УДК 94-051(477)«19»Медовкіна Л.Ю.КАЗАНСЬКИЙ ПЕРІОД У НАУКОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ К.В. ХАРЛАМПОВИЧА

У статті висвітлено діяльність академіка Російської та Української академій наук К.В. Харламповича. На основі архівних джерел, творчої спадщини ученого, матеріалів його особистого архіву проаналізовано наукову діяльність історика в період його роботи в м. Казані, реконструйовано його складний життєвий і творчий шлях на тлі суспільно-політичних явищ, які відбувалися в країні.

Ключові слова: Харлампович, наукова діяльність, творча спадщина, життєвий шлях, Казанський університет.

В статье освещена деятельность академика Российской и Украинской академий наук К.В. Харламповича. На основе архивных источников, творческого наследия ученого, материалов его личного архива проанализирована научная деятельность историка в период его работы в г. Казани, реконструирован его сложный жизненный и творческий путь на фоне общественно-политических явлений, которые происходили в стране.

Ключевые слова: Харлампович, научная деятельность, творческое наследие, жизненный путь, Казанский университет

In the article of the Activity of K. V. Harlampovich is reflected academician of the Russian and Ukrainian academies of sciences. On the basis of studying of archival sources, a creative heritage of the scientist, materials of his personal archive has been analyzed due to all aspects of scientific activity of the scientist in the period of his work to the Kazan, his difficult life and creative activities are reconstructed on the basis of social and political events which had happened in the country.

Key words: Harlampovich, scientific activity, creative heritage, life, the Kazan university.Літературознавець Юрій Луцький зауважував: «Підхід до біографій може бути різний, але увага мусить бути звернена на складну й багатогранну людську індивідуальність ... Коли нам тепер заявляють, що історію не можна знати, тільки відтворювати, то відтворюймо її через життєписи, для яких маємо документальні дані...» [1].

Творчість Костянтина Васильовича Харламповича (18.07.1870 - 21.03.1932) до цього часу не дістала всебічної наукової оцінки. Напевно, одна з причин полягає в тому, що найвідоміші його праці були видані в Казані російською мовою та ще й напередодні Першої світової війни. Довго не знаходилося йому місця і в численних енциклопедичних виданнях радянської доби. В офіційних українських джерелах ім'я К Харламповича починає з'являтися тільки з середини 1980-х років [2]. Слід зауважити, що ім'я К. Харламповича не забували українці за кордоном. «Енциклопедія українознавства» 1955-1984 pp., перевидана в Україні [3], вміщувала статтю про відкинутих офіційною наукою вчених та їхній доробок. У 1985 р. відомості про ученого були опубліковані у виданні «Трагические судьбы: репрессированные ученые Академии наук СССР» [4]. Отже, ці коротенькі біографічні статті в енциклопедіях довго були єдиним джерелом інформації про життя вченого. Тільки на початку ХХІ ст. про К.В. Харламповича як українського академіка написали Є. Чернухін [5] та О. Морозов [6], але й в їхніх розвідках не приділено достатньої уваги казанському періоду життя науковця та найбільш трагічним подіям у його житті, пов'язаних із необгрунтованими звинуваченнями, арештом, засудженням.

Автор понад 250 наукових праць, член- кореспондент Санкт-Петербурзької академії наук, ординарний професор Казанського університету, співробітник і дійсний або почесний член найпрестижніших товариств і спілок: Товариства археології, історії, етнографії при Казанському університеті (з 1899, 1922-24 - його голова), Товариства історії та старожитностей при Московському університеті (1913), Товариства шанувальників старовинної письменності (1914), Російської вченої архівної комісії (1914), Московського археологічного т-ва (1918), Товариства вивчення місцевого краю Чуваської автономної області (1922), Центрального бюро краєзнавства (1923) К. Харлампович з 1928 р. працював в Україні.

Як зазначав академік Д Багалій, К.В. Харламповичу довелося багато років викладати у Казанському університеті, стати одним із фундаторів Казанського Церковно-археологічного товариства, членом Казанського Товариства історії, археології та етнографії. Тому К. Харлампович звернув свою наукову увагу на цей регіон - на Поволжя, а також на Алтай, тамошню місіонерську справу. Його наукові праці були присвячені місцевим церковно-історичним, археологічним і етнографічним питанням. Це свідчить про те, що К. Харлампович не міг і не хотів відмежуватися від тих наукових питань, які були міцно пов'язані з місцевим життям у церковно- історичному і просвітницькому розвитку [7].

Тривалий час життя К. Харламповича було пов' язане із одним з найвідоміших наукових товариств другої половини XIX - початку XX ст. - Товариством археології, історії і етнографії при Казанському університеті (далі - Товариство). Науковий рівень діяльності Товариства визначався казанськими ученими, що входили до його складу, двадцять два з яких в різні роки були членами Російської Академії наук [8].

У 1879 р. на зборах, присвячених першим роковинам діяльності Товариства, професор С. Шпільовський зазначав: «Наше Товариство - вчене братерство, в яке вступають без відмінності чинів, звань, народностей і віросповідань, в якому всі користуються однаковими правами. У нашому вченому Товаристві, яке має на меті вивчення різних народностей, не може бути якої- небудь нетерпимості, ворожості або несправедливості до чужого» [9].

Про те, що нетерпимість і ворожнеча можуть виходити від державної ідеології, тоді, мабуть, не припускали, але саме вони призвели до ліквідації Товариства в радянську епоху, і навіть ускладнили вивчення його діяльності.

Найважливішим практичним питанням, що постало в роки революції і громадянської війни перед Товариством, був порятунок історико- культурних і наукових цінностей від загибелі. Товариство спільно з Церковним історико- археологічним