УДК 930 (477)

Тригуб П.М., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Історична спадщина Р.ДЛяха

У статті висвітлена науково-педагогічна та громадська діяльність відомого українського історика-аграрника Р.Д.Ляха, показано внесок його у розвиток вітчизняної історичної науки.

The article is devoted to the scientific and pedagogical and social activities of R.D.Lyach, a famous Ukrainian agrarian historian. His contribution into the development of Ukrainian historic science is shown.14 березня 2002 p. пішов з життя Роман Данилович Лях, відомий український історик- аграрник, краєзнавець, патріот України, людина великої і благородної душі. Його науковий доробок складають понад 100 праць, в яких висвітлені важливі проблеми історії України та рідного Донбасу, де він постійно жив і працював. Ця стаття є першою спробою в українській історіографії оцінити творчу спадщину вченого.

Провідне місце в науковому доробку Романа Даниловича займає аграрна проблематика, а саме - земельні реформи радянської влади у 1917-1923 pp. Цій темі присвячені його кандидатська [1] й докторська [2] дисертації, а також монографії та численні статті [3]. При оцінці робіт будь-якого історика, який жив і творив в часи існування тоталітарного режиму в Україні, необхідно виходити з того, що його погляди мали узгоджуватися з офіційною марксистсько- ленінською ідеологією, яка була єдиним "дороговказом" на шляху історичних пошуків. Однак це ніяк не повинно знижувати наукову цінність історичних праць того часу: історики розкривали нові теми, сюжети, вводили до наукового обігу велику кількість нових документів, намагаючись якомога об'єктивніше показати історичні процеси, хоча й віддавали данину показу керівної ролі Комуністичної партії, провідного значення робітничого класу в тодішньому суспільстві. Історик змушений був давати однозначно негативну характеристику українським національним урядам 1917-1921 pp., а їх діяльність, зокрема в аграрному секторі, вважалась апріорно антинародною і злочинницькою. Саме під таким кутом зору ми й повинні розглядати творчість Р.Д. Ляха до 1991 р.

Роман Данилович вважав за необхідне провести комплексне дослідження аграрних перетворень в Україні під кутом зору здійснення ленінського декрету "Про землю". Це обмежувало його можливості, адже з нього випадали спроби земельних реформ, навіть радикальних, здійснюваних національними урядами УНР періоду 1917-1921 pp. Попередники Р.Д.Ляха (та й він сам) уже досліджували зазначену проблему стосовно окремих регіонів України або у певний, порівняно вузький, проміжок часу [4]. Він розумів складності своєї роботи, які полягали не тільки в обмеженості джерельної бази, багатогранності проблеми, але й у тому, що дослідник мав діяти у вузьких ідеологічних рамках, водночас намагаючись досягти максимальної об'єктивності у своїй науковій роботі.

Р.Д. Лях зумів дослідити значний масив документального, насамперед архівного, матеріалу, ввів до наукового обігу багато нових документів, зокрема з фонду 12 ЦДАВОВУ (м. Київ) - Особливої колегії вищого контролю за земельними суперечками, який дозволив йому вже тоді показати репресивну політику радянської влади щодо колишніх поміщиків та заможного селянства на території України, яка полягала у виселенні дідичів та обмеженні куркульського землеволодіння, хоча прямо ця політика репресивною і не називалась.

Обов'язковим атрибутом досліджень тієї пори було висвітлення ролі В.І. Леніна, комуністичної партії у будь-якій сфері суспільного життя. Не оминув цього і Роман Данилович. Він ґрунтовно охарактеризував діяльність вождя більшовиків, ЦК РКП(б), місцевих комуністичних організацій по керівництву аграрним будівництвом, розглянув створення і роботу відділу ЦК КП(б)У по роботі на селі, визначив роль селян, зокрема сільської бідноти, у радянському будівництві, створенні комбідів, комнезамів, у скликанні й проведенні безпартійних селянських конференцій.

В працях Р.ДЛяха з аграрних перетворень в Україні особливо вражають кількісні (статистичні показники), які ґрунтуються на цілком достовірних джерелах. Він вперше в українській радянській історіографії навів нові, узагальнені за досліджуваний період дані про конфіскацію і розподіл землі, а також худоби, інвентарю поміщицьких маєтків, обмеження землекористування заможних селян, кількість, направленість і характер селянських виступів у березні - жовтні 1917 p., чисельність селянських господарств, групування їх за розміром посівної площі напередодні 1917 і у 1923 pp., бюджети і податки селянських сімей, зміни у соціально-класовій структурі сільського населення та ін. Кількісні характеристики в працях Р.ДЛяха настільки обґрунтовані, що захоплюють підготовленого читача. Не обминув дослідник і колективізацію селянських господарств у 1917-1923 pp., звернувши увагу на її добровільний характер та незначні масштаби на той час.

Таким чином, основні позиції автора щодо аграрних перетворень в Україні в 1917-1923 pp. зводилися до таких моментів: основним результатом аграрної політики в досліджуваний час було створення нового аграрного ладу, основними рисами якого стали відсутність приватної власності на землю, націоналізація землі, перехід її у власність робітничо-селянської держави, ліквідація поміщицьких і промислово-торгових нетрудових господарств, передача більшої частини землі у користування селянам, розширення внаслідок цього селянського землекористування, обмеження землекористування куркулів, створення системи державної агрономічної, матеріально-технічної, фінансової, організаційної допомоги селянству; виникнення соціалістичних господарств нового типу - радгоспів, колгоспів.

В ході революційного перетворення суспільства відбулися істотні зміни у соціально- класовій структурі сільського населення. Найбільш значним досягненням революції була ліквідація класу поміщиків, однак не в розумінні фізичного їх винищення. Автор акцентує увагу на тому, що поміщикам, які відмовилися від боротьби з Радянською владою, дозволялось проживати на старих місцях, їм надавалась земля та інші засоби виробництва для ведення господарства власними силами. Але оскільки більша