УДК 930(100)

Каплін О.Д., Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна

Слов'янофіли та їхні погляди в зарубіжній історіографії

У статті досліджується один із найменш вивчених аспектів в історіографії російського слов'янофільства. Автор доходить висновку, що за понад 150-річну історію вивчення слов 'янофільської спадщини іноземною історіографією нагромаджений певний досвід її розуміння. У той же час існує чимало суперечливих висновків, які не знаходять підтвердження при більш доскіпливому читанні праць О.С.Хом 'якова та його однодумців. Та й самі західні дослідники у своїх працях зі слов 'янофільства часом мають протилежні думки.

In this article is investigated one of the most insufficiently studied aspects in the historiography of Russian Slavophilism. The author comes to a conclusion, that for more than 150 years ' history of studying Slavophiles ' legacy the foreign historiography has accumulated a certain experience of understanding this issue. At the same time there are many contradictory conclusions which are not borne out on more detailed analysis of works by A.S.Homjakov and his adherents. And western researchers themselves hold at times diametrically opposite opinions about their own works on Slavophilism.Життя і погляди так званих слов'янофілів (О.С.Хом'якова, І.В. і П.В.Кірєєвських, К.С. і І.С.Аксакових, Ю.Ф.Самаріна і деяких інших) протягом вже більше 150 років привертають увагу не тільки істориків, але й інших представників гуманітарного знання, культури і мистецтва в Росії, СРСР, а також далеко за їхніми межами. Однак закордонна історіографія слов'янофільства вивчена далеко недостатньо [1]. Дана стаття є спробою посильного просування у вивченні проблеми у вигляді короткого нарису (праці дослідників-емігрантів вимагають спеціального аналізу, до того ж ця тема почасти вже висвітлювалася автором [2]).

Слов'янофільство як явище російської суспільної думки визначилося зі своїми пріоритетами (насамперед, в релігійній галузі) у 1840-ві рр. Але більш ніж за десятиліття до того майбутні слов'янофіли побували на Заході і звернули на себе увагу видатних західноєвропейських мислителів. Пізніше з ними вже в Росії познайомилися німецький дослідник А.Гакстгаузен, В.Пальмер та ін.

На початку 1840-х рр. частиною англіканських богословів усе більш усвідомлюється необхідність зближення між англіканством і православ'ям. Особлива ретельність у цій справі була виявлена молодим ученим дияконом В.Паль- мером, що побував у Росії, Греції і звернув на себе увагу ієрархів і мирян Російської Православної Церкви. Відомо 11 листів О.С.Хом'якова до В.Пальмера, написаних по-англійському, перший з яких датовано 10 грудня 1844 р. Крім чисто богословських, автор торкається і питань, що так чи інакше зв'язані з історією Росії, долею православ'я в ній. У листуванні О.С.Хом'якова з В.Пальмером конспективно намічається програма, яка знайшла місце в трьох брошурах О.С.Хом'якова про західні сповідання, написаних французькою мовою [3].

У наступні десятиліття багато робіт О.С.Хом'якова, Ю.Ф.Самаріна та ін. слов'янофілів видавалися в європейських державах, їх знали і високо цінували в слов'янських землях [4]. Некролог О.С.Хом'якова був поміщений у "Единбурзькому Огляді" у 1864 р. А в Лондоні (1895 р.) Бирбек видав за оригіналами листи О.С.Хом'якова до В.Пальмера і Г.Вільямса зі своєю передмовою.

Безумовно, говорити про згоду зі слов'янофільськими поглядами західних богословів, учених, суспільних діячів або публіцистів немає особливих підстав, але, принаймні, у слов'янофілах бачили щирих, незалежних, глибоких православних мислителів. Проте були і такі дослідники слов'янофільства, що істотно спотворювали їхні погляди. Так, дуже своєрідну точку зору мав професор слов'янських літератур Краківського університету М.Здзеховський (М.Урсін), що виділяв "загальну психологічну рису" слов'янського племені - "містичний патріотизм", що виражався у слов'янських народів у "дуже різних формах" [5]. Однак далі він пише вже не про "містичний патріотизм", а про "патріотичний містицизм", розуміючи під "містицизмом" "віру в надприродне спілкування особистості з Божеством, захоплені пориви релігійного почуття" [6]. Під слов'янофільством він розумів не що інше, як "самий характерний прояв містичної віри в народ". І хоча автор вважав О.С.Хом'якова "одним з найбільших людей, яких породила Росія", і окреслив "внутрішній вигляд найбільших поетів і мислителів слов'янофільства", до висновку він приходить невтішного : "Ніхто з них не умів тверезо глянути на дійсність - раніше чи пізніше усі вони стали проповідниками божевільного вчення" [7].

Більш доброзичливо до слов'янофілів ставився Т.Масарик. У 1889 р. у кількох номерах празького журналу "Athenaeum" була опублікована його стаття про І.В.Кірєєвського, що у російській пресі того часу була названа найбільш докладним дослідженням про нього [8]. Тут Т.Масарик, незважаючи на критичне ставлення до І.В. Кірєєвського, називає його "чудовим мислителем" [9]. У 1913 р. виходить двотомний твір Т.Масарика "Росія і Європа", де значне місце приділяється слов'янофільству. Російською мовою ця робота перевидана в 2000 р. [10].

Таким чином, у дореволюційний період багато робіт слов'янофілів були відомі за межами Росії, більш того, саме там вони вперше і були опубліковані (у Берліні, Лейпцигу та ін.). Інша справа, що тираж їх був невеликий, і тому можливість ознайомитися зі слов'янофільською спадщиною мало лише невелике коло фахівців, аж ніяк не завжди їхніх прибічників. Виняток складають лише шанувальники у слов'янських землях, та й то прихильники православ'я і слов'янської єдності. Що ж стосується розуміння цінності слов'янофільської спадщини, то висновок тут може бути песимістичний. У середовищі, ворожому чи байдужому до цінностей православ'я, розуміння і визнання плодів