соціальною системою моделі відбудови зі ставкою на відновлення важкої промисловості - основи воєнно-промислового комплексу, на економію й накопичення фінансів за рахунок сільського господарства, легкої промисловості і соціальної сфери, покращення життя люди відчули ще нескоро. Ще на початку 1950-х р. багато людей жило в землянках, напівзруйнованих приміщеннях, у перенаселених гуртожитках, часто барачного типу. Нужденне життя, голод, складні житлові умови, високий рівень зайнятості, відсутність короткого робочого тижня, велике навантаження на виробництві, яке іноді перевищувало всі допустимі норми, проблеми дитячої зайнятості поза школою, без сумніву, підштовхували жінок до обмеження народжуваності, сприяли поширенню орієнтації на одно та дводітну сім'ю. Не можна не погодитися з думкою дослідника А.І. Романюка про те, що «всі труднощі, принесені населенню бідами, які приходили одна за одною, можуть розглядатися як такі, що об'єктивно і суб'єктивно за будь-яким стандартом «раціональності» повинні були корегувати демографічну поведінку. Надання пріоритету важкій промисловості та військовому комплексу, зневажання потреб споживача були самі по собі ворожими сім'ї, як і важкі житлові умови» [30].
Отже, повоєнна політика стимулювання народжуваності не була чимось новим для радянської держави. Вона грунтувалася на попередньому, хоча і короткочасному, досвіді у створенні і впровадженні у життя пронаталістського законодавства у довоєнні часи. Передбачалося посилення попередніх заходів: підвищено розміри грошової допомоги багатодітним, хоча і непропорційно рівню інфляції; розширено коло осіб, яких відносили до категорії багатодітних; підвищено ставки податку на бездітних, введено податок на малодітних, посилено ступінь відповідальності для порушників заборони абортів, підвищено розміри грошового стягнення при розлученні тощо. Повоєнна політика формувалася також виходячи з нових реалій - колосальних людських втрат і деформації нормального співвідношення чоловіків і жінок у ході війни, тому держава фактично звільнила чоловіків від аліментів на позашлюбних дітей, перебравши фінансову відповідальність на себе, хоча і в розмірах, які не компенсували витрат на дітей. Крізь прагнення державних мужів не тільки компенсувати, а і добитися прискореного приросту населення проривалася необізнаність радянського керівництва у складних процесах самоорганізації демографічної системи, що мабуть було і не дивно в умовах довготривалої заборони демографічних досліджень. Хоча державна політика і не в змозі була зупинити об'єктивний процес зниження народжуваності, проте запобігти демографічним трагедіям та рухатися по найсприятливішому сценарію розвитку народонаселення вона могла, але не реалізувала подібної можливості. Як наслідок, населення Сталінської області, і України загалом, швидко наближувалися до звуженого режиму відтворення. Практика впровадження державних заходів стимулювання народжуваності на прикладі Сталінської області засвідчила передусім недостатність розміру грошової допомоги багатодітним, яка разом із заходами виховного характеру породжувала справедливі дорікання з боку сучасниць. Рівень державної грошової допомоги звичайно не міг компенсувати сімейні витрати на дітей і стимулювати народження наступних. Він відповідав загальному рівню нужденності життя радянських громадян у повоєнні часи. До того ж тяжкі соціальні умови, як і окремі демографічні катастрофи, викриваючи вкрай уразливе матеріальне становище багатодітних, справляли негативний вплив на демографічну поведінку жінок.
При формуванні сучасної пронаталістської політики доцільно б було врахувати, що заходи матеріальної допомоги сім'ям повинні поєднуватися із широкими заходами соціальне спрямованої державної політики.ЛІТЕРАТУРА
Пискунов В.П. Рождаемость на Украине в послевоенный период.: Дисс. ... канд. экон. наук. - К., 1966. - 187 с.; Вронська Т.В. Дія карткової системи в Україні у воєнні та повоєнні роки (1941-1947 pp.) // Сторінки воєнної історії України. - К., 1998. - Вип. 2. - С. 163-183; Зубкова Е.Ю. Послевоенное советское общество: политика и повседневность. 1945-1953. - М.: РОССПЭН, 1999. - 229 с.; Герасимова М.С. Повсякденне життя населення Донбасу в 1945-1953 pp.: Автореф. ... канд. іст. наук: 07.00.01. - Донецьк, 2007. - 16 с.; Задніпровський О.І. Голод в історії України: короткий нарис (Х-ХХ ст.). - Донецьк: Український Культурологічний центр, 1999. - 88 с.; Гарань О. Відбудова промисловості УРСР у II-й пол. 40-х pp. у висвітленні зарубіжною історіографією // Український історичний журнал. - 1989. - № 4. - С. 54-64; Ковпак Л.В. Найближча історія: Україна 1945-2000 pp. - К., 2007. - 248 с.; Ісайкіна О.Д. Побут дозвілля міського населення України в повоєнний період: Автореф. ... канд. іст. наук: 07.00.01. - К., 2006. - 23 с.
Збірник законодавства про охорону материнства. - К., 1959.
Центральний державний архів громадських об'єднань України (ЦДАГОУ), ф. 1, оп. 23, спр. 886, арк. 1.
Там само, арк. 57, 58.
Там само.
Там само, арк. 35.
Там само, арк. 43.
Там само, арк. 6.
Складено за: ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 23, спр. 886, арк. 43, 44, 57, 58.
Гарань О. Відбудова промисловості УРСР у 2-й пол. 40-х pp. у висвітленні зарубіжною історіографією // Український історичний журнал. - 1989. - № 4. - С. 58.
Державний архів Донецької області (ДАДО), ф.Р.-180, оп. 2, спр. 1, арк. 323.
Там само, ф. 360, оп. 2, спр. 1, арк. 323.
Задніпровський О.І. Голод в історії України: короткий нарис (Х-ХХ ст.). - Донецьк: Український Культурологічний центр, 1999. - С. 77, 81.
Вронська Т.В. Вказ праця. - С. 181.
ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 23, спр. 5379, арк. 44.
ДАДО, ф.Р.-2794, оп. 1, спр. 924, арк. 18.
Вронська Т. В. Вказ праця. - С. 181.
ДАДО, ф.Р.-4249, оп. З дод., спр. 158. арк. 4.
ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 23, спр. 886, арк. 49.
Пискунов В.П.