УДК 930 (477)

Горбуров Є.Г., Миколаївська обласна державна адміністрація

Рух Опору в період Великої Вітчизняної війни в українській історіографії

У статті аналізуються основні етапи і стан розробки питань руху Опору на окупованій території України в роки Великої Вітчизняної війни: діяльність партизанських загонів і підпільників, місце і роль ОУН-УПА в антифашистській боротьбі, показуються здобутки і перспективи української історичної науки у висвітленні цієї проблеми.

Fundamental stages and the state of working out of questions of Resistance movement on the occupied territory of Ukraine in the years of the Great patriotic war are analysed in the article; the activity of partisan detachment and underground, the place and the OUN-UPA role in the anti-fascist struggle, achievements and prospects of Ukrainian historical the science are shown in the illumination of this problemВелика Вітчизняна війна проти німецько- фашистських загарбників, окремі її аспекти знайшли відображення на сторінках історичних, воєнно-історичних, художніх, мемуарних і документальних книг. У цій статті ставиться завдання проаналізувати стан вивчення руху Опору в українській історичній літературі.

Це питання певною мірою вже розглядалося в ряді історіографічних робіт [1]. Слід виділити монографію і наукову статтю В.І.Клокова [2], в яких не лише аналізується ступінь і зміст досліджень істориків, присвячених даній проблемі, але й піднімається ряд теоретичних питань, зокрема про характер і форми боротьби в тилу фашистських окупантів.

Ідеологи КПРС створили чітко підпорядковану марксистсько-ленінській доктрині концепцію історії Великої Вітчизняної війни. Ціжовито пристосована до політичної кон'юнктури, ґрунтуючись на умовчаннях, напівправді чи деформаціях історичної правди, на популяризації різного роду міфологічних версій драматичних сторінок війни, вона стала фундаментом і змістом квазісторії одного з найтрагічніших і водночас найепічніших періодів вітчизняного минулого.

Історичні умови сучасної України вимагають вироблення принципово нових засад у дослідженні та висвітленні вельми складних обставин, пов'язаних з періодом Великої Вітчизняної війни. Без перегляду з наукових позицій усього масиву фактичного матеріалу, переосмислення висновків, оцінок і теоретичних узагальнень грандіозна епоха Великої Вітчизняної війни не зможе стати позитивним здобутком історичного досвіду народу України.

У висвітленні діяльності підпільного і партизанського руху, націоналістичного підпілля в українській історіографії виділяються три основні етапи: 1) з початку Великої Вітчизняної війни і до її закінчення; 2) після переможного завершення війни до другої половини 80-х років; 3) з другої половини 80-х років і до теперішнього часу. Дана періодизація покладена в основу огляду.

Дії радянських партизанів, підпільників в Україні знайшли відображення вже в перші дні війни. Газета "Правда" 26 червня 1941 р. надрукувала статтю О.Корнійчука "Піднявся український народ", через два дні повідомила про боротьбу селян західних областей України проти окупантів, 21 липня - про виникнення в Україні сотень партизанських загонів у тилу ворога [3].

25 липня 1941 р. "Правда" опублікувала статтю М.Бурмистренка "Партизанська війна проти німецьких фашистів на Україні", де автор розповів про перші дії партизанів, звірства німецько- фашистських загарбників. Про подвиги народних месників постійно друкували газети "Правда", "Известия", "Красная звезда" та ін. Серед матеріалів, вміщених на сторінках центральної преси, слід відзначити статтю Б.Поно- марьова "Партизанська війна на Карпатській Україні" [4], нариси О.Довженка "Україна в полум'ї" [5], П.Панча "Полум'я народної боротьби" [6], В.Іванова "Генерал Орленко і його народ" [7], Т.Строкача "Бойові дії українських партизанів", "Партизанська весна на Україні", "Нові удари українських партизанів" [8], А.Шияна "За лінією фронту" [9] та ін. Про бойові дії партизанів України розповідалось на сторінках журналів "Большевик", "Партийное строительство", "Под знаменем марксизма", "Славяне" [10].

Незважаючи на те, що література тих років носила в більшості описовий характер, вона відіграла велику роль у пропаганді героїзму радянських людей в тилу ворога, сприяла розповсюдженню досвіду використання різноманітних форм і методів опору окупантам, мобілізації на боротьбу з гітлерівськими загарбниками. Специфіка воєнного часу, необхідність збереження військової таємниці не давали можливості відобразити діяльність підпільників.

У статті М.І.Супруненка "З досвіду півторарічної боротьби радянських партизанів проти німецьких окупантів", а також в одному з розділів "Нарисів історії України" [11] вперше подаються узагальнені дані про бойову діяльність українських підпільників і партизанів.

Своєрідними виданнями цього періоду є преса підпілля і партизанських з'єднань - газети, журнали, бойові листки, всього 60 найменувань. Серед них виділяються газети "Радянська Україна", "Красный партизан" і "Партизан України", що виходили на базі партизанських з'єднань О.О.Федорова, С.А.Ковпака та О.М. Сабурова.

З початком публікації матеріалів надзвичайної комісії, створеної ще в січні 1943 р. по розслідуванню злочинів окупантів, з'явилася можливість відобразити цю тему на основі документальних джерел, проте радянське керівництво не було зацікавлене в об'єктивному висвітленні причин допущених ним трагічних прорахунків напередодні і на початку війни.

В ході визволення України від німецько- фашистських загарбників в 1943-1944 pp. в газетах "Радянська Україна", "Правда Украины", "Вільна Україна", журналах "Україна", "Дніпро", "Вітчизна", "Пропагандист і агітатор" вміщувались матеріали про героїчну боротьбу українського народу в тилу ворога, але без зазначення місця дій, назв загонів і прізвищ командирів. Метою цих публікацій було не стільки аналіз і узагальнення фактів, скільки пропаганда героїзму і передача бойового досвіду. З'являються перші узагальнення накопичених фактів. Так, О.Чеканюк видав працю про народне ополчення в оборонних битвах під Києвом і Одесою [12].

В 1943 р. вийшла праця начальника Українського штабу партизанського