Активна пронаталістська політика в СРСР почала своє формування ще у довоєнний період, коли для керівництва країни стала очевидною невідповідність уявлень про високу народжуваність, притаманну соціалістичному типу відтворення населення та демографічних реалій, фіксованих поточною статистикою, які несли на собі відбиток голоду, репресій тощо. За словами М.С. Хрущова, ще задовго до війни Й. Сталін не один раз говорив: «Добре було б, якби ще мільйончиків сто додати до нашого населення» [3].

Законодавчою базою довоєнної політики стимулювання народжуваності стала низка указів і постанов Президії Верховної Ради СРСР, РНК СРСР. Зокрема, 27 червня 1936 р. було прийнято постанову ЦВК і РНК СРСР «Про заборону абортів, підвищення матеріальної допомоги породіллям, встановлення державної допомоги багатодітним, розширення мережі пологових будинків, дитячих ясел та дитячих садочків, посилення кримінального покарання для неплатників аліментів та деякі зміни в законодавстві про розлучення». 5 жовтня 1936 р. з'явилася постанова «Про кримінальну відповідальність за відмову у прийомі на роботу та зниження заробітної плати вагітним». Постановою від 14 листопада 1936 р. було остаточно затверджено порядок видачі допомоги багатодітним матерям. 26 листопада 1941 р. було запроваджено податок на бездітних [4].

Довоєнним законодавством була передбачена широка система заходів, яка, з одного боку, спрямовувалася на створення максимальних можливостей для найповнішого працевлаштування жіночого населення завдяки розширенню мережі дитячих ясел та дитячих садочків, надання державних гарантій працевлаштування для вагітних, з іншого - містила заходи з охорони материнства і сім' ї. Зокрема, для породіль було встановлено відпустку на виробництві - 35 днів до пологів і 28 після; заборонено було залучати вагітних до понаднормових робіт (у воєнний час заборона поширювалася лише на вагітних після 6 місяців); матерям було надане право стягнення аліментів із батька дитини, навіть у разі незареєстрованих шлюбних відносин (передбачалося встановлення батьківства через суд). При реєстрації розлучень призначалося грошове стягнення (при першому розлученні - 50 крб, другому - 150 крб, третьому і наступних - 300 крб). Починаючи з 1936 р., діяла заборона абортів, за порушення якої для жінок було передбачено громадський осуд і штраф (при першому аборті - громадський осуд, при повторному - штраф 300 крб), для лікарів - ув'язнення строком від одного до двох років [5].

Низкою законодавчих актів 1936 р. було фактично виокремлено категорію багатодітних матерів і визначено розмір державної грошової допомоги для матерів (див. табл. 1). Як видно з таблиці, загальна сума виплат при народженні сьомої, восьмої, дев'ятої та десятої дитини складала 10 тис. крб, при народженні наступних дітей - 17 тис. крб. Варто додати, що допомога була однаковою у всіх республіках без урахування рівня народжуваності.

Під час війни, усвідомлюючи розмах людських втрат, влада прийшла до необхідності перегляду існуючого законодавства. У довідці «Про збільшення населення СРСР», складеній у квітні 1944 p., було сказано: «Велика Вітчизняна війна призвела до значних втрат населення. Постало важливе завдання забезпечити в короткий термін не тільки покриття втрат населення, але і забезпечити подальший прискорений приріст. З цією метою необхідно запровадити низку заходів, спрямованих, з одного боку, на підвищення добробуту багатодітних і зміцнення сім'ї, з іншого боку - на створення сприятливих умов для виховання дітей, народжених матерями, які не перебувають у шлюбі» [6]. Виконанню намічених завдань мала сприяти реалізація заходів Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про підвищення державної допомоги вагітним жінкам, багатодітним та одиноким матерям, посилення охорони материнства та дитинства, про запровадження почесного звання мати-героїня та ордену і медалі «Материнська слава» від 8 липня

1944 р. [7]. Саме цей указ став законодавчою підвалиною повоєнної пронаталістської політики у Радянському Союзі. Документ передбачав увесь комплекс заходів, які з певною часткою умовності можна поділити на економічні, пропагандистські та адміністративно-юридичні. За характером впливу передбачалися заходи стимулюючі, спонукальні та заборонні.

Указом від 8 липня 1944 р. планувалися заходи у декількох напрямках. Передусім, було намічено підвищення вдвічі продовольчих пайків для вагітних жінок та годуючих матерів. Під час обговорення нового указу розповідали, що забезпечення норми сухого пайку для вагітних та годуючих відбувалося з боями. Погані справи були не тільки з постачанням продуктів, але й з їхньою якістю. До пайка часто включали неповноцінні продукти: «Замість манної крупи - квасоля, замість олії - бавовняна олія». Те саме було й з комплектами білизни: «До нас часто приносять загорнутих буквально в лахміття дітей» [8]. У визволених від окупації регіонах, в умовах повного зубожіння, допомога вагітним жінкам і годуючим матерям була вкрай необхідна.

Другим важливим блоком питань виділялися заходи щодо багатодітних. Принципово новим положенням було включення до категорії багатодітних матерів, які народжували більше двох дітей. Тепер разову допомогу з багатодітності починали виплачувати матерям після народження третьої, а щомісячну - після народження четвертої дитини. Було намічено збільшення розмірів виплат багатодітним (див. табл. 1).

Розмір державної допомоги при народженні

Допомога за наявністю попередніх дітей і народженні наступної дитини

третьої | четвертої | п'ятої та шостої | сьомої та восьмої | дев'ятої та десятої | наступної

1936 | 1944 | 1936 | 1944 | 1936 | 1944 | 1936 | 1944 | 1936 | 1944 | 1936 | 1944

Разова | не було | 500 | не