УДК 94 (477)«15/17»Колодчук Д. В.СУЧАСНА ІСТОРІОГРАФІЯ ІСТОРІЇ

НОВОЇ СІЧІ

Аналіз праць сучасних дослідників історії Нової Січі показав, що вивченню піддані такі аспекти: соціально-економічне життя, церковний устрій, паспортна система, митна справа, військова служба, політичні відносини з Росією та іншими державами. Сучасна українська історична думка у вивченні історії Нової Січі привертає увагу цікавим концептуальним мисленням, свіжою фактологією, досить вичерпною інформацією.

Ключові слова: історіографія, Нова Січ, соціально-економічне життя, церковний устрій, митна справа, військова служба.

Анализ работ современных исследователей истории Новой Сечи показал, что изучению подверглись такие аспекты: социально-экономическая жизнь, церковное устройство, паспортная система, таможенное дело, военная служба, политические отношения с Россией и другими странами. Современная украинская историческая мысль в изучении истории Новой Сечи привлекает внимание интересным концептуальным мышлением, свежей фактологией, достаточно исчерпывающей информацией.

Ключевые слова: историография, Новая Сечь, социально-экономическая жизнь, церковное устройство, таможенное дело, военная служба.

The analysis of works of modern researchers of a history New Sich has shown, that to studying such aspects have undergone: a social and economic life, the church mode, passport system, customs business, military service, political relations with Russia and other countries. The modern Ukrainian historical idea in studying a history New Sich draws attention interesting conceptual thinking, fresh facts, enough the exhaustive information.

Key words: a historiography New Sich, a social and economic life, the church mode, customs business, military service.Запорозьке козацтво є одним із найяскравіших феноменів вітчизняної історії. Це національний символ українського народу, уособлення української нації. Майже триста років козацтво було рушійною силою поступу України і вкарбувало значний слід у визвольні змагання, оборону від зовнішніх ворогів, розбудову держави, культурний процес. Історія козацтва є однією з провідних проблем української історіографії, вона потребує систематичного та глибокого вивчення. Практично всі періоди козацької доби здобули висвітлення в працях науковців різних поколінь. Певний внесок цими дослідженнями здійснено у вивчення історії Нової Запорозької Січі - останньої Січі в українських землях. Чимало науковців звертались до цього періоду козаччини: в дореволюційний період, значно менше - в радянські часи. В сучасній історичній науці цей аспект посідає чільне місце.

Історіографічні аспекти зазначеної проблеми представлені в цілому ряді праць. Це серед них роботи О. Апанович «Архів Коша Запорозької Січі», Я. Калакури «Українська історіографія», М. Литвиненко «Джерела історії України XVIII ст.», М Марченко «Українська історіографія (з найдавніших часів до середини ХІХ ст.)», а також колективні дослідження «Українська історіографія на зламі ХХ-ХХІ ст., здобутки, проблеми», «Історія українського козацтва» [1-6]. У цих роботах висвітлені окремі питання історіографії історії Нової Січі, які стосуються ліквідації Січі, українсько-російських відносин, економічного життя, обмеження прав і вольностей козацтва російським царатом. Вичерпну інформацію про долю Архіву Коша Запорозького, про унікальні багатства документальних даних, про його значення для вивчення історії України XVIII ст. подано у роботі О.М. Апанович, яка зазначає, що рівень діловодства, статистичної служби Запоріжжя були для того часу винятковим явищем і це свідчить «про певну досконалість системи правління Коша Запорозької Січі» [7]. Водночас повного історіографічного дослідження історії Нової Січі до цих пір не існує.

Тому метою даного дослідження є аналіз праць сучасних науковців, присвячених історії Нової Січі. Джерелами статті послужили праці сучасних авторів (монографії, статті, автореферати дисертацій), а також документи архіву Коша Нової Запорозької Січі.

Козацтву в останні роки його існування присвятили свої праці чимало сучасних науковців: Ю. Мицик, В. Брехуненко, В. Смолій, А. Сас, В. Горобець, О. Струкевич, В. Пірко та інші. Багато молодих науковців звертаються до цієї тематики: Г. Шпитальов, І. Лиман, К. Лащенко, О. Ліцоєва, П. Александров. Історіографічний аналіз праць вищеназваних науковців дозволяє зробити висновок, що тематика досліджень історії Нової Січі різноманітна: географія, природне середовище Вольностей Війська Запорозького, економічне життя козаків, митна справа, церковний устрій, паспортна система, військова служба, українсько- російські відносини і роль козацтва в цих відносинах, наступ царату на землі козаків, остаточне знищення гетьманства, руйнування Січі у 1775 р. І це далеко не повний перелік тем, що перебувають у полі зору науковців.

Історія Нової Січі охоплює порівняно короткий період - з 1734 до 1775 р. - та сповнена важливими подіями соціально-економічного й політичного характеру. Існування Нової Січі співпало зі значним загостренням соціальної боротьби, наступом колоніальної політики царату на Запоріжжя, скасуванням Гетьманщини і врешті-решт у 1775 р. і самої Запорозької Січі. Акцентуючи увагу на документалізації історичних досліджень, послідовному дотриманні принципів історизму та наукової об'єктивності, критичному переосмисленні попереднього досвіду, уникненні політичної заангажованості та ідеологічної упередженості історики різних течій, наукових шкіл, політичних уподобань консолідують свої зусилля в розробці тематики досліджень історії Нової Січі. Всіх їх об'єднала ідея: формування своєрідної соборності національної історичної думки. Свої дослідження вони базують на ґрунті фактів, документів, достовірних джерелах, сприяючи збагаченню, творчому розвитку джерелознавчої теорії, практики. Завдяки доступу до набутків європейської та світової наукової думки науковці мають всі підстави для комплексного, ґрунтовного і об'єктивного висвітлення тематики козацької доби в останній період. Сьогодні ця тематика переживає черговий сплеск зацікавлення з боку науковців- істориків. І слід зазначити, виключається одноманітність висвітлення питання, монополія якоїсь однієї методології, не заперечується розмаїття наукових шкіл, наукових