Щомісячна* | не було | не було | не було | 100* | не було | 150* | 167** | 200* | 167** | 250* | 250*** | 300*

* щомісячну допомогу виплачували згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 р. протягом

чотирьох років від другого року народження ** розраховано із щорічної допомоги, яку виплачували згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від

27 червня 1936 р. у розмірі 2000 крб протягом п'яти років. *** розраховано із щорічної допомоги, яку виплачували згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1936 р. у розмірі 3000 крб протягом чотирьох років від другого року народження.

Таблиця 1 [9] ітей певної черговості в 1936 і 1944 pp. (крб)З таблиці 1 можна побачити, що у порівнянні з попереднім періодом, розміри допомоги при народженні (після виходу указу) сьомої, восьмої, дев'ятої, десятої та наступних дітей були підвищені на 20-50 %. Але загальновідомим є факт високої інфляції під час війни. Про її рівень побічно свідчать наведені дослідником О. Гаранем дані про те, що реальна заробітна платня трудящих у 1945-1947 pp. була нижчою від довоєнної приблизно вдвічі.

[10]. Тобто фактично відбулося не підвищення, а індексування допомоги, але, на жаль, воно не було адекватним інфляції. Стосовно сільських жителів така допомога нівелювалася високими податками. Для порівняння наведемо податкові тарифи за 1945 p.: сільсько-господарські податки з одного га землі становили 58 крб, з 1 голови корови - 2 370 крб [11].

Державна грошова допомога багатодітним була важливою та необхідною, але явно недостатньою для підтримки багатодітних у скрутні повоєнні часи. Очевидно, розуміючи тяжке матеріальне становище цієї групи населення, дітей із багатодітних сімей було названо в числі потенційного контингенту для дитячих будинків, що відкривали при промислових підприємствах у 1945 р. [12]. Недостатність допомоги з особливою силою проявилася під час голоду. У 1946-1947 рр. багатодітні замайоріли в партійних і радянських документах серед тих, хто найбільше потребував допомоги. Іншими словами, голод висвітлив вказану групу серед найбільш соціальне незахищених. І це не дивує. Продуктів за пайковими цінами не вистачало, а комерційні часом перевершували будь-яку уяву. Так, буханка хліба, за спогадами сучасників, коштувала 200-500 крб, перевищуючи розмір щомісячної допомоги багатодітним [13].

Наприкінці 1947 p., тобто напередодні проведення грошової реформи та скасування карткової системи, було намічено зниження розмірів допомоги багатодітним. Цей захід пов'язаний із планами забезпечення продовольчих потреб населення за твердими роздрібними цінами, що встановлювалися по багатьох продуктах на рівні пайкових. На хліб і крупи намічалося зниження цін у порівнянні з пайковими на 12 %, з комерційними - в 2,5 рази [14]. Але реальність, як часто бувало, не завжди відповідала планам. Продуктів не вистачало, тому навіть через рік після реформи в Донбасі, «щоб купити щось, треба багато часу витратити на черги» [15]. Розміри виплат багатодітним були знижені наступним чином. При народженні четвертої дитини разова допомога стала дорівнювати 650 крб (зменшилася в 2,3 рази), щомісячна - 40 (в 2,5 рази), при народженні п'ятої дитини - 850 (зменшення в 2,4 рази) і 60 крб (2,5 рази) відповідно [16]. За даними, наведеними Т. Вронською, середня зарплатня складала 500 крб, 1 кг цукру коштував 35 крб, м'яса - 35-40 крб [17]. Виходячи з цього, можна скласти уявлення про рівень допомоги.

Характерною рисою матеріальної допомоги було слабке охоплення нею новонароджених, адже частка дітей третьої, четвертої та наступної черговості серед новонароджених була невеликою. Зокрема, в Сталінській обл. у 1948 р. вони складали лише 31 % від усіх народжених, наступного року і того менше - 29,7 % [18]. Оскільки допомога багатодітним охоплювала менше третини породіль, виникає сумнів з приводу її адекватності.

Для підтримки багатодітних, крім економічних, визнали доцільним використання виховних заходів. При цьому моральне заохочення мало присмак воєнного часу - запровадили систему нагород і почесне звання. Жінки, які народили та виховали чотирьох дітей, нагороджувалися медаллю «Материнська слава» третього ступеня, п' ятьох дітей - «Материнська слава» другого ступеня, шістьох дітей - медаллю «Материнська слава» першого ступеня, сімох дітей - орденом «Материнська слава» третього ступеня, вісьмох дітей - орденом «Материнська слава» другого ступеня, дев'ятьох дітей - орденом «Материнська слава» першого ступеня, десятьох дітей - почесним званням «Мати-героїня» та врученням однойменного ордену [19]. Така система повністю вписувалася у відому радянську формулу - «труд з виховання фізично та духовно розвинутих будівників комунізму розглядається як найбільш почесний та кваліфікований». Але зарахувати цей труд до робочого стажу забули - «Мати-героїня» не мала права навіть на мінімальну пенсію [20].

Про те, як жіноцтво ставилося до державних заходів стимулювання багатодітності, певною мірою можна дізнатися з листа М. С. Хрущова до Й.В. Сталіна «Про реагування населення на Указ Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 р.» В документі було наведено, головним чином, позитивні висловлювання з подякою радянському керівництву та особисто т. Й. Сталіну за піклування про матерів. Але в загальному хорі дифірамбів лунали і різко негативні оцінки: «Заради