УДК 930 (477)

Романцов В.М., Маріупольський гуманітарний інститут Донецького національного університету

Висвітлення проблем виникнення та становлення Гетьманщини у працях Михайла Максимовича

Автор статті розглядає малодосліджену історіографічну проблему щодо історичних поглядів М.Максимовича з питань виникнення та становлення в Україні козацької держави середини XVII ст У праці показано місце досліджень українського історика XIXст у розвитку вітчизняної історіографі ї Гетьманщини.

The author of the article examines the scantily investigated historiographic problem of M.Maksimovitch 's historical viewpoints about Cossack Sate formation in Ukraine in the middle of the XVIIth century. The present work highlights the contribution of Ukrainian historian of the XIX century to the research of native Getman historiography.У наш час в Україні активізувалися історіографічні дослідження, серед яких поважне місце посідають студії вітчизняної історіографії проблем виникнення та становлення козацької держави у добу Національно-визвольної війни. Це відображає зростання суспільного, наукового інтересу до вивчення доленосних подій української історії 350-річної давнини. Праці сучасних істориків Хмельниччини базуються на розширенні джерельної основи проблеми, на пошуках нових методологічних засад дослідження процесів державотворення в Україні, а також на глибокому вивченні наукової спадщини вчених, які розглядали у ХІХ-ХХ ст. питання історії Гетьманщини. Цей історіографічний аспект надзвичайно важливий, оскільки дозволяє нам усвідомити не лише той шлях, який пройшла вітчизняна історична думка у дослідженні питань виникнення та становлення козацької держави, формування наукових концепцій істориків, а й підійти до вирішення дискусійних проблем даної теми.

В українській історіографії козацької держави у XIX ст. важливе місце посідав Михайло Максимович. "Київська старовина" назвала його одним "з дорогих для України її діячів на полі громадсько-науковому" [1]. Це був визначний вчений з широкими, різнобічними науковими інтересами: мовознавець, ботанік, фольклорист, джерелознавець, історик. За образним виразом ДБагалія, він "є немов Нестор Київської школи" [2]. У своїх історичних працях цей дослідник часто звертався до питань Хмельниччини, висловив цікаві думки щодо виникнення та становлення Гетьманщини. В.Антонович розглядав Михайла Олександровича поряд з М.Костомаровим та Л.Кубалею серед авторів "капітальних праць", присвячених діяльності Б.Хмельницького [3]. Вивчення творчої спадщини М.Максимовича у цих аспектах становить безумовний науковий інтерес.

Історичні праці першого ректора Київського університету ім. Св. Володимира не раз були предметом історіографічних досліджень українських вчених. Окремі цікаві характеристики щодо його наукової спадщини у цілому чи, зокрема, з питань утворення Гетьманщини давали історики XIX - початку XX ст. В.Антонович, В.Іконников, М.Драгоманов, М.Грушевський [4]. Історичну концепцію М.Максимовича з різних ідейних позицій характеризували у своїх історіографічних студіях Д.Багалій, ДДоро- шенко, М.Марченко, Л.Коваленко [5]. Проблеми формування історичного світогляду цього вченого розглянув ДОстрянин [б]. Найбільш ґрунтовно історичні погляди Михайла Олександровича досліджував П. Марков, який присвятив цьому питанню ряд своїх монографій [7]. В окремому розділі він розглядав погляди історика на події Визвольної війни в Україні [8]. Хоча більшість праць ПМаркова написана з партійно- ідеологічних позицій радянського часу і досить однобоко висвітлювала дану проблему, проте слід зазначити, що автор одним з перших в історіографії спробував показати науковий внесок М.Максимовича у дослідження питання щодо формування козацької держави у ході Визвольної війни. Історіограф зазначав, що "неможливо ігнорувати значення багатьох його ідей та положень, у яких він досить влучно указав на ряд важливих аспектів формування української державності" [9]. До певної міри погляди М.Максимовича на питання формування Гетьманщини розглянуто у дисертаційному дослідженні НБойко [10]. Значний науковий інтерес становить праця Л.Мельника [11]. Автор досить ґрунтовно проаналізував висвітлення проблем Національно-визвольної війни, діяльності гетьмана Б.Хмельницького. Але названі праці не досить повно висвітлюють зазначену у даній статті тему, деякі важливі питання потребують уточнення, враховуючи сучасні історичні погляди на події Національно-визвольної війни українського народу середини XVE ст.

Дослідницька мета даної статті полягає у тому, щоб проаналізувати місце Михайла Максимовича в українській історіографії козацької держави, внесок цього визначного вченого у висвітлення політичної історії України у добу Національно- визвольної війни. Це становить великий науковий інтерес, оскільки історіографічне дослідження праць визначного українського історика XIX ст. дозволяє нам краще з'ясувати важливі аспекти державотворення у козацькій Україні.

Характеризуючи чинники, які впливали на історичні погляди М.Максимовича, необхідно відзначити, що він походив з української дрібнопомісної, збіднілої дворянської родини, корені якої йшли "від нащадків козацької старшини" [12]. Його походження, атмосфера, в якій він виріс, безумовно, вплинули на формування свідомості майбутнього вченого. Любов до рідної України, її минувшини не залишала його все життя. На це звернув увагу О.Грушевський, який вказував, що "українські симпатії Максимовича були дуже глибокі і міцні" [13]. Вчений і сам називав себе "щирим малоросіянином" [14]. У той же час він був лояльний до царської влади, прихильно оцінював приєднання України до Російської держави.

Михайло Олександрович був серед перших українських істориків, які започаткували народницький напрямок у розвитку історіографії. Проте його концепція ще не була чітко сформульована і становила перехідну ланку в розвитку української історичної думки. З іншого боку, творчість цього вченого відображала вплив європейської романтичної історіософії. О.Пріцак зазначав, що він "потрапив у полон всеобіймаю- чих ідей Шеллінга ..." [15].

М.Максимович вважався сучасниками визначним знавцем українського козацтва Його глибоке знання козацької історії ґрунтувалося, перш за все, на уважному вивченні різноманітних джерел, прагненні бути критичним