освящения Одесского Преображенского Кафедрального собора (25 мая 1808 - 1908 г.) // ХЕВ. - 1908. - № 15 (1 августа). - С. 1 -28; Петровский С. Одесский Кафедральный Преображенский собор: Историческое описание с приложением 4-х фототипий. - Одесса: Тип. Е.Н.Фесенко, 1894. - 123 с.
Лебединцев Арсений. Одесский Кафедральный
ведної Ганни, а лівий грецький - в ім'я преподобних отців - Афанасія Афонського та Сергія Радонезького. Грецьким він називався через те, що до 1868 р. по неділях та у святкові дні богослужіння в ньому проводило грецьке духовенство рідною мовою для емігрантів-греків 1821 р.
Попри всі переваги, представлені вище, оновлення Одеського собору мало й певні недоліки. Можна висловити припущення, що причиною цього була однобокість поставленої мети - збільшити місткість будівлі, а не вдосконалити архітектуру. Так, собор міг вмістити до 6000 чол., однак в архітектурному плані він багато втрачав: порушувалася витонченість, пропорційність, завершеність попередньої споруди собору. Нова частина не гармонувала з головним старим храмом іншої архітектури. Він вимагав капітального ремонту. Відчував це й архієпископ, про що й говорив він у своєму прощальному зверненні до пастви напередодні від'їзду до Твері. Він втішався надією, що його наступник не залишить храму в такому стані. І дійсно, преосвященний Інокентій (Борисов) поспішив закінчити не тільки справу свого попередника, а й зробити більше для благоліпності собору. Але це вже інша сторінка його історії.
Таким чином, Гавриїл Розанов у справі спорудження і оздоблення Одеського кафедрального Преображенського собору виступає як визнаний релігійний діяч, який дбав про утвердження православ'я на Півдні України, поширення духовності серед населення, чому було підпорядковане оновлення цього собору.
Преображенский собор // Прибавление к ХЕВ. - I860. - №4 (15 августа). - С. 167.
Петровский С. Указ. соч. - С. 57.
Там само.
Там само. - С. 58.
Лебединцев Арсений. Одесский Кафедральный Преображенский собор // Прибавление к ХЕВ. - 1860. - № 4 (15 августа). - С. 162.
Петровский С. Указ. соч. - С. 60.
Там само. - С. 61.
Фроловский В. Указ соч. - С. 13.
Петровский С. Указ. соч. - С. 62.
Там само. - С. 63.
Серафимов С. Указ. соч.-С. 935-936.
Надійшла до редколегії 22.09.2003р.